Авторські педагогічні ідеї

Ідею педагогічної гармонії в організації навчальне-виховного процесу теоретично обґрунтував М.М. Палтишев і втілив її у про­веденні уроків фізики. Умовами реалізації цієї ідеї є:

1. Цільова установка освіти на формування Людини Світу, Лю­дини Землі, Людини Батьківщини, яка повинна володіти глибоки­ми знаннями про оточуючу нас природу, історію розвитку цивіліза­ції, культури свого народу, знати закони гармонійної життєтворчо-сті людей, правила гуманістичного спілкування між людьми.

2. Відбір змісту освіти, який відповідає цільовій установці.

Педагогика сотрудничества, Отчет о встрече учителей-зкспериментаторов / Учи-

тельская газета, 18 октября 1986.

Амонашеїіли Ш.А. Размьішления о гуманной педагогике. — М., 1995. — С. 47—48.

306 • Розділ 2. Дидактика

3. Організаційні форми і методи навчання і виховання, які за­безпечують гармонійність навчального процесу та ін.'.

Формування індивідуальних особливостей і відмінностей дити­ни, які дала їй природа, здійснює в авторській школі Н.П. Гузик.

Навчальний процес у цій школі побудовано так, що учень сам може обирати зміст і технологію навчання в рамках того, що надає школа.

У процесі навчання формуються три тимчасові рухові навчальні групи: групи з високим темпом проходження шкільної програми, з нормальним темпом та з заниженим. Ця система дозволяє перево­дити із одного класу до іншого учня на будь-якому етапі його на­вчання як в рамках всього класу, так і в рамках окремих предметів. Наприклад, той учень, який засвоює будь-який предмет швидше, ніж інші, може навчатися в наступному класі лише з цього предмета.

Технологія викладання й учіння зводиться до поетапного фор­мування знань, умінь, навичок учнів, а також до диференціально­го підходу щодо змісту і темпу вивчення шкільних програм.

У відповідності з цим будь-яка навчальна тема вивчається учня­ми за такими етапами. Перший етап забезпечує репродуктивне за­своєння основного теоретичного змісту. Передбачається оволодіння знаннями спеціальних прийомів засвоєння тієї чи іншої інформації.

Другий етап — фронтальна переробка матеріалу навчального бло­ку, спрямована на осмислення й усвідомлення теоретичного матеріа­лу та на оволодіння стандартними вміннями і навичками. Починаєть­ся він з репродуктивного засвоєння стандартних алгоритмів застосу­вання того чи іншого теоретичного матеріалу та на практиці оволодіння стандартними уміннями і навичками. Потім у навчальні завдання по­ступово включаються нестандартні навчальні завдання, що стимулю­ють до оволодіння конкретними розумовими операціями (аналіз, син­тез, абстрагування, порівняння, узагальнення та ін.). На цьому етапі виконуються навчальні завдання, вправи, які загальні і обов'язкові для всіх, але темп і час їх виконання індивідуалізовано за рахунок диференціації допомоги учням на уроці та обсягу домашніх завдань.

Новий етап має персональний індивідуальний характер. Засво­єння відбувається за індивідуальними навчальними програмами, з урахуванням досягнутого учнем рівня самостійності в навчанні.

Програма «С» забезпечує формування знань, умінь і навичок тих учнів, які ще не засвоїли певний навчальний матеріал на еле­ментарному рівні — репродуктивному. Ця програма має достатній мінімум вправ, котрі забезпечують просування учня вперед.

Див.: Полтьішев Н.Н. О гуманизации, гумаиитаризации й демократлзаіши при обучении физике // Физика в школе. — 1988. — № 6. — С. 34—36; Полтьі-шев Н.Н. Музьїка на уроках физики // Музьїка в школе. — 1988. — № 11. -С. ЗО—32; Палтьішев Н.Н. Педагогическая гармония. — Киев, 1996. — 104 с.

2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї 307

Програма «В» інтегрує дві мети: засвоєння інформації й спе­цифічних прийомів інтелектуальної діяльності, реалізація яких синтезує нову якість — творчий потенціал особистості.

Програма «А» висуває на перший план завдання, пов'язані з ха­рактером провідної діяльності учня.

Наступний етап — передбачає заняття, спрямовані на узагаль­нення і систематизацію знань, умінь, навичок школярів за дифе-ренційними програмами.

Окремий етап присвячується міжпредметному узагальненню і систематизації, який забезпечується численними програмами, що охоплюють професійні пріоритети дітей.

На заключному етапі проводиться два види заліків: формаль­ний (забезпечує перевірку основоположних знань, умінь, навичок в рамках шкільних стандартів) та індивідуальний (творчий залік, що проводиться за програмами, котрі охоплюють коло навчаль­них інтересів дітей)¹.

Короткі висновки:

Кожний з видів навчання (догматичне, пояснювальне, про­блемне, програмоване, комп'ютерне та ін.) може виконувати по­зитивні функції, але різною мірою; ось чому вибір виду навчан­ня визначається метою, завданнями, змістом, методами, форма­ми навчання, а також залежить від професіоналізму вчителя, рівня підготовки учнів, матеріально-технічної бази шкіл. Сучасні види навчання передбачають використання надбань учених, практи­ків шкіл: різних дидактичних концепцій, прогресивних ідей окре­мих новаторів або авторських колективів, які забезпечують педа­гогічний процес на началах особистісно-гуманного підходу до дитини.

Питання для обговорення

1. У педагогічній літературі визначається позитивна роль про­блемного навчання у розвитку активності, самостійності, творчих здібностей школярів.

— Чим же можна пояснити його обмежене використання у прак­тиці школи?

2. У всьому світі використовують у школі комп'ютери.

— Чи є підстава, на ваш погляд, говорити не тільки про прогре­сивність цього явища, але і про негативні сторони комп'ютерного навчання? Чому?

3. К. Станіславський з прикрістю писав про навчання в одній із гімназій: «Викладання полягало головним чином у довбанні ла­тинських винятків та зазубрюванні не тільки самого тексту поетів,

Гузик Я./7. Авторская школа // Наука і освіта. — 1997. — № 1. — С. 19—22.

308 __ __ ___________________ Розділ 2. Дидактика

але і перекладу його на калічену російську мову. В одному місці «Одіссеї» було сказано, що «кінь нагострив вуха», але вчитель-іноземець переклав фразу так: «вуха на кінці стирчать»¹. І учні повинні були повторювати так, як переклав учитель.

В. Цвєтов у книзі «П'ятнадцятий камінь саду Реандзі» пише про старшокласників японських шкіл: «Вони у готелі готувалися до вступу в університет. Троє школярів слідкували за товстою кни­гою і виправляли, якщо товариші помилялися.

— Готуєтесь до концерту самодіяльності? Показали книгу: «Кант. Критика чистого розуму».

— Навіщо це вам?

— На екзамені до університету можна здивувати знанням Канта... «У метафізичній дедукції апріорне походження категорії вза­галі було доведено їх повною подібністю...»

— Не подібністю, а збігом, — перебив один із школярів, що слідкував за книгою².

В іншому місці цієї книги автор пише: «Позитивне мислен­ня» — так називається одна із 17 дисциплін «Школи дияволів». Абсолютно безглуздий текст із 600 слів треба випалити напам'ять без жодної помилки. Виходить з сотого разу».

— Чим же можна пояснити, на вашу думку, використання еле­ментів догматичного навчання в сучасній школі?

4. B.C. Біблер не погоджується з авторською методикою вивчення - літератури, яку використовує вчитель Є.М. Ільїн: «...це перетворення мистецтва в якийсь збірник наочних прикладів і зразків «правиль­ного життя»... У мистецтві все єдине і неповторне»³.

— Які, на вашу думку, умови доцільності і ефективності викори­стання авторських новаторських ідей?

5. Провести порівняльний аналіз видів навчання за: метою на­вчання, відношенням учителя до учня, особливостями організації на­вчання, його результатами.

Поиск по сайту: