Школа людських стосунків

У 30—60-ті роки великою популярністю користувалася "шко­ла людських стосунків". Одним із її основоположників був Елтоу Мейо (1880—1949) — виходець з Австралії, який на початку 20-х років XX ст. переїхав до СІЛА, де працював у відділі про­мислових досліджень у Гарварді. Він і багато інших прихиль­ників цієї теорії були спеціалістами, що вивчають соціально-психологічні проблеми поведінки людини в трудовій діяльності. Вони спробували перебороти хибу теорії "наукового управлін­ня", яка не враховує людський чинник виробництва. На чільне місце вони поставили членів організації. їхня теорія була спро­бою вирішення проблем загострених стосунків між власниками і найманим персоналом. Основні положення цієї теорії зводяться до такого:

—управління має справу переважно з групами людей, а не окремими робітниками, і тому потребує створення методів управ­ління поведінкою людей в організаціях;

—природа людини несумісна з примітивною ієрархією підпо­рядкованості, формалізацією організаційних процесів. Ця особ­ливість потребує використання таких форм і методів управлін­ня, які б давали змогу більш повно використовувати потенціал, особливості робітників;

—одним з головних завдань управління має стати вирішен­ня соціальних проблем праці, її гуманізація, виховання і навчан­ня робітників, управління на основі авторитету;

—ефективність виробничого процесу значно більше залежить від соціального та психологічного стану, ніж від матеріального заохочення.

Кількісна школа

Під час Другої світової війни у Великобританії було створено групу, яка займалася питаннями управління радарними систе­мами та розробкою способів боротьби з підводними човнами, яку очолював фізик, лауреат Нобелівської премії П. Блокет. Подібні групи виникають у військово-морських та військово-повітряних силах СІНА. Відбувається відродження використання наукових методів з метою аналізу управління. Цей процес поступово по­ширюється і на виробничу сферу. Якщо зусилля Тейлора, Ган-та, Гілберта були спрямовані на пошуки за допомогою науково­го методу кращого рішення, то зусилля представників кількісної школи були спрямовані на пошуки найкращого, оптимального з багатьох можливих рішень. Для цього використовували мате­матичні методи, комп'ютерну техніку, побудову абстрактних моделей реальних подій, що забезпечувало прийняття правиль­них управлінських рішень.

Представники цієї школи розглядають управління як процес логічний, який підлягає формалізації і може бути викладений математично.

Значного поширення математичні методи набули в 60-ті роки XX ст. У менеджменті все більше починають використовувати математичні та статистичні терміни. Статистику та теорію ймо­вірності використовували — для визначення методів контролю за якістю; методи лінійного програмування — для вибору на­прямків у діяльності з урахуванням певних обмежень; за допо­могою теорії черговості визначали вартість та час експлуатації обладнання; ігрова теорія давала змогу краще зрозуміти конку­рентну стратегію; комп'ютерна обробка даних — моделювати отримання капіталу та будувати кількісні моделі.

Поиск по сайту: