Методичні рекомендації. Перед тим як почати вивчення даної теми, слід згадати особливості формування ранньофеодальних монархій та характерні риси права доби варварських правд з

Перед тим як почати вивчення даної теми, слід згадати особливості формування ранньофеодальних монархій та характерні риси права доби варварських правд з історії держави та права зарубіжних країн. Руська держава також відноситься до даного типу держав. Виникла вона на базі східнослов'янських племен в ранньому середньовіччі.

Формування відносно єдиної Руської держави було складним і тривалим процесом. Власне це і є предметом обговорення першого питання семінару. Варто наголосити, що вихідним пунктом розвитку руської державності стали племінні союзи східних слов'ян. Існують декілька теорій походження держави у східних слов’ян: норманська, торгівельна, антинорманська, болгарська, теорія пантюркізму. Процес політичної консолідації східних слов'ян завершився наприкінці IX ст. утворенням давньоруської держави – Київської Русі (слід врахувати, що ця назва є дискусійною в сучасній історіографії), що в своєму розвитку пройшла такі етапи:

· період становлення (IX–X ст.)

· період розквіту (кінець X – перша третина XII ст.)

· період феодальної роздробленості (друга третина XII – пер. пол. XIII ст.)

· період занепаду (з середини XIII ст.)

Соціальна структура населення давньоруської держави була дуже строката, але найпростіший поділ суспільства може виглядати приблизно так:

• особисто вільні (мужі):

- княжі мужі;

- люди (смерди та міські жителі);

• напівзалежні: закупи та рядовичі;

• залежні: раба, челядь, холоп;

• церковні люди: духівництво та миряни, які перебували у присуді церкви. Церковні люди складали окрему соціальну групу, в якій були й вільні, й залежні.

Курсант також має визначити соціальне положення закупів, рядовичів, ізгоїв і смердів.

Розглядаючи питання державного ладу Київської Русі зверніть увагу на повноваження великого князя Київського, князівської ради, роль віча на різних етапах розвитку держави, час появи, склад і компетенцію князівських з’їздів (снемів). Проведіть аналіз реформ, проведених княгинею Ольгою та князем Володимиром. Під час огляду еволюції місцевих органів влади простежте, як влада від «світлих» племінних князів перейшла до удільних князів. Визначте особливості становлення десятинної системи місцевого управління і двірцево-вотчинної, що прийшла їй на зміну. На увагу заслуговує і питання формування органів вервного самоврядування.

У четветрому питанні необхідно акцентувати увагу на тому, що джерелами права в Київській Русі були: звичаєве право, акти державної влади, князівські Устави, договори (міжнародні, міжкнязівські, князя з народом), Руська правда, а також візантійські церковні збірки – Номоканон, Еклога та ін.

Особливу увагу, розкриваючи питання про джерела права, слід приділити Руській правді. Курсанти повинні знати її редакції (Найдавніша або «Коротка правда»; Розширена правда; Скорочена правда) та їх складові частини.

Судоустрій давньоруської держави являв собою складну систему різнорідних установ, що не були в інстанційній залежності одна від одної. Судовими повноваженнями були наділені: верв; віче; князь; землевласник (вотчинний чи домініальний суд); церковні суди. Отже, при вивченні даного питання слід та з’ясувати їх компетенцію за колом справ та осіб.

Судочинство у даний період було обвинувально-змагальним, що передбачало активну участь в процесі двох сторін: позивача та відповідача, що мали рівні права. Суддя відігравав роль арбітра або посередника.

Судочинство не знало поділу на цивільне та кримінальне. Особливо активну роль у процесі відігравав позивач, за заявою якого, як правило, починався судовий процес. Потерпілий повинен був самостійно збирати докази та шукати злочинця. Найяскравіше це можна прослідкувати на прикладі таких розшукових процедур давньоруського звичаєвого права як «звід» і «гоніння сліду». Докладніше слід розглянути і систему доказів, що включала – свідчення сторін (позивача і відповідача), показання свідків (видоків і послухів), речові докази, присягу (роту), суди божі, до яких належали жереб, ордалії та судовий поєдинок або поле.

Готуючись до шостого питання, слід окрім матеріалу підручника опрацювати й текст Руської правди. Згадати, які основні інститути входять до цивільного права, детальніше зупинитися на проблемі інституту власності, спадкового, зобов’язального права, визначити обсяг правоздатності різних категорій населення.

Формування норм шлюбно-сімейного права відбувалося під впливом двох факторів: місцевих правових звичаїв і релігійних норм, курсанту слід з’ясувати, яким чином здійснювалися процедури укладання та розірвання шлюбу, яким був шлюбний вік, яке було правове становище жінки. Визначити перелік злочинів проти шлюбу і моралі, що були підсудні церковним судам.

Підготовку до сьомого питання слід починати із з’ясування поняття «обида», що містить Руська правда. Для полегшення засвоєння матеріалу доцільно скласти таблицю видів злочинів та покарань. Відповідь на питання необхідно буде доповнити посиланнями на конкретні статті Руської правди.

Пісял занепаду Київської Русі Галицько-Волинське князівство продовжило правові традиції давньоруської державності. Однак місцеве боярство, що займало міцні економічні і політичні позиції, конкурувало щодо здійснення влади з князем. У результаті цього сформувався постійний орган центральної влади – Боярська рада, до складу якої входили великі бояри-землевласники, єпископ, вищі державні посадовці: воєводи, намісники, тисяцькі тщо.

У восьмому питанні слід детальніше зупинитися на питаннях утворення та занепаду Галицько-Волинської держави, відмінних рисах її суспільного ладу, державного устрою та права.

⃰⃰ ⃰ ⃰

Вервь – сільська територіальна община на Русі; виникла як родова община, що об'єднувала групу родичів зі спільним господарством, але з розпадом родового ладу вона розвивалась на територіальній основі; об’єднувала декілька сіл. Термін походить від слов'янського слова «верв», що означало мотузку, якою вимірювали ту ділянку землі, на якій жили члени верви.

Волость – територіальна одиниця, підпорядкована єдиній владі (князя, монастиря та ін.).

Дуумвірат (лат. duumviratus, «управління двох», «співуправління») – система управління державою чи спільнотою двома рівноправними особами.

Гоніння сліду - розшук злочинця по залишених ним слідах. Відповідальність покладалась на тих осіб, у чиїх маєтностях річ знайдена. Якщо слід губився у громаді, то вона повинна була знайти злочинця, а коли не знаходила – сплачувала «дику віру».

Звід – метод пошуку відповідача через опитування осіб, котрі певний час володіли викраденою річчю.

Канонічне право – сукупність правових норм, встановлених церковними канонами.

Ордалія – система випробувань певної особи (обвинувачуваного, підсудного), за результатами якої її свідчення визнавалися правдивими чи неправдивими, а вона – винною або виправданою.

Поток і пограбування (від давньорус. поток і розфаблєніє) – у давньоруському праві вид покарання, що накладалося за особливо тяжкі злочини, і поєднувало особисту кару («поток») з майновою («пограбування»). Його витоки сягають первіснообщинного ладу, коли порушників громадського порядку разом з дружиною і дітьми виганяли з общини, позбавляли «вогню і води», а їхнє майно залишалося у розпорядженні общини.

Лице – викрадена річ, сліди злочину.

Поиск по сайту: