V. Вивчення нового матеріалу. При виборі собаки необхідно враховувати свої житлові умови: місце проживання, розмір квартири, кількість членів родини

При виборі собаки необхідно враховувати свої житлові умови: місце проживання, розмір квартири, кількість членів родини. У городян собака живе в квартирі, де їй виділяють постійне місце, бажано у віддаленні від опалювальних приладів і не на протязі. Як підстилку найкраще використовувати ватяний чи солом'яний матрац зі знімним чохлом, що змінюють 2-3 рази в тиждень, або щільний коврик. Для маленьких собак це може бути кошик з матрациком. У сільських умовах собаку можна утримувати поза будинком у дерев'яних будках. Стіни і підлогу роблять подвійними, а між дошками кладуть утеплювач. Ставлять будку на опорках. Знімний дах дозволяє робити прибирання усередині будки. У холодний час року на дно кладеться підстилка із соломи. Не можна утримувати собак у тваринницьких приміщеннях і не рекомендується тримати їх на ланцюгу.

Собак необхідно вигулювати незалежно від умов утримання. Після прогулянки лапи оглядаються і миються теплою водою. Вовну, намочену під дощем, також необхідно витерти насухо м'якою ганчіркою. Собак, що проживають в квартирі, миють не часто. Для цього використовуються різні спеціальні шампуні, вибір яких достатній. Зуби собак не мають потреби в особливому догляді й очищаються самі по собі при правильній годівлі. Вуха необхідно ретельно оглядати й обробляти спиртом. Варто провести дегельмінтизацію собаки при наявності в неї глистів, тому що деякі з них небезпечні для людини, а для боротьби з блохами й іншими паразитами треба використовувати спеціальні засоби.

Відомо, що утримання дорослого собаки і його здоров'я вимагають набагато менше турбот, якщо він правильно вирощений, вихований і навчений, а також використовується за призначенням. Кожен власник собаки повинен дотримуватись правил утримання тварин у місті: вигулювати собаку треба тільки у відведених для цього місцях; не можна дозволяти йому забігати на дитячі майданчики, клумби та у під'їзди; агресивного собаку варто виводити в наморднику і не спускати з повідця; у громадських місцях також необхідно тримати собаку на повідку. Під час перевезення собак треба дотримуватись вимог ветеринарної служби.

У поводженні собака як би запрограмована на безмежну любов до хазяїна. Собака звичайно відчуває його стан і разом з ним переживає радість, сум, тривогу. Однак, не слід забувати, що собака сприймає світ по-своєму. Поводження його зв'язане з приналежністю до зграї, і з цим треба рахуватися. Хоча людина і собака не знають мови один одного, вони можуть легко обмінюватися інформацією. Існує цілий ряд зовнішніх ознак, за якими уважний хазяїн може оцінити стан свого “друга”. Взаємне спілкування значно полегшується при правильному вихованні собаки.

Кішки різних порід розрізняються розмірами і масою тіла, формою тулуба, кольором очей, довжиною та кольором окрасу. По останній ознаці породи розділяють на довгошерсті (перська, колорпойнт), напівдовгошерсті (ангорська, балинезийская, бірманська, мэйн-кун, сибірська й ін.), короткошерсті (рекси, єгипетський мау, сіамська, російська блакитна, британська). Сіамську й орієнтальну кішку часто виділяють в окрему групу. До короткошерстого відносяться також безхвості кішки. На відміну від собак, породи кішок не мають службової спеціалізації. На земній кулі живе порядку 600 млн. домашніх кішок.

Кішка, при всій турботі про неї і любові людини, не стає його рабом і зберігає свою індивідуальність, залишається особистістю. Кішка має потребу в тісному контакті з хазяїном: вона любить поглажування, лежання на колінах, «розмови». Але при цьому контакт можливий лише при її бажанні. У кішки, яка довгий час позбавлена можливості спілкуватися з хазяїном виникає стрес. Кішки володіють і негативними рисами. Насамперед це періодичні прояви агресивності, часто пов'язані з неправильним поводженням з кішкою. Хоча кішка — тваринне незлобне, і її агресивна реакція найчастіше буває оборонною, усе-таки поступово ці прояви закріплюються і входять у звичку.

Позитивною особливістю кішок є їхня вірність тій місцевості, що стала їх житлом. Консервативність в основі котячої природи визначає її тягу до осілості, і кішка нерідко повертається до свого колишнього житла, якщо хазяїн змінює місце проживання. Кішка на відміну від собаки — індивідуалістка, вона не любить підкорятися, виконувати накази, чому-небудь навчатися. Тому примусове дресирування неможливе, якщо в кішки немає інтересу до тих чи інших вправ. Далеко не кожну кішку вдається навчити ходити на повідку. Важка справа — привчити кішку до чистоти. Кошенята одержують перші навички гігієни від кішки-матері, до місячного віку вони вже самостійно освоюють свій «туалет». Кішку не можна часто карати, та й робити це треба дуже обережно, уважно спостерігаючи за реакцією тварини на ті чи інші дії.

До інших осіб котячого роду ці тварини відносяться терпимо, якщо ті нічим їм не загрожують. Своє житло і територію в безпосередній близькості від нього кішка вважає своїм особистим володінням. Свій район кішка намагається розширити за рахунок сусідніх територій, позначаючи ароматичною речовиною, виділюваним залозами.

Повагою і взаємною терпимістю визначаються відносини двох чи декількох кішок, що живуть в одному будинку. Їм властиво піклуватися один про одного, спати разом, доглядати за кошенятами. Навіть коти, що виросли в одному будинку, не конфліктують. Коли кішки знаходяться в зграї, «колективі», вступають у дію свої закони — тут принцип верховенства однієї тварини над іншою.

Дивне в кішках почуття часу й уміння дотримувати розпорядку дня. Причому поводження проживаючої в будинку й обмеженої в просторі кішки відрізняється від поводження кішки, що володіє свободою переміщення. Спить кішка досить багато — на це в неї іде дві третини життя.

Одним з найсильніших для кішки є мисливський інстинкт. Кішка має велике терпіння в чеканні здобичі. Вона — природжений ловець мишей, але пристрасть до полювання не завжди продиктована почуттям голоду. Навіть кішка, що приймає їжу від людини, любить полювати і приносить здобич у будинок хазяїна як подарунок.

Поиск по сайту: