Основна ознака: Закон постійного підпорядкування уяви спостереженню

12. Цей довгий ланцюг необхідних попередніх фазисів приводить, нарешті, наш поступово вивільнюваний розум до його остаточного зі стоянню раціональної позитивності. Цей стан ми повинні охарактеризувати тут більш докладно, ніж дві попередні стадії. Установивши мимовільно, на підставі стількох підготовчих досвідів, доконану безплідність неясних і довільних пояснень, властивих первісної філософії – як теологічної, так і метафізичної, наш розум відтепер відмовляється від абсолютних досліджень, доречних тільки в його дитячому стані, і зосереджує свої зусилля в області дійсного спостереження, що ухвалює із цього моменту усе більш і більш широкі розміри, що і є єдино можливою підставою доступних нам знань, розумно пристосованих до наших реальних потреб.

Умоглядна логіка дотепер являла собою мистецтво більш-менш спритне міркувати згідно з неясними принципами, які, будучи недоступними скільки–нибудь задовільному доказу, постійно збуджували нескінченні суперечки. Відтепер вона визнає як основне правило, що всяке речення, яке недоступно точному перетворенню в просте пояснення приватного або загального факту, не може представляти ніякого реального або зрозумілого змісту. Принципи, якими вона користується, є самі ні чому іншим, як дійсними фактами, але більш загальними й більш відверненими, чому ті, зв'язок яких вони повинні утворювати. Який би не був, поверх того, раціональний або експериментальний метод їх відкриття, їх наукова сила постійно випливає винятково з їхнього прямого або непрямої відповідності зі спостережуваними явищами. Чиста уява втрачає тоді безповоротно своя колишня першість в області думки й неминуче підкоряється спостереженню (таким шляхом створюється цілком нормальний логічний стан), не перестаючи, проте, виконувати в позитивних умоглядах настільки ж важливу, як і невичерпну функцію в змісті створення або вдосконалювання засобів як остаточному, так і попередньому зв'язку ідей. Одним словом, основний переворот, що характеризує стан змужнілості нашого розуму, по суті, полягає в повсюдній заміні недоступного визначення причин у власному розумінні слова простим дослідженням законів, тобто постійних відносин, що існують між спостережуваними явищами. Про що б не йшло мовлення, про найменші або найважливіших наслідках, про зіткнення й тяжіння, або про мислення й моральності, — ми можемо дійсно знати тільки різні взаємні зв'язки, властиві їхньому прояву, не будучи ніколи в стані проникнути в таємницю їх утвору.

1. Яким чином позначаються основні стадії інтелектуальноє еволюції людства у законі трьох стадій?

2. У чому своєрідність метафізичної стадії еволюції нашого розуму, і у чому її недоліки?

3. Коли розум приходить до усвідомлення до раціональної позитивності, і чому це трапляється?

4. На чому зосереджується розум у позитивної стадії, і у чому його основне завдання?

5. Яке основне правило повинно виконуватися при дослідженні реальності, і яке значення має дослідження законів?

Поиск по сайту: