Острозький осередок як альтернатива латиномовним вищим учбовим закладам

Культура візантійського зразка не відповідала реаліям тогочасного життя. Перш за все, це відбувалося тому, що вона не могла дати прогресивної системи освіти. Для отримання певних державних посад необхідно було володіння польською мовою, а іноді ще й латинською, чого не могли дати прості школи при православних церквах та монастирях. Це було досить відчутно у порівнянні з латинською системою освіти. Після прийняття Люблінської унії на Україну рушили не лише польські шляхтичі, але й безліч католицьких орденів, які почали відкривати свої місії. Особливо багато представництв відкривали ієзуїти. При місіях відкривалися школи різних рівнів, в яких дітей виховували у дусі латинської культури та обертали на католицьку віру.

Поступово стає зрозумілою необхідність створення конкурентоспроможної прогресивної системи освіти як основи піднесення загального культурного рівня, а також створення нових книг. На Україні починає розвиватися рукописання та перекладацька діяльність. Тематика книжок розширюється. Починають використовуватися праці російських літераторів (наприклад, з гуртка Максима Грека), відбувається звернення до західно-європейської духовної спадщини, також перекладаються церковні книги. Книги перекладаються не тільки на церковнослов’янську, але і на тогочасну українську мову. Характерною такою пам’яткою є рукописне Пересопницьке Євангеліє, складене в 1556 – 1561 pp. у Заславі при монастирі св. Трійці, що довгий час належало Пересопницькому монастирю на Волині. У Пересопницькому Євангелії широко використовується тогочасна термінологія, особливо волинський діалект. Пересопницьке Євангеліє здобуло славу не тільки взірця тогочасної української мови, а й пам'ятки українського мистецтва. Головний зміст орнаментики Пересопницького Євангелія — зображення української флори. Тобто тут можна побачити намагання викласти духовні надбання різних народів мовою, яка буде зрозуміла не лише церковнослужителям і найосвіченішим станам, а й іншим верствам населення

Першими осередками освітнього і культурного руху стають монастирі, про що йшла мова вище. Але поступово до цього процесу підключаються і миряни. Починають з’являтися певні культурні, освітні, книжні осередки при дворах шляхтичів, які з різних причин (релігійно-суб’єктивних, намагання завоювати популярність у масах, честолюбних намірів наслідувати меценатські вчинки магнатів, потреби ідеологічного протидіяння польсько-католицькій експансії, котра загрожувала становим інтересам феодалів) беруть участь у культурному русі на території українських земель. Починаються формування культурних осередків при княжих дворах.

Звичайно, такі осередки носили приватний, становий та розпорошений характер, але вони сприяли становленню та збагаченню української культури. Тут концентрувалось інтелектуальне життя, виховувались значні прошарки освічених людей.

Магнат Костянтин Іванович Острозький будує в Острозі, Вільнюсі, Межиріччі найбільші православні храми кінця XIV - поч.XV століття, надає перевагу монастирям, засновує в Острозі бібліотеку.

На кошти волинського маршалка П. Загоровського в с. Загорові було засновано осередок рукописання. Він же і подарував у тамтешній монастир шедевр українського рукописання – книгу «Апостол».

Першим найбільш значним культурним осередком можна вважати осередок в Миляновичах, заснований російським емігрантом Андрієм Курбським. До праці в цьому осередку були залучені російські інтелектуали, що проживали в Польщі та Литві, а також місцеві діячі. В Миляновичах велася перекладацька робота, діяла школа. Корінна відмінність цього осередку від вже існуючих полягала в тому, що тут була наявна власна програма розвитку, постійний склад світських науковців, велася активна пропаганда православ’я, відбувалося налагодження зв’язків з іншими слов’янськими народами, а також поширення книжок, виданих в Миляновичах, на території Білорусії, Росії, Балканських країн.

Але найзначнішим культурним осередком ми можемо назвати Острозький осередок, який виник на Волині в місті Острозі при дворі українського шляхтича Костянтина – Василя Острозького. В 1570-х роках він засновує в Острозі колегіум на кошти своєї племінниці Галшки Острозької, яка в своєму заповіті висловила бажання, щоб на її кошти була збудована школа для навчання в ній як і шляхетських дітей, так і дітей простих людей.

Заснований в Острозі колегіум стає закладом дуже високого рівня за що він і зберігся в історії під назвою «Острозька Академія». При організації колегіуму зразком стали приватні католицькі і протестантські освітні осередки Європи. В основу було покладено вивчення «семи вільних мистецтв»: «тривіуму» (граматика, риторика, діалектика) та «квадривіуму» (арифметика, геометрія, музика, астрономія). Також було активне використання спадщини візантійської культури та національних здобутків. Навчання тут велося на трьох мовах: церковнослов’янській, грецькій та латинській. Для найобдарованіших студентів викладачами читалися спеціальні курси, давалася базова філософська освіта.

Першим ректором Острозької Академії був Герасим Смотрицький. Тут працювали відомі вітчизняні викладачі такі, як Христофор Філалет Бронський, Василь Суразький, Дем’ян Наливайко, Олексій Мотовило, Мелетій Смотрицький, які були також відомими громадськими діячами та полемістами. Крім того, до Острога запрошувалися викладати й іноземні спеціалісти: білорус Тимофій Михайлович-Аннич, болгарин Діонісій Раллі, греки Никифор Парасхес та Кирило Лукаріс, поляк Ян Лятош і т.д.

Згодом при Острозькій Академії засновується друкарня. Засновником друкарської справи на Україні був росіянин Іван Федоров. Приїхавши з Росії, він спочатку працював у власній друкарні в м. Заблудові, потім співпрацював у Львові з львівськими братствами, але не маючи коштів на життя і власну справу, подався в Острог до князя Костянтина. Першою друкованою працею, випущеною в Острозькій друкарні, був «Буквар» 1578р. для навчання дітей молодших класів. Згодом випускається «Новий завіт з Псалтирем» (1580 р), призначений не для літургії, а для індивідуального ознайомлення, друкарська справа набуває при Острозькій Академії найбільшого розміру.

Найвідомішим твором, випущеним в острозькій друкарні, є Острозька Біблія 1581 року – одна з основних пам’яток української культури. Підготовка до видання Острозької Біблії тривала декілька років. Справа в тому, що на грецькій мові не було повного зібрання всіх частин Біблії. Тому спочатку велася збирацька робота, потім перекладацька, а потім й видавницька. Над нею працювало 72 перекладачі і була ця книга обсягом 1252сторінки. Це була перша догматична книга, перекладена і видана українською мовою.

Острозький осередок прославився також своєю музичною культурою. Звідси має походження відомий «острозький напів».Ректор опікувався над хором при Богоявленському соборі, набуває розвитку також світська музика. В Острозі виникає навіть музичний цех.

Високий рівень освіти і видавничої справи сприяв піднесенню міжнародного авторитету Острозької Академії. До Академії приїжджають навчатися діти з інших слов’янських та інших країн. Також зв’язок з Острогом починають підтримувати майже всі антипольські і антикатолицькі центри, які існують на українських землях і поза її межами. Серед них є як і православні (Києво-Печерська лавра, Унівський і Крехівський монастирі на Львівщині, Манявський скит, братства міст України та Білорусії, Афонський монастир у Греції), так і протестантські (соціани та антитринітарії). Острог стає центром вітчизняного та міжнародного спілкування. Крім того, багато учасників острозького гуртка є відомими полемістами.

Діяльність Острозької Академії сприяла піднесенню народної освіти, науки та культури на дуже високий рівень, а також зробила дуже великий крок у налагодженні міжнародних зв’язків та згуртуванні антикатолицьких сил. Але після смерті Костянтина-Василя Острозького Острозька Академія почала занепадати, а згодом взагалі була перетворена його племінницею-католичкою на ієзуїтську колегію.

Поиск по сайту: