Методичні рекомендації. Розглядаючи перше питання заняття необхідно засвоїти, що поняття (і термін) "кримінальний процес" вживають у наступних значеннях:

Розглядаючи перше питання заняття необхідно засвоїти, що поняття (і термін) "кримінальний процес" вживають у наступних значеннях:

1. Специфічний вид правоохоронної (юридичної) діяльності держави, який містить у собі взаємопов’язані та послідовно здійснювані одна за одною її форми – досудове провадження, правосуддя, реалізація (виконання) підсумкових судових рішень у кримінальних справах (вироків, ухвал і постанов). У зазначеному термінологічному значеннізамість поняття „кримінальний процес” досить часто використовують, як синонім, поняття „кримінальне судочинство”. Спроби розділити смислове навантаження цих словосполучень не були вдалими, оскільки традиційно, з часу судової реформи в Російській імперії (1864 р.) і на сьогодні, в нормативних актах термін „судочинство” охоплює всі без винятку стадії кримінального процесу. Як приклади можна навести такі правові документи, як Статут кримінального судочинства, Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік, Закон України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.2003 р. „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” та ін. Крім того, зміст ряду статей КПК України дозволяє судити про те, що термін „судочинство” включає в себе як розгляд справи в суді, так і досудові стадії кримінального процесу (ст. 2 КПК України). Оскільки суд не повинен виконувати обов’язки з розкриття злочинів, то вимоги даної статті адресовані також до органу дізнання, слідчого, прокурора. Ще одним підтвердженням правильності такого висновку є зміст ст. 25 КПК України, яка називається: „Прокурорський нагляд у кримінальному судочинстві”. Наведена стаття передбачає, що прокурор здійснює нагляд за дотриманням законів органами, що проводять оперативну діяльність, дізнання та досудове слідство.

Таким чином, у законодавстві і юридичній літературі терміни „кримінальний процес” і „кримінальне судочинство” вживаються як взаємозамінювані. Однак ототожнення цих двох понять є досить умовним, що може бути виправдано тільки особливою роллю суду в кримінальному процесі, тому що судочинство (провадження в суді) здійснює тільки суд. Ототожнення цих понять має й історичне обґрунтування, оскільки в багатьох процесуальних системах на визначених етапах їхнього розвитку розслідування кримінальних справ не було відділено від судового розгляду – кримінальний процес починався і закінчувався в суді шляхом подачі та розгляду обвинувачення.

У контексті розмежування близьких за змістом дефініцій також необхідно підкреслити, що кримінальний процес і правосуддя є суміжними поняттями, але не рівнозначними. Правосуддя, як вид державної діяльності, здійснюється тільки судом і пов'язано воно з розглядом справ різної юридичної природи, у тому числі й у сфері кримінального судочинства. Разом з тим, кримінальний процес охоплює не тільки діяльність суду з розгляду кримінальних справ, але і діяльність інших державних органів, що наділені правом порушувати і розслідувати кримінальні справи (орган дізнання, слідчий, прокурор). Таким чином, в тій частині, у якій правосуддя пов'язане з розглядом кримінальних справ, воно становить складову частину кримінального процесу.

2. Галузь вітчизняного права. У такому значенні найчастіше вживають термін „кримінально-процесуальне право”, яким позначається галузь права, що нормативно регулює порядок провадження кримінальних справ і правовідносини між органом дізнання, слідчим, прокурором, судом та іншими фізичними та юридичними особами під час перевірки інформації про вчинений злочин, досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ.

3. Правова наука. Наука кримінального процесу – це галузь юридичної науки, яка вивчає суспільні відносини, що виникають у зв'язку з провадженням у кримінальній справі. Вона зосереджує свою увагу на виявленні закономірностей правового регулювання кримінального судочинства, визначенні шляхів його подальшого удосконалення. Погляди й ідеї, що розвиваються в науці кримінального процесу, спрямовані на ефективне забезпечення належного виконання передбачених законом прав і обов'язків усіма суб'єктами, які беруть участь в провадженні у кримінальній справі. Кримінально-процесуальна наука розвивається разом із законодавством і практикою його застосування, здійснюючи, у свою чергу, вплив на їх реформування шляхом розробки найбільш актуальних проблем.

Як і будь-яка наука, кримінальний процес використовує для дослідження явищ загальнонаукові (діалектичний, аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція, аналогія) та спеціальні (логіко-правовий, історико-правовий, порівняльно-правовий, статистичний та ін.) методи пізнання.

Зі спеціальності 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза, оперативно-розшукова діяльність захищаються дисертаційні дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора юридичних наук.

4. Навчальна дисципліна. „Кримінальний процес” – саме таку назву має навчальна дисципліна, яку вивчають курсанти, студенти та слухачі у вищих навчальних закладах юридичного профілю. Основним завданням опанування цієї дисципліни є набуття особами, що навчаються, необхідних знань та навичок для правильного застосування норм кримінально-процесуального права у подальшій юридичній діяльності.

Багато норм кримінально-процесуального права використовують кримінально-правові терміни, зокрема “склад злочину”, “дійове каяття”, “строки давності” та інші, тому вивчення дисципліни можливе тільки після успішного складання іспиту (заліку) з кримінального права (загальної частини).

5. Провадження у окремій (конкретній) кримінальній справі. Тобто цим терміном позначається певна кримінальна справа, яка розглядається в суді по обвинуваченню певної (-их) особи (осіб). У такому значенні кримінальний процес найчастіше використовується у засобах масової інформації: „процес Чурбанова”, „процес Ях’яєва” та ін.

Слід зазначити, що поняття "кримінальний процес" і "кримі­нальне судочинство" є тотожними за змістом.

Безпосередні завдання кримінального процесу прямо перелічені у ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК):

1) охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь;

2) швидке і повне розкриття злочинів;

3) викриття винних;

4) забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинуватий не був покараний.

Вивчаючи друге питання, студенти повинні усвідомити, що слово функція (від лат. functio) означає обов’язок, коло діяльності, призначення, роль. У правовій науці під процесуальними функціями прийнято розуміти основні, характерні напрями або види діяльності учасника кримінального процесу, які виражають його роль (призначення) і положення серед інших осіб, що беруть участь у судочинстві.

Згідно з найбільш поширеною т.зв. класичною концепцією, яку підтримує більшість вчених, існують три функції: обвинувачення (або кримінального переслідування), захисту та правосуддя (або вирішення справи).

Процесуальна форма – це умови, послідовність та порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов’язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності.

Обов’язок дотримання процесуальної форми перш за все покладений на державні органи та службових осіб, що здійснюють провадження у справі (ведуть процес). Тому для них діє принцип „дозволено лише те і лише в такій формі, що передбачено законом”.

Особливу (диференційовану) форму (порядок) провадження передбачено для:

1) кримінальних справ про злочини і суспільно небезпечні діян­ня, вчинені неповнолітніми особами;

2) кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння не­осудних осіб;

3) кримінальних справ приватного обвинувачення;

4) протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Процесуальні гарантії – це система правових засобів, які забезпечують встановлення об’єктивної істини й справедливість правосуддя, можливість реалізації всіма суб’єктами процесуальних правовідносин своїх прав та обов’язків, а також досягнення завдань кримінального судочинства.

Процесуальні гарантії можна умовно поділити на дві групи: „гарантії захисту прав та свобод людини”, „гарантії ефективності здійснення судочинства”. Якщо перші переважно покликані забезпечити охорону прав та свобод учасників процесу, які були залучені до нього, то інші - направлені на швидке та повне розкриття злочину, безперешкодне виконання державними органами та службовими особами своїх обов’язків з досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ.

Під час підготовки до третього навчального питання, необхідно знати, що кримінальний процес – це не тільки заснована на законі діяльність посадових суб'єктів та інших осіб, але і її чітка система.

Найбільш характерними елементами цієї системи є стадії (від грецького слова „stadіon” – певна ступінь (період, етап) у розвитку чого-небудь), тобто етапи процесуальної діяльності, що послідовно змінюють один одного та характеризуються:

1) наявністю конкретних завдань, що узгоджуються із завданнями усього кримінального процесу;

2) колом суб'єктів, які беруть участь у вирішень завдань даної стадії;

3) порядком здійснення діяльності;

4) характером і формою кінцевого рішення, що виражає виконання завдань даної стадії;

5) встановленими в законі строками для даного етапу процесуальної діяльності.

Кожна кримінальна справа може проходити дев’ять таких стадій:

1) порушення кримінальної справи;

2) досудове розслідування;

3) попередній розгляд справи суддею;

4) судовий розгляд;

5) апеляційне провадження;

6) касаційне провадження;

7) виконання вироку;

8) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

9) перегляд судових рішень Верховним Судом України

Питання для самоконтролю

1. У яких значеннях використовується поняття „кримінальний процес”?

2. Чи є рівнозначними поняття „кримінальний процес” та „кримінальне судочинство”?

3. Які мета та завдання кримінального процесу?

4. Що таке кримінально-процесуальні функції?

5. У чому полягають функції обвинувачення, захисту та правосуддя?

6. Яке значення має процесуальна форма?

7. Що таке диференціація кримінально-процесуальної форми?

8. Які види гарантій існують в кримінально-процесуальному праві?

9. Чому кримінальний процес розділений на стадії? Чим одна стадія відрізняється від іншої?

10. Які стадії існують у кримінальному судочинстві?

11. Чи всі стадії проходить кожна кримінальна справа?

Поиск по сайту: