Методичні рекомендації. Дана тема посвячена розвитку українського козацтва починаючи від перших поселень-січей за дніпровськими порогами і до апофеозу козацької політичної активності

Дана тема посвячена розвитку українського козацтва починаючи від перших поселень-січей за дніпровськими порогами і до апофеозу козацької політичної активності – національно-визвольної війни. У першому питанні проаналізуйте, за яких обставин козацтво наприкінці XVI ст. стало видатним феноменом військово-політичної сили українського народу, як із специфічного роду заняття («козакування», лицарського ремесла) воно невдовзі перетворилося на особливий стан, що виступив творцем нової форми української державності та взяв під захист державні та національно-культурні права українського народу, окресліть соціальну базу формування козацтва. За правовим статусом усі козаки були вільними. Розрізнялися вони лише за соціальним становищем: низові (запорозькі); реєстрові; козаки, що жили в прикордонних містах.

У другому питанні слід підкреслити, що починаючи з середини XVI ст. осередком українського козацтва стала Запорозька Січ, що була не лише військовим, але й особливим державно-політичним утворенням. У цьому аспекті варто згадати характерні риси держави та поняття форми держави з курсу теорії держави та права і зробити висновок, чи дійсно козацьке політичне утворення можна назвати державою з республіканською формою влади та демократичним режимом. У цьому контексті необхідно проаналізувати структуру органів влади у запорожців, охарактеризувати повноваження: генеральної військової ради, кошового отамана, військового судді, військового писаря, військового осавула, курінних отаманів, полковників та ін.

У третьому питанні курсанти повинні розкрити історичні передумови та причини національно-визвольної війни українського народу 1648 р, зокрема слабкість центральної влади в Речі Посполитій, суперечності соціально-економічного характеру, посилення соціального, національного і релігійного гніту наприкінці XVI ст. Слід наголосити, що прийняття «Ординації війська Запорозького реєстрового» 1638 р. не зупинило, а навпаки, сприяло подальшому наступу проти польської влади. Прагнення позбутися кріпацтва й релігійних утисків залучало до лав повстанців селян, міщан, представників православного духовенства.

У ході національно-визвольної війни козацтво, яке спочатку відстоювало власні станові інтереси, трансформувалося в провідну верству («політичний народ») всього суспільства й стало виразником державницьких інтересів, репрезентувало поступ політичного мислення в історичній еволюції українського суспільства, що в свою чергу сприяло становленню національної свідомості.

Четверте питання передбачає аналіз правового статусу українських земель від козацької автономії, за Зборівським договором 1649 р., до встановлення союзу з Московією й оформлення його 1654 р. у Березневих статтях.

У результаті перших перемог козаків над польським військом у 1649 р. Зборівським договором було юридично закріплено статус козацької автономії у складі Речі Посполитої в межах трьох воєводств (Київського, Чернігівського і Брацлавського), на території якої запроваджувалася влада гетьмана з полково-сотенною системою державного управління, урядові посади дозволялось займати лише козацькій старшині та православній шляхті, скасовувалися уніатські та єзуїтські установи, євреям та єзуїтам не дозволялося мешкати на території гетьманщини, заборонялося розташування польського війська, козацький реєстр встановлювався у розмірі 40 тис.

Білоцерківський договір 1651 р. значно звузив права козацької автономії та зменшив реєстр. Березневі статті 1654 р. передбачали збереження прав, привілеїв і маєтностей Війська Запорозького та української шляхти. Курсанту слід визначити, яким був статус козацької держави за Березневими статтями. Погляди науковців на це питання різняться. Окремі з них вважають, що це був акт неповної або повної інкорпорації України Москвою (В. Мякотін), персональна унія в особі московського царя (В. Сергієвич); автономія України в складі Московської держави (О. Мироненко); повна або часткова васальна залежність від Москви (М. Слабченко, Т. Чухліб); протекторат Московії (М. Грушевський, В.Смолій, В Степанков); конституційний договір між двома рівними державами (О. Оглоблін); «мілітарний союз» двох самостійних незалежних держав – тобто України та Московії (В. Липинський, А. Яковлів).

⃰ ⃰ ⃰

Єзуїти – монахи католицького ордену, заснованого в 1540 р. Ігнатієм Лойолою.

Ксьондз – католицький священик.

Паланка – адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорозькій Січі.

Протекторат (від лат. protector – охоронець, захисник) – форма залежності, за якої держава на підставі укладеного договору визнає зверхність іншої держави, хоча при цьому зберігає автономність у внутрішніх справах; держава-протектор бере на себе захист території держави-васала, обмежує зовнішні зносини останньої тощо.

Чорна рада – загальне зібрання низового козацтва.

Поиск по сайту: