Тема. Креслення викрійки фартуха

2. Покажіть основні лінії на фартусі й манекені.

3. Яка мірка використовувалася для розрахунку ширини сітки креслення? Наведіть формулу для розрахунку. Покажіть на кресленні відповідний відрізок.

4. Які мірки використовуються для розрахунку довжини фарту­ха? Наведіть формулу. Покажіть відповідний відрізок на крес­ленні.

5. Поясніть, як визначається положення кишені.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ З ПРАКТИЧНИМ ЗАКРІПЛЕННЯМ

1. Поняття про моделювання викрійки.

Розповідь учителя.

Моделювання — творчий процес створення нового за зовнішнім виглядом швейного виробу шляхом зміни форми деталей, а також ху­дожнього оформлення виробу (вишивкою, тканиною іншого кольору, аплікацією, тасьмою, мереживом тощо). Моделюванням займаються художники - модельєри. Вони змінюють викрійки відповідно до фасону виробу.

Учитель нагадує, що на основі креслення базової форми можна делювати велику кількість фасонів фартухів, але одного розміру

Додаткова інформація.

Оздоблення фартуха може бути найрізноманітнішим: декоративна строчка, бейка, тасьма, вишивка, аплікація, мереживо та ін.

Декоративна строчка (рис. а) виконується нитками контрастного кольору по контуру дрібних деталей —-кишень, нагрудника, пояса, бретелей. Цей вид оздоблення підходить для гладкофарбованих тканин.

Бейка — смужка тканини різної ширини, що нашивається зверху і вшивається в зовнішній шов для оздоблення (рис. б).

Бейку виконують з оздоблювальної тканини. Ця тканина може бути гладкофарбованою, контрастного кольору (якщо основна тканина з малюнком) і з малюнком (якщо основна тканина гладкофарбована). Бейку з тканини без малюнка можна використовувати і на гладкофарбованих тканинах. У цьому випадку вона може бути не тільки контрастного кольору, але й у тон основної тканини. Бейку зазвичай розміщують на краях деталей.

Дуже часто для оздоблення фартухів використовують тасьму різної ширини і з різними малюнками (рис. в). Якщо тасьма широка, то її використовують одночасно для оздоблення зрізів кишень, нагрудника, низу фартуха. Вузьку тасьму можна настрочувати в будь-якому напрямку й у кілька рядів.

Дуже гарно прикрашає фартух вишивка (рис. г). Це можуть бути декоративні шви («козлик», «петельковий» тощо), розташовані на краях виробу, або великий узор на кишенях і нагруднику.

Аплікацію (рис. д) виконують зі клаптів тканини одного або декіль­кох кольорів і розміщують у різних місцях - на кишенях, нагруднику, ниж­ній частині фартуха. Вона може бути розташована й асиметрично. Сьогодні часто використовують готову термоаплікацію.

Дуже вишуканою прикрасою для фартуха є мереживо, оборки, волани (рис. е), Оборки і волани виконують з основної або оздоблювальної тка­нини, їх настрочують уздовж бретелей, випускають з-під кишень, низу виро­бу або настрочують в один або кілька рядів у будь-якому місці і напрямку.

Вибираючи оздоблення для виробу, необхідно пам'ятати, що воно має гармонійно поєднуватися з деталями виробу і відповідати його функціональ­ному призначенню. Не слід перевантажувати виріб великою кількістю оздоб­люваних елементів.

2. Найпростіші прийоми моделювання.

Розповісти про найпростіші прийоми зміни форми деталей фартуха: лінії низу (трикутна, овальна), форми кишень (відповідно лінії низу) і нагрудника; продемонструвати їх на дошці.

Міні-практикум.

Запропонувати учням уважно розглянути обрані ними фасони фартухів і підготувати відповіді на запитання.

1) Чи має фасон загальні і відмінні риси відповідно до базової форми?

2) Які зміни, на ваш погляд, необхідно внести до базової форми?

3) Які варіанти оздоблення характерні для вашої моделі? Чи доцільне таке оздоблення?

(Роботу можна провести, об'єднавши учнів у творчі групи.)

3. Підготовка лекал до розкроювання.
Розповідь учителя.

Важливу роль у процесі розкроюванні відіграє підготовка лекал. Підготовка лекал полягає в тому, що на кожній деталі вказується:

а) назва деталі;

б) верх деталі

в) напрямок нитки основи;

г) кількість деталей (на парних деталях);

д) лінія згину тканини (на симетричних деталях);

е) величина припусків на шов і підгин.

4. Розрахунок кількості тканини для фартуха..
Розповідь учителя.

Після підготовки лекал необхідно розрахувати кількість тканини Для пошиття конкретного виробу.

Розрахунок кількості тканини для пошиття фартуха виконується
за формулою: Дв + Дгр+5, при ширині тканини 90—100 см. Саме
таку ширину найчастіше мають бавовняні та лляні тканини, які використовуються для пошиття фартухів. Якщо тканина має асиметричний або великий малюнок, то її буде потрібно більше.

Міні-практикум.

Розрахуйте необхідну кількість тканини для пошиття фартуха
(Учні розраховують кількість тканини, використовуючи свої мірки.)

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Моделювання креслення базової форми
і підготовка лекал до розкроювання

Інструменти і матеріали: креслення базової форми фартуха, ножиці, олівці, лінійка, клей (по необхідності).

Послідовність виконання.

1) Визначити необхідні зміни, які відповідають вибраному фасону виробу.

2) Нанести на креслення базової форми фартуха нові лінії фасону.

3) Вирізати деталі фартуха по нових лініях.

4) Підготувати отримані лекала до розкроювання:

а) написати назви деталей;

б) позначити верх деталі:

в) указати напрямок нитки основи;

г) на парних деталях (кишеня) указати їх кількість;

д) на симетричних деталях (фартух) указати лінію згину;

е) указати величину припусків по зрізах на шви і підгин.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Робота в парах.

Запропонувати учням, які сидять поряд, обмінятися підготовленими лекалами, перевірити і прокоментувати роботи.

Індивідуальні завдання.,

Окремі учні одержують картки із завданнями, які виконують біля дошки

Картка 1

На кресленні фартуха нанесені лінії фасону. Намалюйте ескіз цього фартуха.

Картка 2

Розгляньте ескіз фартуха. Поясніть, як треба змінити викрійку-основу фартуха, моделюю­чи цей фасон.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

Використовуючи нескладні прийоми моделювання, можна створю­вати різноманітні фасони фартухів.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати конспект.

2) Підібрати зразки тканин для пошиття виробу,

3) Підготувати повідомлення про бавовну і льон.

УРОК № __ ДАТА_____ КЛАС 6

Тема. Конструкційні матеріали та їх вибір.

Мета: ознайомити учнів із властивостями конструкційних матеріа­лів, дати уявлення про волокна рослинного походження, про властивості тканин, що виготовляють із цих волокон, розкрити вплив властивостей конструкційних матеріалів на їх вибір для виготовлення виробів, навчити розпізнавати бавовняні і лляні тканини, підбирати тканини для пошиття фартуха; поглибити знання учнів про властивості і структуру тканин; розвивати увагу, спостережливість, аналітичні здібності.

Обладнаний: колекція «Бавовна», «Льон», зразки бавовняних і лля­них тканин, таблиця «Види волокон», «Властивості тканин».

Інструменти і матеріали: колекції тканин (бавовняні і лляні), ножи­ці, лупа, голка, сірники.

Основні поняття: шовк-сирець, льон-довгунець, насінні волокна, луб'яні волокна, звитість, сурова тканина, відбілювання, трі­пання, чесання, рівниця, типи властивостей тканин: оптичні (блиск, колорит), механічні (міцність, зминальність, драпірувальність), гігієнічні (гігроскопічність, повітропроникність, пилоємність, теплозахисні властивості), технологічні (зсідальність, обсипальність ниток, розсувність ниток у швах).

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

І.Організаційний момент..,.................................. 1хв

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів.. З хв;

III. Вивчення нового матеріалу......................... 16 хв:

1. Поняття про властивості тканин.

2. Волокна рослинного походження.

3. Лляні й бавовняні тканини, їх властивості. Розпізнавання тканин.:

4. Вибір тканини для виготовлення виробів.

IV. Практична робота. Розпізнавання бавовняних і лляних
тканин. Вибір тканини для виготовлення фартуха ... 20 хв:

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів....... З хв:

VI. Підсумки уроку............................................. 1 хв:

VII. Домашнє завдання……………………………1хв

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда

1) Поясніть сутність процесу прядіння.

2) Як із пряжі одержують тканину?

3) Як називається процес виготовлення тканини?

4) Як називаються нитки, що йдуть уздовж і впоперек тканини

5) Що таке пруг?

6) За якими ознаками можна визначити в тканині нитку основи?

Індивідуальне завдання (біля дошки).

Заповніть пропуски в логічних ланцюжках.

Сировина

Прядильні фабрики

Ткацкі фабрики

Тканини

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Поняття про властивості тканин.

Розповідь учителя.

Тканини є одним із видів конструкційних матеріалів і мають певні властивості, які залежать від волокняного складу, структури, особливостей їх обробки.

Під час розповіді учитель демонструє зразки тканин і заповнює таблицю.

Зразок таблиці

Властивості тканин

Узагальнюючи інформацію про властивості тканин, під­вести учнів до висновку про те, що в різних тканинах є домінуючими і більш вираженими певні властивості.

2. Волокна рослинного походження.

Розповідь учителя.

Використовуючи схему «Текстильні волокна», повідомити, що сировиною для виготовлення тканин є текстильні волокна, які поділяються на натуральні й хімічні. Далі по­яснити різницю між ними

Повідомлення учнів.

Заслуховуються повідомлення учнів про бавовну і льон, які вчи­тель за необхідності доповнює, систематизує й узагальнює.

Розповідь учителя.

До текстильних волокон рослинного походження належать волокна бавовни, льону, коноплі, джуту тощо.

Текстильні матеріали

Натуральні Хімічні

Рослинного тваринного Штучні Синтетичні

походження походження

Нейлон

Бавовна Льон Вовна Шовк Віскоза Ацетат Капрон Лавсан

Найпоширенішою прядильною культурою, яку вирощують з метою одержання текстильного волокна, є бавовник — одна з найдавніших технічних рослин нашої планети. В Індії, Китаї його вирощували вже в III тис. до н. е.

Сьогодні бавовник вирощують у всіх районах із теплим сухим кліматом, великою кількістю сонячних днів у році — у Китаї, Індії, Бразилії, Казахстані, Киргизстані, Азербайджані, Вірменії, тощо.

Бавовник — рослина заввишки 70—200 см, із великими квітами. Плід бавовнику — це коробочка, у якій є насіння, покрите волокнами. На одній насінині розвивається 5—15 тис. волокон завдовжки 30—50 мм. Волокно разом з насінням називають бавовною-сирцем. Зазвичай волокна бавовнику білого кольору, тому цей цінний вид сировини називають «бі­лим золотом». Нині виведені сорти бавовнику з кольоровим волокном — коричневим, зеле­ним.

Льон — трав'яниста однолітня рослина, одна з найважливіших технічних культур. Існує близько 200 видів льону, але вирощують в основному льон-довгунець, що має у стеблах лляне волокно у вигляді пучків. Це волокно на­зивають луб'яним.

Льон-довгунець — дуже давня культура. Вва­жається, що він походить із виду льону, який в далекому минулому вирощували в гірських районах Індії, Китаю, Середземномор'я.

У X—XIII ст. льон-довгунець став основною прядильною рослиною Русі й одержав назву «російське золото»

Вирощують льон у районах із помірним кліматом. Основні посіви розташовані на території України, Білорусі, країн Балтії (Естонії, Литви), багатьох областей Росії (Вологодської, Мурманської тощо).

Бесіда.

Розповісти про властивості волокон бавовни і льону, ви­користовуючи колекції «Бавовна», «Льон». У ході обговорення скла­дається таблиця.

Властивості волокон бавовни і льону

Продемонструвати процес горіння волокон. Учням пропонується охарактеризувати його за такими критеріями: колір полум'я, трива­лість горіння, який запах виділяється під час горіння, що залиша­ється після згоряння.

Узагальнюючи свої спостереження, учні роблять висновок щодо характеру горіння волокон рослинного походження: горять добре, яскраво-жовтим полум'ям із палахкотливими іскрами, поширюють запах згорілого паперу, після згоряння волокон залишається сірий попіл.

Поиск по сайту: