Методичні рекомендації. Під час підготовки до першого питання семінарського заняття студенти повинні усвідомити, що в теорії кримінального процесу поняття „учасник кримінального

Під час підготовки до першого питання семінарського заняття студенти повинні усвідомити, що в теорії кримінального процесу поняття „учасник кримінального процесу”, „суб'єкт кримінального процесу”, „суб'єкт процесуальних відносин”, „суб'єкт кримінально-процесуальної діяльності” абсолютною більшістю авторів використовуються як рівнозначні, оскільки не можна мати процесуальні права й обов'язки, не беручи участь у процесі.

У п. 8 ст. 32 КПК не дається вичерпного переліку учасників процесу, а вказуються тільки ті з них, інтереси яких безпосередньо зачіпаються кримінальним судочинством або які представляють інтереси інших учасників процесу.

Учасники (суб’єкти) кримінального процесу – це державні органи, посадові особи, які здійснюють кримінально-процесуальне провадження, а також всі інші фізичні та юридичні особи, які залучаються до кримінального судочинства, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи встановлених у законі процесуальних прав і виконуючі процесуальні обов’язки.

Є різні види класифікації учасників кримінального судочинства. Найбільш широковживаною є класифікація з врахуванням призначення, характеру процесуальної діяльності та особливостей процесуального положення, а також ступеня зацікавленості в справі. За цією підставою всіх учасників поділяють на чотири групи.

1. Державні органи і посадові особи, які здійснюють кримінально-процесуальне провадження (ведуть кримінальний процес). До них належать суд, суддя, прокурор, начальник слідчого відділу, слідчий, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання.

2. Учасники, які мають власний кримінально-правовий або цивільно-правовий інтерес у кримінальному процесі. Це підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправ­даний, потерпілий, цивільні позивач і відповідач.

3. Учасники, які захищають або представляють інтереси інших осіб. До цієї групи належать захисник, законний представник, представник потерпілого, цивіль­ного позивача і цивільного відповідача.

4. Учасники, які сприяють державним органам та посадовим особам у здійсненні кримінально-процесуальної діяльності: заявник про злочин; свідок; експерт; спеціаліст; перекладач; особа, яка розуміє знаки німого або глухого; поняті; поручителі; особа, котрій передано на зберігання майно, на яке накладено арешт; секретар судового засідання, представники підприємств, установ та організацій, у яких навчався або працював неповнолітній підсудний; представники служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей та ін.

Готуючись до другого – п’ятого навчальних питань, студентам доцільно будувати свою відповідь шляхом характеристики суб’єктів за наступною логіко-правовою схемою, яка запропонована професором Лобойко Л.М.:

1) визначення поняття суб'єкта;

2) підстава його участі у процесі;

3) вимоги процесуального закону, яким повинен відповідати учасник, або обставини, що виключають участь;

4) процесуальний статус (обов'язки і права);

5) час, протягом якого перебуває в такому статусі;

6) юридична відповідальність за невиконання процесуальних обов'язків.

За шостим навчальним питанням слід знати, що відповідно до ч. 1 ст. 52¹ КПК, учасники кримінального процесу у разі наявності реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи майну мають право на забезпечення безпеки.

Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя (ст. 1 Закону України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 року).

Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають:

- особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь чи сприяла у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів;

- потерпілий та його представник у кримінальній справі;

- підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники;

- цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином;

- свідок;

- експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

- члени сімей та близькі родичі всіх вищеназваних осіб, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

Підставами до застосування заходів безпеки є: 1) заява особи, що має право на забезпечення безпеки; звернення керівника відповідного державного органу; отримання оперативної чи іншої інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу та майну суб’єкта процесу; 2) фактичні дані, що підтверджують реальність загрози.

Питання для самоконтролю

1. Що таке суб’єкти кримінального процесу?

2. Розкрийте співвідношення понять „суб’єкти” та „учасники” у кримінально-процесуальному розумінні.

3. Які класифікації суб’єктів існують у теорії кримінального процесу?

4. Розкрийте співвідношення понять „орган дізнання”, „особа, яка проводить дізнання”, „дізнавач”?

5. Яка роль слідчого у досудовому провадженні кримінальної справи?

6. Які посадові особи органів прокуратури виступають як прокурор у кримінальному судочинстві?

7. Які підстави унеможливлюють участь певного судді у розгляді справи?

8. Якими правами наділені підозрюваний та обвинувачений щодо захисту від кримінального переслідування?

9. Чи може бути юридична особа визнана потерпілим у кримінальній справі?

10. У яких випадках у справі бере участь цивільний відповідач?

11. Хто може виступати як захисник у кримінальному процесі?

12. Що таке імунітет свідка?

13. Чим експерт відрізняється від спеціаліста?

14. Яким чином забезпечується безпека учасників кримінального судочинства?

Поиск по сайту: