 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Методичні рекомендації. Ознайомлення зі змістом теми слід розпочинати із реконструкції загального політичного тла, на якому розгорталися події
Ознайомлення зі змістом теми слід розпочинати із реконструкції загального політичного тла, на якому розгорталися події, пов'язані з проголошенням незалежності України.
Процеси, що відбувалися в Україні з 1990 р., були пов'язані з першими кроками становлення сучасної Української держави. Варто проаналізувати перші законодавчі акти, ухвалені Верховною Радою УРСР на шляху до державного суверенітету, ознайомитися з основними положеннями Декларації про державний суверенітет Української РСР від 16 липня 1990 р., що започаткувала українську незалежність, проголошену Актом від 24 серпня 1991 р. Прийняття зазначених конституційних актів знаменувало легітимацію нового правового статусу України як суверенної держави, тобто зміну державного ладу. Декларація про державний суверенітет України проголошувала нову назву держави – Україна, вводила в конституційний обіг категорії «національна держава», «національна державність» та нові для нашого суспільства й держави інститути, такі як Президент України, місцеве самоврядування та ряд інших. Декларація проголошувала одночасно внутрішній і зовнішній суверенітет у всіх основних сферах суспільного та державного ладу.
Знайомство з конституційним процесом в Україні у 90-х роках XX ст. варто розпочати з вивчення основних положень Договору «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», більш відомого як Конституційний договір, підписаного 8 червня 1995 р. Президентом України Л. Кучмою та Головою Верховної Ради України О.Морозом, та Конституції 1996 р.
До прийняття Конституції за формою правління Україна була парламентсько-президентською республікою, з 1996 р. – президентсько-парламентською. Вибори до вищого законодавчого органу влади - Верховної Ради (склад 450 депутатів) відбувалися початково за мажоритарною системою, вибори 1998, 2002 рр. – за змішаною мажоритарно-пропорційною системою. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р., прийнятий в умовах подолання гострої політичної кризи, змінив форму правління на парламентсько-президентську республіку, звузивши повноваження президента, перерозподілив повноваження між главою держави, парламентом й урядом. 30 вересня 2010 р. Конституційний Суд України скасував дію конституційних реформ, що були прийняті в 2004 р., відновивши дію Конституції 1996 р.
⃰ ⃰ ⃰
Державний суверенітет – верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Автономія (грец. Αυτος – «сам» і грец. νομος – «закон») – право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією. Автономія означає право якого-небудь національно-територіального утворення (наприклад, області) самостійно здійснювати внутрішнє управління.
Поиск по сайту: