ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ З УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Реалізація висвітленої в попередньому параграфі концепції управління навчальним закладом передбачає визначення змісту управлінської діяльності щодо створення кожної з дев'ятьох груп умов, необхідних для здійснення цілей навчального закладу.

Ключове місце серед цих умов належить прогностичним. Це пов'язано з тим, що управління орієнтоване на майбутнє і почи­нається з побудови моделі бажаного стану навчально-виховного процесу. Така модель будується на основі вивчення прогностич­ного фону навчального закладу, під яким розуміється сукупність зовнішніх, найбільш істотних для навчального закладу чинни­ків, урахування яких необхідне для визначення цілей управління.

Серед цих чинників чітко окреслюються три основні групи.

Перша група чинників характеризує особливості економічно­го, політичного, культурного розвитку країни. Серед цих чинни­ків найбільший вплив здійснюють: перехід від патерналістського до ліберального супільства; поступове утвердження ринкових відносин; зміна в суспільстві ставлення до релігії; перехід до багатопартійної системи; орієнтація на створення громадянсь­кого суспільства та загальнолюдські цінності; відродження на­ціональної свідомості та культури.

Пов'язані з цими чинниками проблеми — "навчальний заклад і національна культура", "навчальний заклад і ринок", "навчаль­ний заклад і політика" "навчальний заклад і релігія", "навчаль­ний заклад і загальнолюдські цінності" — є актуальними для будь-якого навчального закладу, і кожний з них має зайняти у вирішенні їх чітку, обґрунтовану позицію.

Якщо використовувати поняття "сучасний навчальний за­клад" в узагальненому вигляді, то серед характерних ознак на­вчально-виховного процесу в такому навчальному закладі мож­на знайти залишки старої традиційної системи, численні елемен­ти його сучасного стану й паростки його майбутнього стану. Ці паростки — тенденції розвитку навчального закладу — утворю­ють другу групу прогностичних чинників. Необхідність їх ви­вчення пов'язана з тим, що в тому або іншому навчальному за­кладі вони можуть ще не виявлятися, проте вони вказують на загальну спрямованість розвитку навчального закладу. Зістав­лення цих тенденцій зі станом навчально-виховного процесу дає можливість визначити найближчі та віддалені перспективи на­вчального закладу.

Третю групу чинників становлять особливості мікросередовища навчального закладу. Його вивчення передбачає з'ясування перспектив розвитку промисловості, сільського господарства, сфери обслуговування, потреби підприємств і організацій у кад­рах, можливостей для здобуття учнями фахової професійної ос­віти, визначення можливих спонсорів навчального закладу. Крім того, вивчають віковий склад населення мікрорайону на­вчального закладу, педагогічний потенціал сімей і мікрорайону навчального закладу, перспективи розвитку мікрорайону, чин­ники мікрорайону, що негативно впливають на учнів.

Якщо при аналізі перших двох груп чинників з'ясовують, який вплив вони можуть справити на навчальний заклад, що у зв'язку з цим необхідно робити, то при аналізі третьої групи чин­ників з'ясовують, як вони впливають на навчальний заклад і як навч. заклад впливає на них.

Вивчення прогностичного фону навчального закладу дає мож­ливість зробити управління навчальним закладом та навчально-виховним процесом більш науковими. Це зумовлюється тим, що прогнозування тісно пов'язане з плануванням і є його дослід­ницькою основою. Прогнозування — це один з науково обґрун­тованих засобів постановки цілей роботи, який, на жаль, є недо­статньо поширеним у діяльності освітніх установ. Поставлені на основі прогнозування цілі відображають закономірності розвит­ку суспільства і навчального закладу.

Опора на прогностичний фон навчального закладу дає мож­ливість створити соціально-прогностичні умови для його опти­мального розвитку, а це забезпечує гармонію навчального за­кладу і суспільства, гармонію педагогів, батьків, учнів і навчаль­ного закладу. Така гармонія забезпечується шляхом виявлення в процесі хаотичного впливу середовища чинників, найбільш сприятливих для формування особистості, посилення за допомо­гою засобів виховання педагогічної ефективності цих чинників, нейтралізації, наскільки це можливо, небажаних для цілей ви­ховання впливів.

Спроможність системи сприймати корисне і відхиляти непо­трібне, шкідливе залежить від ступеня інформованості системи, від того, наскільки багатий інформаційний досвід взаємодії із середовищем. На формування і використання такого досвіду спрямоване створення соціально-прогностичних умов для діяльності навчального закладу.

Таким чином, створення соціально-прогностичних умов дає змогу відповісти на запитання про те, чи визначає управлінська підсистема цілі роботи навчального закладу з опорою на вивчен­ня трьох груп названих вище чинників мікро- і макросередовища. Створення соціально-прогностичних умов втілюється у ство­рення концепції діяльності навчального закладу, перспективно­го плану чи програми його розвитку.

Соціально-прогностичні умови міцно пов'язані з педагогічни­ми умовами. Цей зв'язок пояснюється тим, що поставлені в навчальному закладі цілі роботи, з одного боку, є результатом діяльності управлінської підсистеми, а з іншого — ключовим компонентом педагогічної системи навчального закладу. У зв'яз­ку з цим постановка цілей роботи є заключним моментом ство­рення прогностичних умов та першим етапом створення педаго­гічних умов.

Оскільки наукове визначення цілей педагогічної діяльності неможливе без вивчення індивідуальних і групових особливос­тей учнів чи студентів, то необхідною є організація такої роботи в навчальному закладі. Ця робота передбачає визначення пара­метрів особистості учня чи студента, що будуть вивчатися, роз­робку критеріїв оцінки сформованості кожного з параметрів, розробку методики вивчення учнів чи студентів, раціональної форми фіксування інформації про їхні індивідуальні та групові особливості. Одержання цієї інформації створює основу для об'єктивної постановки цілей роботи навчального закладу.

Цілі роботи навчального закладу формулюють від найбільш загальних до найбільш локальних. Тобто у загальноосвітній школі необхідно сформулювати цілі повної, основної, початко­вої школи. Цілі формулюються у вигляді моделей учнів 11,9, 4-го класів. У вищих навчальних закладах загальна мета роботи може бути представлена в уставі, а локальні — у кваліфікацій­них характеристиках фахівців.

Наступний напрям роботи — осмислення ролі гуманітарних, природничо-наукових і окремих дисциплін, виховної роботи у реалізації загальної мети.

Третя група цілей, які формулюються, — це ті, що ставляться в рамках річного циклу управління. Головне при цьому — забез­печити спрямованість річних цілей на реалізацію цілей більш високого рівня.

Науково обґрунтована постановка цілей роботи навчального закладу — складне і важливе завдання, але будь-яка, навіть найбільш об'єктивна, ціль залишається тільки побажанням, якщо немає механізмів її реалізації. У зв'язку з цим наступним напрямом управлінської діяльності є визначення змісту, форм і методов навчання і виховання, що дає змогу реалізувати постав­лені цілі. Дуже часто трапляється так, що цілі роботи формул га­ються, але не набувають належного втілення у змісті роботи на­вчального закладу.

Про цілеспрямування змісту роботи навчального закладу свід­чать педагогічні завдання, які розв'язують у повсякденній педа­гогічній діяльності його працівники. Якщо ці завдання обумов­люються цілями навчального закладу, то можна зробити висно­вок про те, що зміст роботи має цілеспрямований характер.

Головним показником того, що в навчальному закладі створе­но необхідні педагогічні умови для реалізації цілей роботи, є від­повідність результатів роботи поставленим цілям розвитку осо­бистості учня чи студента. При моделюванні змісту навчально-виховного процесу важливо забезпечити реалізацію трьох груп цілей, обумовлених потребами особистості учня, регіону і всього суспільства.

Педагогічна система, що моделюється в рамках того або іншо­го управлінського циклу, має забезпечувати технологічність функціонування педагогічного процесу в масштабах усього на­вчального закладу й окремих його підсистем. Не ставлячи в цій роботі завдання детального розгляду поняття "педагогічна тех­нологія", визначимо лише головні, на наш погляд, її ознаки: діагностична постановка цілей роботи; підпорядкування змісту навчально-виховного процесу, форм і методів роботи поставле­ним цілям; спрямованість діяльності педагогів, учнів, студентів, батьків на реалізацію поставленої цілі; забезпечення відповід­ності результатів роботи поставленій цілі за рахунок цілісності всіх компонентів педагогічної системи навчального закладу.

Одним з важливих завдань управління навчальним закладом є створення кадрових умов для роботи навчального закладу. Одним із формальних показників наявності кадрових умов є відповідність складу працівників навчального закладу штатно­му розкладу, заповненість усіх вакансій.

До якісних характеристик кадрового складу можна віднести відповідність педагогів вимогам кваліфікаційних характеристик та посадових обов'язків, завданням, що стоять перед ними в цьо­му навчальному закладі, рівневі професіоналізму їхніх особис­тостей і діяльності.

Рівень кваліфікації педагога великою мірою визначається наявністю педагогічних здібностей та професійно-педагогічної компетентності. А на компетентність педагога, у свою чергу, здійснюють істотний вплив своєчасність і якість підвищення кваліфікації.

Оскільки рівень кваліфікації педагога виявляється у вирі­шенні конкретних загальних і специфічних для певного навчаль­ного закладу навчально-виховних завдань, то створення кадро­вих умов припускає організацію методичної роботи відповідно до завдань, що стоять перед навчальним закладом.

Вся система роботи з педагогами навчального закладу має бути спрямована на підвищення їхнього професіоналізму. Як показало дослідження Н.В. Кузьміної, головним системоутворю­ючим чинником професіоналізму педагога є його уявлення про результат своєї діяльності. Але тільки коли це уявлення пов'я­зане з особистістю учня чи студента, з потребами педагога роз­винути їхні особистості, тільки тоді найбільш ефективно форму­ються продуктивні властивості в особистості та діяльності само­го педагога.

Урахування виявленої закономірності передбачає, що у на­вчальному закладі мають бути створені умови для орієнтації педагогів не на функціональні продукти їхньої діяльності, пов'я­зані з переданням інформації, формами і методами роботи, а на психологічні продукти, пов'язані зі змінами в особистості учня чи студента.

Створенню таких умов у навчальному закладі сприяє створен­ня моделей особистісних якостей випускників початкової, основ­ної, повної школи, кваліфікаційних характеристик фахівців. Ці моделі виконують функцію образу бажаного результату діяль­ності як для окремих педагогів, так і для всього педагогічного колективу.

Якщо в навчальному закладі такі моделі доповнюються сис­темою пам'яток для самоаналізу різноманітних напрямів діяль­ності, критеріями для оцінки результативності цієї діяльності, то все це дає змогу стимулювати вивчення педагогами результа­тивності своєї діяльності. А як свідчить дослідження А.С. Тотанової, вивчення результатів своєї діяльності впливає на зростан­ня майстерності педагога.

Не менш важливим є завдання сприяння вчителю в самопі­знанні своєї особистості — рівня своїх педагогічних здібностей, професійно-педагогічної компетентності. Вирішенню цього за­вдання сприяє розгляд у педагогічному колективі сучасних по­глядів на структуру педагогічних здібностей і фахової компетен­тності, організація самоосвіти педагогів у цьому напрямі.

У підготовці педагогів до вирішення завдань, що стоять перед навчальним закладом, ключову роль може відіграти атестація. Якщо в ході її проведення забезпечується по-справжньому нау­кова й об'єктивна оцінка діяльності педагога, то атестація стає потужним стимулом його саморозвитку.

Наочним результатом діяльності зі створення кадрових умов для діяльності навчального закладу є динаміка змін кількості вчителів-методистів, старших учителів, учителів із вищою ка­тегорією, кандидатів та докторів наук, доцентів та професорів за той або інший період.

Педагогічна діяльність є колективною. У процесі її здійснен­ня виникають міжособистісні стосунки, формується певний пси­хологічний клімат. Психологічні чинники впливають на рівень організованості педагогічного колективу, засоби обміну інфор­мацією між його членами, творчий потенціал, рівень ініціатив­ності.

У зв'язку з цим надзвичайно важливо для нормального фун­кціонування навчального закладу створити відповідні психо­логічні умови. Головне місце серед цих умов займає сприятли­вий психологічний клімат, який можна розглядати як мету і ре­зультат управлінської діяльності, ціннісно-орієнтаційну єдність членів педагогічного колективу.

При формуванні психологічного клімату необхідно врахову­вати, що до його основних характеристик можна віднести загаль­ну задоволеність педагогів своєю працею й окремими її складо­вими, характер взаємовідносин у підсистемах "керівник — пе­дагог", "педагог — педагог", "педагог — учень", "педагог — бать­ки", панівний настрій та емоційний стан членів колективу. На сьогодні соціальна психологія розробила численні методи ви­вчення соціально-психологічного клімату.

Одним із важливих чинників, що визначає психологічний клімат, є характер організаційних зв'язків у педагогічному ко­лективі. Для їх вивчення і формування можна використовувати моделі спільної діяльності, виявлені Л. Уманським: спільно-індивідуальну, спільно-послідовну, спільно-взаємодіючу. Це автор експериментально довів пряму залежність між цими мо­делями і рівнем розвитку колективу, соціально-психологічним кліматом у ньому.

Діяльність навчального закладу є спільно-індивідуальною, якщо кожний педагог виконує свою частину роботи з навчання і виховання учнів незалежно від інших колег. Для спільно-по­слідовної діяльності характерне встановлення стосунків спад­коємності в процесі навчання і виховання. Спільно-взаємодію­ча діяльність виявляється у встановленні стійких зв'язків узгод­ження і координації у вирішенні завдань навчання і виховання.

Про сформованість у навчальному закладі спільно-послідов­ної діяльності свідчить наявність: системи вимог до учнів, які ускладнюються залежно від віку; трьох типів моделей — випуск­ника початкової, основної і повної школи; програми формуван­ня навчальних умінь залежно від віку учнів; кваліфікаційної характеристики бакалавра, спеціаліста, магістра у вищих на­вчальних закладах.

Про сформованість спільно-взаємодіючої діяльності свідчить психологічне прийняття педагогами й активна їхня участь у реалізації колективних цілей, створення і використання систе­ми вивчення учнів чи студентів із метою узгодження і координа­ції роботи з виховання та навчання, залучення педагогів до ак­тивної участі у вирішенні актуальних завдань і творчих проблем.

Рівень психологічної сумісності членів колективу є другим чинником, що визначає психологічний клімат колективу. Особ­ливо важливо забезпечити психологічну сумісність членів управ­лінської підсистеми, а також груп педагогів, які взаємодіють тривалий час. Вона виявляється у спільності оцінок явищ і емо­ційних реакцій, однаковому баченні проблем і шляхів їх вирі­шення, безконфліктності, у взаємодоповненні, компенсації слаб­ких сторін одне одного.

Третій чинник, що визначає психологічний клімат колекти­ву, — це стиль керівництва колективом. Виділяють три основ­них стилі керівництва колективом: автократичний (або автори­тарний, адміністративний, вольовий, директивний); демокра­тичний (або колегіальний, товариський); вільний (або анархіч­ний, ліберальний, нейтральний, формальний).

Як критерії оцінки стилю керівництва рекомендують вико­ристовувати такі показники: орієнтованість на інтереси суспіль­ства і свого колективу; використання всіх можливостей залучен­ня працівників у процес розробки й ухвалення рішення; оптимальність використання регламентації дій підлеглих; справед­лива оцінка трудових успіхів кожного члена колективу.

Особливих коментарів потребує такий критерій, як опти-мальність використання регламентації дій підеглих. Для біль­шості членів педагогічних колективів характерна гостра реакція на критику, авторитарне втручання у сферу їхньої діяльності. У зв'язку з цим надзвичайно важливо визначити розумні межі та форми такого втручання. Це допомагає розподілити усі педаго­гічні завдання на два типи — такі, що можуть бути виконані за допомогою індивідуальної діяльності педагогів, і такі, що потре­бують об'єднання зусиль багатьох педагогів.

Оскільки управління в суспільстві виникає у відповідь на по­требу узгодження колективної діяльності, то, з урахуванням цього, керівник не повинен регламентувати діяльність педагогів з вирішення завдань першого типу.

Багато спільного з описаним вище підходом до оцінки стилю управління пропонує Р.Х. Шакуров. Він виділяє чотири блоки параметрів, що дають можливість оцінити стиль управління пе­дагогічним колективом.

Перший — це ставлення керівника до людей і колективність керівництва. Ставлення до людей виявляється на рівні доброзич­ливості спілкування, схильності відзначати в діяльності пози­тивне або негативне, надавати той або інший рівень творчої са­мостійності, тактовності, уважності, чуйності, витримці, незло­пам'ятності, простоті, скромності, товариськості. Колективність керівництва виявляється в умінні прислухатися до думки педа­гогів, залучати їх до прийняття рішень, використовувати колек­тив для впливу на особистість.

Друга група параметрів пов'язана зі спрямованістю особистос­ті керівника. Вона може бути діловою, що забезпечує результат у вихованні та навчанні, і бюрократичною, що забезпечує зовніш­ній ефект. До другої групи параметрів входять також фахова компетентність і діловитість керівника.

Третя група параметрів охоплює ініціативу, винахідливість у роботі, постійне прагнення внести нове в діяльність педагогіч­ного колективу. Ця група характеризує творчі, новаторські особ­ливості діяльності керівника.

Нарешті, четверту групу параметрів утворюють особливості керівника, що характеризують ступінь його вимогливості. З нею пов'язані рішучість, впевненість у собі, наполегливість.

Складність використання описаних двох підходів до оцінки і формування стилю управління полягає лише в тому, що в управлінській підсистемі навчального закладу можуть бути і дві, і сім, і значно більше осіб. У кожного з членів адміністрації може переважати або авторитарний, або демократичний, або інший стиль, водночас стилі керівництва різних управлінців можуть і збігатися. У зв'язку з цим надзвичайно важливо, щоб керівни­ки навчальних закладів усвідомлено ставили перед собою завдан­ня сформувати загальний для цього навчального закладу стиль керівництва. У такій ситуації виникають сприятливі умови не тільки для діяльності колективу, а й для самоаналізу та форму­вання стилю управління.

Під час формування психологічного клімату недоцільно забу­вати, що значний вплив на нього здійснюють не тільки внутріш­ні, а й зовнішні фактори мікросередовища.

Ефективність роботи навчального закладу істотною мірою залежить від ціннісно-орієнтаційної єдності членів колективу, яка, у свою чергу, майже повністю залежить від управління на­вчальним закладом. Матеріальною основою ціннісно-орієнтацій­ної єдності колективу є концепція та статут діяльності навчаль­ного закладу. На його формування впливає залучення педагогів до розробки, обговорення та прийняття важливих для навчально­го закладу рішень, пропаганда досвіду роботи, різні форми мето­дичної роботи, система оцінки діяльності педагогів.

Про наявність у педагогічному колективі ціннісно-орієнта­ційної єдності свідчать такі показники:

—знання, психологічне прийняття членами колективу цілей роботи навчального закладу, їх активна участь у реалізації цих цілей;

—однакове розуміння сутності навчально-виховного проце­су, теоретичних основ його здійснення;

—спільне розуміння головних засобів реалізації мети на­вчального закладу;

—єдність позицій стосовно учнів, студентів, батьків;

—єдність критеріїв оцінки та самооцінки педагогічної діяль­ності, особистості учня чи студента;

—орієнтація на загальнолюдські, духовні цінності, ідеали демократичного, громадянського суспільства.

Навчальний заклад як складна, динамічна, відкрита система схильна до дезорганізуючих впливів як зовнішних, так і внут­рішніх чинників. Від того, чи вдасться підтримати усталеність, стабільність, рівновагу компонентів цієї системи, залежить, чи забезпечить вона реалізацію своїх цілей.

Для забезпечення такої усталеності та рівноваги управління необхідно створити низку організаційних умов, що охоплюють як процес створення, так і функціонування навчального закла­ду. Про важливість створення організаційних умов свідчить визнання того, що основним каналом впливу на керовану систе­му слугує організаційна структура, яка утворюється для досяг­нення цілі. Таким чином, ключовим моментом у забезпеченні цієї групи умов є створення організаційної структури управлін­ня. Це передбачає формування управлінської підсистеми, вста­новлення засобів зв'язку і взаємодії структурних ланок цієї під­системи.

Формуючи управлінську підсистему, необхідно забезпечити відповідність її структури і функцій особливостям керованої під­системи, тенденціям розвитку навчального закладу і управлін­ня, цілям, поставленим перед навчальним закладом.

Значення формування структури управління полягає в "орга­нізаційному закріпленні конкретних функцій за кожною лан­кою управління, необхідних для нормального функціонування всієїсистеми, що виражається в закріпленні стосунків управлін­ня на всіх рівнях".

Створення в навчальному закладі організаційних умов перед­бачає забезпечення організаційного порядку, під яким в управ­лінській літературі розуміють забезпечення стійкої структури стосунків, системи постійно чинних норм і правил.

Під час вирішення завдання створення організаційного по­рядку поєднуються два види умов діяльності навчального закла­ду — організаційні та правові. Це відбувається у зв'язку з тим, що організаційний порядок тримається як на фундаменті на за­конах, правових нормах, але водночас не ототожнюється цілком із ними.

Одним із механізмів встановлення організаційного порядку є прийняття управлінських рішень. За їх допомогою керівник на­магається перевести в ранг організаційного порядку, тобто по­стійно чинних норм і правил, ті рішення, які повторюються най­частіше. Наприклад, для того щоб не визначати кожний день, у якому помешканні і які вчителі будуть проводити уроки в тому або іншому класі, складається розклад уроків. Цим цілям слугу­ють упорядкування графіків чергування, роботи гуртків, секцій, клубів, графіків літніх робіт учнів, закріплення пришкільної території за класами, розробка посадових обов'язків, положень про роботу різноманітних підрозділів навчального закладу, інформаційних потоків і видів необхідної для навчального закла­ду інформації.

Особлива обережність потрібна у встановленні норм виконан­ня різних видів педагогічної діяльності, тому що це може пору­шити баланс керованих і спонтанних процесів. Межі організацій­ного порядку рухливі. Вони залежать багато в чому від наявного в навчальному закладі досвіду спільної діяльності. Так, в одно­му випадку в навчальному закладі може бути встановлений стан­дарт на результати чергування класу чи групи по навчальному закладу, а в іншому разі й на самий процес організації чергуван­ня. Зрозуміло, що використання стандарту на результат створює більше можливостей для прояву спонтанних процесів, для твор­чості педагогів та учнів, але не в кожному колективі такий засіб управління буде ефективним. Керівнику навчального закладу не слід сумніватися в необхідності встановлення форм організацій­ного порядку, якщо:

—їх відсутність порушує нормальний хід навчально-вихов­ного процесу;

—їх введення не обмежує спонтанних процесів, права педа­гога на творчість і вибір форм та методів роботи;

—їх відсутність веде до шкоди для здоров'я, майна дітей і на­вчального закладу;

—їх відсутність веде до конфліктів, порушує характер сто­сунків у колективі;

—їх впровадження зумовлюється необхідністю узгодження, координації, взаємодії педагогов у вирішенні завдань, що мо­жуть бути виконані тільки колективними зусиллями.

Прикладом, що ілюструє останнє положення, був широко­відомий у 80-ті роки XX ст. досвід СШ № 36 м. Луганська, в якій було чітко визначено, які навчальні вміння, в якому класі й у рамках якої дисципліни формуються в учнів.

Особливо зазначимо необхідність використання форм органі­заційного порядку в забезпеченні підвищення керованості на­вчального закладу. її основним показником є виконання прийня­тих рішень. Якщо на промислових підприємствах цей показник звичайно становить 60—70 %, то, за оцінками керівників на­вчальних закладів, у педагогічних колективах цей показник коливається між 30—40 %. Причин цього явища багато, зокре­ма неучасть більшості педагогів у підготовці рішень і неефектив­на процедура їх розробки, неконкретність прийнятих рішень, відсутність контролю за їх виконанням. Наприклад, у навчаль­ному закладі може скластися практика, коли керівник пропонує кожному зі своїх заступників скласти один із розділів плану роботи навчального закладу, який потім формується механічним поєднанням цих розділів. Сама процедура упорядкування пла­ну зумовлює те, що реальна практика діяльності навчального закладу буде значно відрізнятися від того, що написано в плані.

Для того щоб подолати кожну з перелічених вище хиб, у на­вчальному закладі може бути розроблена система форм організа­ційного порядку. Наприклад, визначені етапи розробки того або іншого рішення: вивчення правової сторони питання — наявних з цього питання законів, наказів, інструкцій; вивчення даних психолого-педагогічної науки з цього питання; вивчення пере­дового досвіду з цієї проблеми; збирання внутрішньої інформації з цього питання; одержання даних про необхідність матеріаль­них витрат для реалізації рішення; аналіз усієї зібраної інфор­мації; підготовка проекту рішення; розробка критеріїв для оцін­ки результатів рішення; обговорення проекту рішення з члена­ми управлінської підсистеми, ради навчального закладу; затвер­дження рішення.

Для того щоб забезпечити залучення педагогів до розробки управлінських рішень, доцільно класифікувати ці рішення за низкою ознак: за необхідною інформацією (правова інформація, наукова інформація, інформація про минулий, сучасний та май­бутній стан навчального закладу); за масштабом (рішення, спря­мовані на окремих членів колективу, на невеликі групи членів колективу, на значні підсистеми навчального закладу, на на­вчальний заклад у цілому); за часом реалізації (тиждень, місяць, чверть, семестр, півріччя, річний цикл управління 4-річний, 5-річний, 9-річний тощо цикли управління); за спрямованістю (на учнів чи студентів, на педагогів, на батьків, на членів управ­лінської системи, на технічний персонал та ін.).

Отримавши характеристику цього управлінського рішення за кожною з груп ознак і проаналізувавши розміри навчального закладу, можна встановити обов'язкові категорії й орієнтовну кількість учасників, необхідних для підготовки цього рішення.

У разі виникнення організаційних питань, регламентованих стандартами і нормами, досвідчені керівники намагаються не замінювати наявні форми організаційного порядку своїми ціле­спрямованими впливами, інакше відбувається знищення наяв­ного організаційного протоколу, що призводить до дезорганізації і необхідності займатися великою кількістю поточних питань. Таким чином, при створенні в навчальному закладі організацій-

них умов необхідно звернути увагу на те, чи реалізуються поло­ження законів, постанов, наказів, статуту навчального закладу.

Другий напрям забезпечення організаційних умов — це фор­мування організаційного протоколу навчального закладу, що матеріалізується в системі документів, положень, графіків. Не­обхідним є самоаналіз якості цих документів, визначення форм організаційного порядку, яких не вистачає. Роблять це шляхом зіставлення наявних стандартів і норм із практикою навчально-виховного процесу і з'ясування випадків дезорганізації і пору­шення порядку.

Третій напрям роботи зі створення організаційних умов — це узгодження цілей і змісту роботи навчального закладу зі струк­турою управління. Для цього цілі й зміст роботи навчального за­кладу в різних управлінських циклах зіставляють з посадовими обов'язками працівників керуючої підсистеми, а після цього — з реальним змістом їхньої діяльності. У такий спосіб з'ясовують зони розбіжності цих компонентів. Після з'ясування причин такої розбіжності приймають рішення про зміну посадових обо­в'язків або внесення змін до структури управління.

Процес управління навчальним закладом має правову форму, тому що правові стосунки — це одна з форм прояву управлінсь­ких стосунків. Будь-яке управлінське рішення, метод впливу на керовану підсистему й окремих працівників завжди має пег^т"" правову форму.

Сутність специфічних функцій, які виконує право в процесі управління навчальним закладом, полягає в регулюванні стосун­ків, що виникають під час управління між людьми, у створенні системи юридичних гарантій нормального функціонування на­вчального закладу.

Для правового забезпечення управління навчальним закла­дом використовується вся система законодавства: державне, господарське, фінансове, трудове, кримінальне право. Механізм створення правових умов для функціонування навчального зак­ладу містить у собі два елементи — створення правових актів та реалізацію їх. Правові акти створюються органами державного управління тільки на основі закону і повинні строго йому відпо­відати. Правові акти поділяються на законодавчі акти, постано­ви і розпорядження уряду; накази й інструкції міністрів; рішен­ня місцевих органів влади; на накази керівників організацій.

Розробка правових актів у навчальних закладах має ґрунтува­тися на законах і правових актах більш високого рівня управ­ління. При цьому керівник навчального закладу, спираючись на особливості керованої підсистеми і конкретної ситуації, має зро­бити вибір між використанням у правовому акті методу обов'яз­кових розпоряджень, методу дозволу приймати самостійні рі­шення залежно від наявних умов, методу узгодження або методу координації.

Про наявність правових умов для нормального функціонуван­ня навчального закладу можна говорити, якщо:

—забезпечується правомірність прийняття управлінських рішень, що передбачає виконання трьох основних вимог:

—по-перше, прийняття рішень керівниками, що мають на це право;

—по-друге, дотримання ними встановлених правил і норм, що регулюють офіційну процедуру прийняття рішень;

—по-третє, видання на основі рішень законних і юридично обґрунтованих актів управління;

—чітко визначено юридичний статус навчального закладу (за допомогою прийняття статуту, отримання ліцензій, акредита­ційних сертифікатів);

—чітко визначено структуру органів управління та їхні по­вноваження;

—чітко визначено посадові обов'язки і права працівників на­вчального закладу й учнів або студентів;

—закріплено майнову самостійність навчального закладу;

—розроблений і реалізується механізм захисту майнових прав навчального закладу, педагогів, учнів або студентів;

—у навчальному закладі юридично грамотно вирішуються питання організації, оплати, дисципліни праці.

Дванадцять або дев'ять років, проведені учнем у загально­освітній школі, або п'ять років, які проводить студент у вищому навчальному закладі, мають бути не тільки часом його інтенсив­ного фізичного розвитку, а й зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя.

Реалізація цього завдання для навчального закладу є найваж­ливішою проблемою. її вирішення багато в чому залежить від то­го, як у навчальному закладі створюються ергономічні та ме­дичні умови для нормальної життєдіяльності учнів і педагогів.

Дрібниць у цих групах умов немає. Реалізація вимог норма­тивних документів до санітарно-гігієнічних і медичних умов ор­ганізації навчально-виховного процесу залежить не тільки від адміністрації навчального закладу, а й від педагогів, технічного персоналу, учнів та студентів.

Основу ергономічних умов становить дотримання норматив­них вимог до розмірів площі на одного учня чи студента, до на­вчальних меблів, обладнання кабінетів, майстерень, їдалень, спортивних залів, освітленості приміщень. Ці особливості на­вчального закладу є більш стабільними, ніж ті, реалізація яких залежить від повсякденної діяльності педагогічного колективу.

До цієї групи умов належить також дотримання температур­ного режиму, чистоти і порядку, естетики в навчальних примі­щеннях, нормативів їх провітрювання. Дуже важливу роль у цій групі умов відіграє розклад занять. Від нього залежить дозуван­ня навантаження на учнів або студентів за днями тижня і часами навчального дня. Розклад занять має бути таким, щоб створю­вати умови для нормального дозування навчання і відпочинку, а також рухової активності учнів або студентів. До ергономічних умов треба віднести забезпечення оптимального рівня навчаль­ного навантаження на учнів, студентів, викладачів.

Створення медичних умов передбачає вирішення трьох основ­них завдань: створення системи постійної діагностики стану здо­ров'я учнів або студентів, ведення систематичної роботи з профі­лактики їх захворювань та координація зусиль всіх, від кого за­лежить їх здоров'я.

Створення матеріально-фінансових умов для нормальної роботи навчального закладу є також одним з найважливіших за­вдань керівника навчального закладу. Його зусилля мають бути спрямовані, з одного боку, на збереження матеріальної бази на­вчального закладу, а з іншого — на її розвиток відповідно до но­вих завдань, що виникають перед навчальним закладом.

При самоаналізі роботи щодо зберігання матеріальної бази навчального закладу особливо важливо з'ясувати, яка тенденція у вирішенні цього завдання переважає — залучення додаткових коштів для проведення ремонтних робіт або забезпечення раціо­нальної експлуатації та дбайливого ставлення до наявних мате­ріальних цінностей.

Рівень роботи зі створення матеріально-фінансових умов для роботи навчального закладу можна оцінити за такими парамет­рами: технічний стан і раціональне використання приміщень і матеріальних цінностей; відповідність обладнання аудиторій, лабораторій, майстерень, бібліотек, актових залів тощо сучасним нормативним вимогам; раціональне використання коштів; залу­чення у разі потреби для зміцнення матеріально-фінансового ста­ну навчального закладу позабюджетних коштів; стан ведення бухгалтерського обліку; надання платних послуг населенню; використання коротко- і довгострокових кредитів; використан­ня угод про співробітництво з організаціями, підприємствами, фондами, відомствами, окремими громадянами.

На закінчення зазначимо, що в цьому параграфі вирішено два важливих завдання ■— визначено сутність кожної з дев'яти груп умов, необхідних для реалізації цілей навчального закладу, і змодельовано зміст управлінської діяльності щодо створення цих умов. Запропонована модель змісту управлінської діяльності відіграє роль механізму реалізації розробленої концепції управ­ління навчальним закладом.

Цінність визначення сутності дев'ятьох груп умов полягає в тому, що вони вдіграють роль образу результату управління на­вчальним закладом. Орієнтація керівника навчального закладу на досягнення цього результату є основою для формування про­фесіоналізму управлінської діяльності.

Розроблені в параграфі характеристики кожної групи умов можуть відігравати роль критеріїв для самооцінки й оцінки ре­зультатів управління й удосконалення навчально-виховного процесу.

Контрольні запитання, завдання, управлінські ситуації

1.Опишіть складові прогностичного фону навчального закладу.

2.Які з чинників свідчать про наявність у навчальному закла­ді психологічних умов, необхідних для реалізації мети управ­ління?

3.Що слід робити для створення у навчальному закладі кад­рових умов, необхідних для реалізації мети управління?

4.Дайте характеристику основних напрямів роботи зі ство­рення у навчальному закладі правових умов, необхідних для реалізації мети управління.

5.Які чинники свідчать про наявність у навчальному закладі організаційних умов, необхідних для реалізації мети управління?

6.У чому полягає сутність створення медичних, матеріально-фінансових, ергономічних умов, необхідних для реалізації мети управління?

7.Проаналізуйте, як реалізуються у вашому навчальному закладі описані у параграфі 9 групи умов.

8.Управлінська ситуація: міське управління освітою розгля­дає вас як кандидата на посаду директора школи. Вам запропо­нували розробити заходи з оптимального вирішення численних психологічних проблем, які виникають у школі. Що ви запро­понуєте?

9. Які з перелічених чинників свідчать про наявність у на­вчальному закладі педагогічних умов, необхідних для реалізації мети управління?

Варіанти відповідей

а) наявність чітко визначеної мети навчального закладу;

б) ціннісно-орієнтаційна єдність колективу;

в) відповідність змісту навчально-виховного процесу меті навчального закладу;

г) гарний психологічний клімат у колективі;

д) відповідність форм та методів, технологій навчально виховного процесу меті навчального закладу;

е) оптимальний стиль управління;

є) відповідність результатів роботи меті навчального за­кладу;

ж)відповідність складу працівників навчального закладу штатному розкладу, відсутність вакансій;

з)відповідність працівників вимогам кваліфікаційних характеристик, завданням навчального закладу;

і) своєчасність і якість підвищення кваліфікації працівників; к) відповідність змісту методичної роботи завданням на­вчального закладу;

л) організація самоосвіти працівників;

м) зростання якісних характеристик працівників.

Теми рефератів

1.Прогностична діяльність у процесі управління навчальним
закладом.

2.Моделювання педагогічної системи навчального закладу.

3.Створення психологічних умов реалізації мети навчального закладу.

4.Організаційні умови реалізації мети навчального закладу.

5.Правові аспекти управління навчальним закладом.

6.Управління персоналом у навчальному закладі.

Література

1. Гершунский Б.С. Педагогическая прогностика. — К.: Вьіс-шая шк., 1986. — 200 с.

2. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавате-ля и мастера производственного обучения. — М.: Вьісшая шк., 1990. —177 с.

3.Рекомендация о положений учителя // Учит. газета. — 1992. — ІЗоктября.

4. Свенцицкий АЛ. Социальная психология управлення. — Л.: ЛГУ, 1986. — 176 с.

5.Стиль работьі и образ жизни руководителя. — М.: Зконо-мика, 1985. — 280 с.

6. Хриков Е.Н. Теоретические основи внутришкольного управлення. — Луганск: Альма матер, 1999. — 118 с.

7. Шакуров Р.Х. Социально-психологические основи управ­лення: руководитель и педагогический коллектив. — М.: Про-свещение, 1990. — 208 с.

Поиск по сайту: