Методичні рекомендації. Вивчення національно-визвольного руху на західноукраїнські землі слід починати з огляду політичної ситуації

Вивчення національно-визвольного руху на західноукраїнські землі слід починати з огляду політичної ситуації, що склалася на цих територіях на момент розпаду Австро-Угорської імперії. Проголошення незалежності західноукраїнських земель, які інших колишніх провінцій імперії, було закономірим історико-правовим явищем. Основним документом на етапі проголошення державності був Тимчасовий основний закон від 13 листопада 1918 р., що визначавтериторію ЗУНР ( українські повіти Галичини, Буковини, Закарпаття); закріплював верховенство і суверенітет народу, загальне, рівне, пряме, таємне виборче право; проголошував, що вся повнота законодавчої влади до виборів парламенту (сейму) належала Українській національній раді, виконавчої – Державному секретаріатові. Аналізуючи положення про кордони держави, слід визначити, які землі де-факто були підконтрольні уряду ЗУНР. Оскільки Буковина у 1918 р. була окупована Румунією, Закарпаття, попри проголошення там русинської республіки, контролювали угорці, пізніше Рада Послів Антанти передала його Чехословаччині.

Розглядаючи систему органів державної влади, зверніть увагу на: організаційні засади діяльності, склад та компетенцію Української національної ради, Державного секретаріату, місцевих органів влади: державних повітових комісарів, громадських й міських комісарів; та самоврядування: повітових національних рад та громадських і міських рад, визначте, як враховувався українською владою багатонаціональний характер регіону. Простежте еволюцію центральних органів влади, які обставини змусили очільників ЗУНР відійти від органів широкого представництва і зосередити владу в руках Виділу Української національної ради ( 4 січня 1919 р.) – колегіального органу у складі 10 осіб на чолі з президентом Є. Петрушевичем, який пізніше зосередив в своїх руках обов'язки президента Української національної ради й глави уряду. Визначити, які ж повноваження передбачали його «диктаторські права».

Особливе значення для розгляду законодавчої діяльності ЗУНР становлять такі нормативні акти: Тимчасовий Основний закон від 13 листопада 1918 р., Закон «Про право горожанства» від 8 квітня 1919 р., Закон «Про земельну реформу» та Виборчий закон від 14 квітня 1919 р.

Судоустрій ЗУНР зберіг австрійську систему органів місцевого та крайового судочинства: повітові суди; окружні суди; найвищий суд у Львові; найвищий державний суд.

При розгляді четвертого питання слід з’ясувати, які зовнішньополітичні сили та держави-сусіди підтримували ЗУНР, як на самостійність західноукраїнських земель в контексті претензій Польщі на ці території реагували держави Антанти. Окремим блоком у даному питанні постає проблема об’єднання ЗУНР з УНР у 1919 р. Для розуміння етапів об’єднання слід проаналізувати текст попереднього договору між ЗУНР і УНР про наступну Злуку, укладеного 1 грудня 1918 р. в м. Фастові й текст універсалу Директорії про приєднання ЗУНР до УНР від 22 січня 1919 р. Після проголошення злуки делегація ЗУНР взяла участь в роботі Трудового Конгресу, Є. Петрушевич увійшов до складу Директорії як представник ЗУНР, що відтепер носила назву Західна Область УНР. Остаточне вироблення правового механізму об'єднання відкладалося до Установчих Зборів. У цьому контексті слід визначити, наскільки реальним було об’єднання ЗУНР і УНР, і як воно поєднується з домовленостями представників Польщі та С. Петлюри у 1920 р. (Варшавський договір).

⃰ ⃰ ⃰

Диктатура – влада одного правителя чи вузької замкненої групи осіб без конституції або з номінально існуючою конституцією, що передбачає необмежену владу правителя, що тримається не на вільних і незалежних виборах, а спирається на силові структури та органи держави чи навіть на пряме насильство та терор.

Листопадовий чин (зрив) – військовий переворот, організований в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. Українською національною радою силами Українських січових стрільців в австрійській провінції Королівстві Галичини і Лодомерії, з метою встановлення влади Української Держави (перейменованої згодом на Західноукраїнську народну республіку).

Поиск по сайту: