Основні принципи, охорони навколишнього природного середовища

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища, що мають бути запроваджені у повсякденну діяльність служб охорони довкілля, слід вважати:

1) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів у ході здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності;

2) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

3) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

4) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлювальних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

5) збереження просторової і видової різноманітності та цілісності природних об'єктів і комплексів;

6) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природних і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

7) обов'язковість екологічної експертизи;

8) гласність і демократизм у ході прийняття рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

9) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на природне середовище;

10) безкоштовність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності.

11) стягнення плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

12) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної забруднення територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

13) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

14) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

ТЕМА №11-12. ВИВЧЕННЯ АДЕКВАТНОСТІ ТА ЗБАЛАНСО-ВА-НОСТІ ХАРЧУВАННЯ. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ЕНЕРГО-ВИТРАТ ЛЮДИНИ ТА ОЦІНКИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ ЛЮДИНИ ТА ХАРЧУВАННЯ ОРГАНІЗОВА-НИХ КОЛЕКТИВІВ.

МЕТА ЗАHЯТТЯ: Засвоїти гігієнічні принципи раціонального харчування та методику визначення енерговитрат людини за допомогою хронометражно-табличного методу, а також розрахунок потреби в основних харчових речовинах; навчитися оцінювати адекватність і збалансованість харчування, складати гігієнічний висновок та обгрунтовувати рекомендації щодо корекції харчового раціону.

ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧHОЇ ПIДГОТОВКИ:

1. Харчування та здоров´я людини. Види та основні теорії харчування. Функції їжі.

2. Гiгiєнiчнi принципи рацiонального харчування.

3. Методи визначення енерговитрат людини. Поняття про коефіцієнт фізичної активності.

4. Фізіолого-гігієнічна характеристика основних харчових речовин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів). Добова потреба у основних харчових речовинах.

5. Методи оцінки адекватності та збалансованості харчування. Поняття про меню–розкладку. Принципи складання меню–розкладки.

ЗАВДАHHЯ:

Завдання 1 та 2 виконується під час підготовки домашнього завдання вдома напередодні практичного заняття.

1. Провести хронометраж робочого дня студента, визначити власні енерговитрати студента за добу.

2. Збалансувати харчовий раціон відповідно до своїх енерговитрат, тобто розрахувати власну добову потребу в основних харчових речовинах (білках, жирах, вуглеводах, вітамінах А, С та групи В, мінеральних речовинах Са та Р).

3. Оцінити меню-розкладку запропонованого добового раціону, визначити його енергетичну цінність, вміст основних харчових речовин та порівняти із власними потребами. Обгрунтувати гігієнічний висновок та рекомендації щодо корекції харчування.

ЛIТЕРАТУРА:

1. Мізюк М.І. Гігієна: Підручник. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 97–110.

2. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа, 1984. – С. 134–188.

3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука – К.: Вища школа, 1995. – С. 444–453.

4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 313 –354.

5. Большаков А.М., Новикова И.М. Общая гигиена – М.: Медицина. –1985. – С. 117 – 135.

6. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. – М.: Изд. Университета Дружбы Народов, 1991. – С. 63–74.

7. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 30 – 31.

Поиск по сайту: