Методичні рекомендації. Основним наслідком національно-визвольної війни стало формування української держави

Основним наслідком національно-визвольної війни стало формування української держави. Значні зміни у другій половині XVI ст. відбулися в суспільному ладі. На основні позиції в соціальній структурі суспільства вийшло знатне військове товариство (бунчукове, військове та значкове), потіснивши шляхту. При підготовці першого питання також слід прослідкувати, які зміни відбулися в правовому статусі духівництва (воно стає виборним), козаків, міщан (з’являються ратушні міста) та селян. Щодо останніх, то необхідно врахувати той факт, що відсутність кріпосної залежності безпосередньо після національно-визвольної війни змінюється у кінці XVII ст. поновленням феодальних відносин.

Характеризуючи державний лад нової держави, слід мати на увазі, що він не був юридично оформлений і тому, остаточний розподіл прав і обов’язків нових органів залежав значною мірою від політики гетьмана. Кожна з територіальних складових: Гетьманщина, Військо Запорозьке низове, Слобідська Україна мала свій адміністративний та судовий устрій. Система органів влади Гетьманщини охоплювала три уряди: генеральний: генеральна рада (у кінці XVII ст. втрачає значення верховного органу влади), гетьман, Рада генеральної старшини; полковий: половник та полкова старшина (обозний, суддя, писар, осавул та хорунжий); сотенний: сотник, отаман, писар та осавул. Вивчення засад діяльності даних органів доцільно починати з порядку їх формування, далі визначити повноваження та зміни в їх устрої та компетенції. Особливу увагу слід приділити процедурі обрання гетьмана та обмеження його повноважень.

У третьому питанні варто прослідкувати еволюцію впливу російських органів влади на державно-правове життя Гетьманщини: від підпорядкування її спочатку Посольському приказу, з 1663 р. – Малоросійському приказу; на початку XVIII ст. – Колегії іноземних справ, пізніше – Сенату, до безпосереднього втручання Російської імперії у внутрішні справи Гетьманщини й створення у 1722–1727 рр. I Малоросійської колегії, 1734–1750 рр. – Правління гетьманського уряду, 1764–1786 р. – II Малоросійської колегії. Курсанту слід визначити склад та повноваження трьох останніх установ та звернути увагу на повноваження царських резидентів при гетьманові. Необхідно визначити наскільки діяльність цих органів була направлена на знищення залишків української автономії та перетворення цих земель у складову частину Російської імперії.

Опрацьовуючи четверте питання семінару, доцільно скласти схему судових органів із зазначенням їх компетенції, що полегшить засвоєння матеріалу. Слід звернути увагу, що, як і в попередній період, існували державні суди: центральні – суд гетьмана, суд Ради генеральної старшини, Генеральний військовий суд, Генеральна військова канцелярія, місцеві – полкові, сотенні та сільські суди, що поєднували судову владу з адміністративною. Юрисдикція полкових та сотенних судів поширювалася на все населення. Оскільки збереглися феодальні відносини, то існував і вотчинний суд. В містах судочинство здійснювали магістратські та ратушні суди. Також діяли спеціалізовані суди (їм були підсудні окремі категорії справ чи осіб): духовні, цехові, ярмаркові, митні, третейські. Курсант також має знати зміни, які відбулися в судоустрої після судової реформи К. Розумовського 1763 р.

Судовий процес у даний період мав приватноправовий характер. Справа порушувалася лише за скаргою потерпілого, значна увага приділялася задоволенню матеріальних претензій потерпілого від злочину: особа, якій було відшкодовано матеріальні та моральні збитки, відмовлялася від звинувачення і процес припинявся. Під впливом російського законодавства в XVIII ст. у судочинстві відбуваються зміни – змагальний процес поступово витісняється розшуковим процесом, функція розслідування кримінальних справ остаточно переходить до судових органів.

Серед джерел права, що були чинні в Гетьманщині, основними були: звичаєве право, окремі норми Статуту Великого князівства Литовського 1588 р., гетьманські універсали, гетьманські статті, збірки магдебурзького права. Зверніть увагу, що козацьке право включало не лише сукупність норм козацького звичаєвого права, що виникло в Запорозькій Січі, а й сукупність нормативних актів гетьманської влади, судової практики. На його основі регулювалися порядок організації козацького війська, основні принципи формування органів військової, адміністративної влади, судочинство, поняття злочину й система покарань тощо.

Щодо змін в цивільному праві, то як і в попередній період інститут власності на землю продовжував займати провідне місце в системі цивільно-правового регулювання. Але змінилися суб'єкти власності на землю. Власниками землі виступали: Військо Запорозьке (держава), козаки та селяни (до кінця XVII ст.), козацька старшина, знатне військове товариство, шляхта, православна церква, Запорозька Січ. У це період з’являються «рангові маєтності» – землі, які гетьман своїми універсалами дарував козацькій старшині за службу, «в ранг». Значно розширюється правове регулювання зобов’язальних відносин, зокрема у зв’язку з ліквідацією магнатського землеволодіння. Серед договорів найбільш поширеними були: купівлі-продажу, позики, оренди, дарування, особистого найму.

У кримінальному праві Гетьманщини розрізняли три основні види кримінальних діянь: злочин – найтяжче протиправне діяння, за яке передбачалася переважно смертна кара; провина – правопорушення середньої тяжкості; проступок – дрібне правопорушення. Основні види покарань: смертна кара, калічницькі покарання, ганебні покарання, позбавлення волі, позбавлення честі, конфіскація майна, штрафи, дисциплінарні покарання.

При розгляді п’ятого питання слід звернути увагу на процес кодифікації українського права у XVIII ст., особливо на укладання збірки «Права, по которым судится малороссийский народ» (1743 р.).

⃰ ⃰ ⃰

Вічний мир 1686 р. – мирний договір між Росією та Польщею на основі Андрусівського перемир’я, що передбачав закріплення за Росією Лівобережної України, Києва з околицями, Запоріжжя, Чернігово-Сіверщини, за Польщею залишалася Правобережна Україна.

Лентвойт – сільський староста, заступник війта.

Магістрат – орган міського самоврядування в містах, що користувалися магдебурзьким правом, складався із ради та лави.

Пленіпотент – повірений, уповноважений в судових справах, захисник на суді.

Цехмістр – виборний голова ремісничого цеху, що виконував управлінські, розпорядчі, представницькі та інші функції.

Поиск по сайту: