Методичні рекомендації студентам щодо підготовки семінарського заняття

Необхідно виходити з того, що кожна нова епоха переосмислює обрії і зміст української культури в обширах великого історичного часу. Зміна історичних її меж особливо інтенсивно відбувається тепер, в умовах нового періоду державотворення. Новий соціальний і культурний контекст впливає не тільки на характер змін в культурі сучасній, але й на оновлення, почасти і відродження значних сфер культури минулого часу, які набувають в умовах посилення національної самоідентифікації нового структурування, а сама українська культура в цілому – нових соціально-цінних і громадянських орієнтирів.

Якщо творчий злет української культури був підготовлений національними процесами кінця XIX – початку (10-ті роки) XX ст., то зміни в сучасній українській культурі (особливо в художній сфері) спираються на перервану культурно-модерністську традицію 20-х років (вона і розвивалася, якщо не в радянській Україні, то за кордоном) і демократизаційно-оновлюючу громадянську традицію 60-х років як гілку альтернативної, національно спрямованої культури (Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба та інші).

Важливо прослідкувати плідність і перспективність спадкоємності тих перетворень і тенденцій, які стимулюють розвиток української культури сьогодні. До них, в першу чергу, належать напрямки, що були спрямовані на демократичне оновлення суспільства (шляхом зняття тиску тоталітаризму) та розвиток і збереження забутих або свідомо зневажених національних цінностей.

ІІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Процес навчання у своїй основі спирається на самостійну роботу студентів, що є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом. До змісту самостійної роботи студента належать:

· опрацювання теоретичних засад навчальної дисципліни, прослуханого лекційного матеріалу;

· вивчення окремих тем і питань, що призначені для самостійного опрацювання;

· підготовка до виступів на семінарському занятті;

· виконання індивідуального навчально-дослідного завдання;

· систематика вивченого матеріалу курсу перед заліком.

Основою самостійної роботи є вивчення рекомендованої навчальною програмою літератури. При цьому необхідно зрозуміти і запам’ятати не текст взагалі, а головне, найістотніше, передусім визначення, категорії і узагальнюючі висновки.

Практика роботи з літературою свідчить, що не можна повністю покладатися на власну пам’ять. Необхідно обов’язково робити записи прочитаного тексту. Існують такі випробувані форми записів:

· План;

· Тези;

· Виписки;

· Конспект.

План – це схематично записана сукупність стислих думок, найбільш стисла форма запису.

Тези – це сформульовані своїми словами думки автора. Тези можуть складатися у вигляді відповідей на питання плану.

Виписки – це дослівні, документально точні виписки з тексту. Дана форма зручна для збору матеріалу з будь-якої проблеми з різних джерел. Виписки виконуються у вигляді цитат, цікавих фактів, вдалих формулювань.

Конспект – це самостійний, логічно зв’язаний запис, який поєднує план, виписки, тези. Складання конспекту – справа творча, головне в ній відтворення основних положень документа, який вивчається, своїми словами з дослівною випискою тільки висновків, узагальнень, теоретичних формулювань. Для успішної самостійної роботи студента велике значення має знання основ бібліографії. Студенти нерідко зазнають ускладнень у підборі матеріалу для рефератів, цільових виступів на семінарських заняттях.

Дуже часто витрачається маса часу на пошуки необхідної літератури, нерідко вибір зупиняється на другорядних, близьких до теми роботах. Щоб уникнути даної ситуації, необхідно знати шляхи швидкого пошуку потрібних праць. Для цього слід мати уявлення про каталоги і картотеки. Каталоги розкривають наявні в бібліотеці книжкові фонди. Каталоги, що носять довідково-рекомендаційний характер, представлені у вигляді алфавітного, предметного і систематичного каталогів. Системний каталог надає найширші можливості для підбору літератури. Предметний каталог складається відповідно до змісту книг, але книги в ньому представлені не в логічному, а в алфавітному порядку питань, про які йдеться у творах. Цим він подібний до енциклопедичного словника і служить доповненням до системного каталогу. В алфавітних каталогах публікації розташовані в алфавітному порядку за прізвищами авторів або за назвами творів, якщо автор в них не зазначений. Картотеки ведуться в навчальних бібліотеках з кожної навчальної дисципліни.

Для опрацювання тем модуля самостійної роботи на які планується 3 години достатньо звернутися до підручників та навчальних посібників, що даються у списку рекомендованої літератури. Теми, на які планується 4 години, потребують пошуку додаткової літератури. Основним способом виконання самостійної роботи є конспектування в окремий зошит, приблизний обсяг 4 – 8 стор. на тему залежно від її складності та важливості. Перш, ніж конспектувати, слід уважно прочитати матеріал, визначити ключові моменти теми, скласти план викладу матеріалу у конспекті. Варто продумати як можна використати опрацьований матеріал на семінарських заняттях. Форма контролю отриманих знань – опитування на семінарських заняттях та підсумкова контрольна робота.

Тема 1. Сутність культури як цілісної системи. Функції культури – 4 год.

Розглядаючи будь-яку культуру як цілісну систему необхідно підкреслити, що вона – позабіологічна, тобто завжди є творінням людини, а не природне явище. Культура є акумулятором суспільно значимого досвіду, накопиченого народами в процесі історичного розвитку, у цьому сенсі культура завжди пов’язана з цілепокладанням, тобто зі створенням визначених суспільно значимих цілей і з прагненням досягнення цих цілей. Особливістю функціонування культури є те, що будь-який факт культури завжди являє єдність матеріального й ідеального, буття і відношення, об’єктивного оіснування та його ідеального осмислення.

Контрольні запитання

1.Як змінювалися підходи до визначення поняття «культура»?

2. Чим відрізняються філософський, соціологічний та антропологічний підходи до визначення поняття «культура»?

3. Які є основні структурні елементи культури?

4. У чому полягає сутність основних функцій культури? У яких формах культури виявляється кожна з них?

Тема 2. Християнізація Київської Русі та її значення для розвитку української культури – 3 год.

Тема є важливою з точки зору визначення факторів формування української культури, її національної самобутності. Прийняття християнства від Візантії у 988 році Володимиром Великим зумовило православний характер української духовності, а відтак і домінування візантійсько-православної традиції в розвитку усіх напрямків духовної культури України: храмового будівництва, іконопису, музичного і театрального мистецтва, образотворчого мистецтва, літератури, філософії тощо.

Контрольні запитання

1. Як пояснює літопис 1113 року вибір християнської віри Володимиром Хрестителем із Візантії?

2. Як вплинуло християнство на світогляд східних слов’ян, які до його прийняття були язичниками?

3. Яка принципова різниця між язичництвом та християнським віровченням?

4. Як позначилося прийняття християнства на розвитку архітектури та інших видах мистецтва Київської Русі?

5. Яку роль відіграла християнізація України-Русі у наближенні українського народу до західноєвропейської цивілізації?

6. Чи можна погодитися із тими дослідниками, які вважають що прийняття християнства східними слов’янами у його православно-візантійській формі було трагічним вибором Володимира і що краще було приймати його у римсько-католицькому варіанті?

7. Яку роль відіграють християнські церкви в розвитку культури сучасної України?

Тема 3. Культура Візантії як джерело формування української культури. – 3 год.

Значення цієї теми є непересічним з огляду на складність цивілізаційного вибору України в геополітичній системі Схід – Захід, а також у наших взаємовідносинах з Росією, як наймогутнішим політичному відношенні сусідом, що є православним за віросповіданням. При розробці теми необхідно звернути увагу на той факт, що після розпаду Римської імперії у V столітті, центром культурного життя східної її частини стає Константинополь. Культура Візантії проіснувала близько тисячі років, а її досягнення в різних видах мистецтва були такими, що її столицю називали Царгородом, «майстернею вишуканої краси». Культура Візантії стала джерелом розвитку різних напрямів мистецтва також для західноєвропейських країн і вплинула на становлення Ренесансу.

Контрольні запитання

1. Що означає «візантизм» в трактуванні західників і слов’янофілів? Чому західні історики і культурологи надають йому негативного забарвлення?

2. Які наслідки для нашої культури мала концепція «Третього Риму», висловлена російським ієрархом православної церкви Філофеєм невдовзі після захоплення Константинополя турками-мусульманами у 1453 році?

3. Як позначився культурний та політичний зв’язок Київської Русі з Візантією на цивілізаційному виборі Росії та України?

4. Хто із вітчизняних культурологів та істориків давав позитивні оцінки візантійсько-православному впливові на характер української культури? Які для цього є підстави?

5. В чому виражається вплив візантійської культури на культуру Західної Європи?

Тема 4. Братський рух в Україні та його значення для збереження культурної ідентичності українського народу. – 3 год.

Становлення і творення культури тісно пов’язане з необхідністю збереження досягнутого рівня, національної специфіки та окремих її надбань. В історії розвитку української культури неодноразово поставала проблема збереження її національної ідентичності, можливості її поглинення (асиміляції) культурами більш могутніми сусідами. Така ситуація зокрема виникла у період перебування України в складі Полько-Литовської держави та Речі Посполитої, коли виникла загроза втрати своєї православної церкви та окатоличення православного українського народу. З огляду на необхідність збереження релігійної, а відтак і культурної ідентичності, почали діяти братські рухи, які прагнули компенсувати бездіяльність православної церкви, яка переживала глибоку кризу через різні причини. Характерною особливістю діяльності братств була висока громадянська і національна свідомість їх учасників, меценатство, широка просвітницька робота серед найширших верств населення, утворення притулків для нуждених громадян.

При вивченні теми звернути увагу на те, що братства спочатку виникали на західних землях України, а згодом утворювалися і в центральній Україні.

Контрольні запитання

1. Які основні напрямки діяльності братств в Україні?

2. Яку роль відігравала просвітницько-освітянська робота братств?

3. Які процеси в релігійно-культурному житті відбувалися у той час в Західній Європі? Як вони впливали на духовну атмосферу України?

4. Який характер мала літературна діяльність братств? В чому специфіка першої та другої хвилі полемічної літератури?

5. Які видатні діячі української культури виховувались і загартовувались в діяльності братських рухів?

Тема 5. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії. – 3 год.

Важливим підгрунтям розвитку національної культури є діяльність культурно-освітянських осередків. Виникнення закладів вищої освіти в Україні було відносно пізнім. Якщо на заході Європи університети починають виникати в ХІ – ХІІІ століттях, то в Україні першими навчальними закладами вищого типу є Острозька академія та Києво-Могилянська академія, початок і розквіт діяльності яких припадає на ХVІ – ХVІІІ ст. Вони відіграли надзвичайно велику роль в розвитку вищої освіти в Україні та Росії, адже їх діяльність будувалась за кращими зразками західноєвропейської освіти та враховувала традиції вітчизняної науки.

Контрольні запитання

1. Яким чином була заснована Києво-Могилянська академія, хто з діячів української культури посприяв цьому?

2. Які дисципліни і за яким принципом читалися в цьому навчальному закладі?

3. Кого з видатних діячів української культури виховала академія?

4. Який внесок зробив Петро Могила в розвиток вищої освіти в Україні?

5. Який внесок відомих професорів Києво-Могилянської академії в утвердженні традицій вітчизняної освіти та науки?

Тема 6. Діяльність Кирило-Мефодієвського братства та її значення для культурної ідентифікації українського народу. – 3 год.

ХІХ століття є особливим в історії українського народу з точки зору національного та культурного його самовизначення. Середину цього століття інколи називають «весною народів», або періодом національного пробудження європейських країн. Не обминули ці процеси й Україну. Росія намагалася всіляко асимілювати українську культуру. У відповідь на таку політику царського уряду в Києві 1846 року було засновано таємне Кирило-Мефодієвське братство, до складу якого входили високоосвічені і національно свідомі громадяни, серед яких були й Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Тарас Шевченко. Основні ідеї братства були викладені в «Книзі буття українського народу», «Статуті слов’янського товариства св. Кирила та Мефодія», у відозвах «До братів-українців», «До братів росіян», «До братів-поляків», а також в історичних працях М. Костомарова та П. Куліша. У березні 1847 р. член братства О. Петров (студент Київського університету) доніс царській охоронці про його діяльність і вона була заборонена.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте духовну та політичну атмосферу в Україні в період заснування Кирило-Мефодіївського братства.

3. Яке місце в сім’ї слов’янських народів відводили члени братства Україні?

4. Чому царський уряд заборонив діяльність Кирило-Мефодієвського браства, а найактивніших його учасників було заарештовано?

5. Яку роль відіграв Т.Г. Шевченко в діяльності братства? Яка була його подальша доля?

Тема 7. Історія культурних взаємовідносин і взаємовпливів України та Росії. – 4 год.

В розвитку української культури важливу роль відіграли політичні та культурні взаємозв’язки з сусідніми країнами. Після захоплення Візантії турками, почала зростати політична вага Росії, яка проголосила себе її наступницею у захисті православної віри. В історії взаємовідносин Росії та України немає одностайної думки. Заважають різного роду упередження, причому як з боку тих дослідників, які стоять на позиціях москвоцентризу, так і тих, хто дотримується принципу києвоцентризму. Тривалі взаємозв’язки двох слов’янських православних народів призводили до взаємозбагачення, взаємообміну культурними цінностями, хоча в політиці була асиміляційна політика царського уряду. В розробці теми важливо спиратись на принципи наукового об’єктивного аналізу, гердерівської ідеї рівноцінності всіх національних культур, історизму тощо.

Контрольні запитання

1. Як в цілому можна оцінити взаємовідносини України та Росії в сфері культури починаючи з ХV ст.?

2. Як вплинула культура українського народу на розвиток окремих напрямків російської культури?

3. Якою була мовна політика царського уряду стосовно України?

4. Які історичні факти підтверджують позитивний вплив української культури на культуру російського народу?

5. Чи правомірно говорити про досягнення української культури в радянський період, чи лише про втрати?

Тема 8. Ситуація культурного шоку в сучасній українській культурі. – 3 год.

Нині у справі самоідентифікації перед Україною стоїть надзвичайно важливе завдання подолання «культурного шоку», що пов’язане із захисною реакцією механізмів культури на процеси стрімкої та глибокої зміни координат українського суспільства. Феномен культурного шоку робить наріжним каменем культурної політики формування і утвердження нового суспільного ідеалу. В рамках стратегічного вибору України – створення демократичного суспільства європейського стандарту – складовими її суспільного ідеалу мають виступати державна самостійність, громадянське суспільство, внутрішньополітична стабільність, всебічний розвиток творчого потенціалу. Водночас збереження і безпечний розвиток української культури можливий за умови взаємодії з культурами європейської та російської спільнот, а також відкритість з боку інших культур.

Контрольні запитання

1. Що таке ситуація «культурного шоку»?

2. Які основні культурні системи впливають на розвиток сучасної української культури?

3. В чому полягає загроза ситуації «культурного шоку»?

4. Яким чином здійснюється діалог культур в ситуації «культурного шоку»?

Поиск по сайту: