Проблемне навчання

Розвиток науки, виробництва потребують масової підготовки людей, які відрізняються активністю, самостійністю, творчими здібностями. Найбільш відповідає цим потребам проблемне на­вчання. Так, І.Я. Лернер відзначав, що 50—100 проблемних задач щороку при вивченні кожного курсу достатньо для розвитку по­сильних учню творчих здібностей¹.

Народнеє образование. — 1990. — № 12. — С. 79.

2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї 277

Отже, основними завданнями проблемного навчання є:

— розвиток мислення, здібностей учнів, їх творчих умінь;

— виховання активної творчої особистості, яка вміє бачити, ставити й вирішувати нестандартні проблеми;

— засвоєння учнями знань, умінь, які самостійно здобуті в хо­ді активної пізнавальної діяльності.

Проблемне навчання — це така організація процесу навчання, основа якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблем­них ситуацій, визначенні учнями проблем і їх самостійному або за допомогою вчителя розв'язанні.

Проблемна ситуація — це ситуація, яка виникає в результаті організації вчителем взаємодії учня з пізнавальним об'єктом, за­вдяки якому виявляється пізнавальне протиріччя. Проблемна ситу­ація характеризується інтелектуальним ускладненням і потребою у вирішенні пізнавального протиріччя. Суть пізнавального проти­річчя полягає в неможливості за допомогою знань, які має учень, і засобів діяльності вирішити протиріччя, тобто проблемна ситуа­ція виникає тоді, коли думка, що рухається визначеним руслом, зустрічає перепону, яка спонукає до пошуку шляхів подолання перешкод для досягнення мети. Філософ Е. Ільєнков пише: «Чіт­ко сформульоване протиріччя створює напругу думки, яка не спа­дає до тих пір, поки не буде знайдений той факт, завдяки якому вона вирішується; це можна уявити собі як розірваний електрич­ний ланцюг, на одному з кінців якого утворився плюсовий заряд, а на іншому — заряд із знаком «—». Розрядити цю напругу можна тільки через замикання кінців ланцюга — через включення в розі­рваний протиріччям ланцюг суджень нового факту»¹.

Проблема, як визначає філософ Є.Жариков, — це такий різновид питання, відповідь на яке не має в набутому досвідові суб'єкта і тому вона потребує відповідних практичних і теоретичних самостійних дій, які відрізняються від простого інформаційного пошуку.

Визначення проблеми вказує на те, що суб'єкт має певний за­пас знань, які необхідні для набуття нових, поглиблення в сутність процесу або явища. В той же час воно свідчить про недостатність досягненого рівня знань. Тому проблема визначається як знання про незнання, хоча не будь-яке знання про незнання є проблемою.

Можна сказати, — читаємо у Гегеля, — що пізнання почина­ється з чогось такого, що невідоме, бо з тим, що нам уже відомо, нічого знайомитися. Але правильне і зворотнє: пізнання почина­ється з відомого.

Щоб виділити проблему, усвідомивши своє незнання, визна­чити, що невідомо, потрібно знайти шляхи, які пов'язують неві-

Ильенков 3. Школа должиа учить мислить // Народнеє образование. — 1964. — № 1. — Приложение. — С. 8.

доме з відомим. У проблемній ситуації невідоме подано через від­ношення до відомого. Сам же процес пізнання проблеми несе су­б'єктивний характер: одна й та ж проблема неоднаково сприйма­ється різними суб'єктами. Одні й ті ж зовнішні умови, одні й ті ж ускладнення для одних є стимулами розумової діяльності, для ін­ших такої ролі не виконують.

Які ж шляхи утворення проблемних ситуацій? їх багато, назвемо деякі з них:

1. Спонукання учнів до пояснення явиш, фактів, їх зовніш­ньої невідповідності, протиріччя.

2. Спонукання до вибору правильного варіанта відповіді та її обґрунтування.

3. Перехід від поодиноких фактів до узагальнень.

4. Зіставлення суперечливих фактів, явищ.

5. Вирішення протиріч між теоретично можливим засобом роз­в'язання завдання і практичною нездійсненністю обраного засобу діяльності та ін.

Отже, проблемна ситуація для людини виникає, якщо в неї є пізнавальні потреби та інтелектуальні можливості розв'язати за­дачу при наявності утруднення, суперечності між старим і новим, відомим і невідомим, умовами і вимогами.

_____________ ___ __ Схематично можна виділи­
ти основні етапи вирішення
проблеми:

— виявлення протиріч, створення проблемної ситуа­ції, її усвідомлення суб'єктом;

— виділення проблеми, її формулювання на основі аналізу ситуації;

— висунення гіпотез, пошук засобів розв'язання;

— аналіз гіпотез, установлення шляхів вирішення проблеми;

— перевірка правильності вирішення,

— самостійне оперування набутими знаннями. Вимоги до формулювання проблем:

1. Проблема повинна містити пізнавальну ускладненість для школярів. Якщо запас знань недостатній, то і можливості вирі­шення проблем обмежені. Але якщо запас знань виходить за межі діалектичного співвідношення знання і незнання, в учня немає необхідності у здобутті нових знань.

2. Проблема повинна викликати подив при зіставленні нового із старим, незадоволення запасом знань, умінь. Про це у свій час писав ще К.Д. Ушинський: «Предмет повинен становити для нас новину, проте новину цікаву, тобто таку новину, яка або запов­нювала б, або доповнювала б, або підтверджувала те, що вже є

2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї 279

в нашій душі, одним словом, таку новину, яка що-небудь зміню­вала б у слідах, які вкоренилися».

3. Постановка проблеми повинна давати можливість учням висувати різні гіпотези.

4. Проблема повинна відображати специфіку науки, навчаль­ного предмета.

Поиск по сайту: