Критерії оцінки ефективності вентиляції

Основними критеріями ефективності вентиляції:

1) Органолептичні показники: насамперед, запах повітря та ступінь запиленості у повітрі. Однак ці суб’єктивні показники не можуть використовуватись як пріоритетні та надійні;

2) Хімічні показники, що базуються на визначенні окремих хімічних елементів у повітрі. Як правило, у невиробничих приміщеннях орієнтуються на опосередкований показник чистоти повітря — вміст вуглекислоти. Гранично допустима концентрація СО₂ у повітрі — 0,1%. У виробничих приміщеннях фармацевтичної галузі визначають хімічні елементи, які застосовуються у даному технологічному процесі. Наприклад: якщо фармацевтична фабрика готує препарати ртуті (ртутні мазі, амальгами і ін.), то у повітрі виробничої зони слід визначати пари ртуті і т.д.

3) Фізичні (розрахункові) показники оцінки штучної вентиляції, які визначають за так званою кратністю обміну повітря, показують скільки разів протягом 1 години повітря приміщення повністю замінюється на атмосферне. Бажана кратність обміну повітря залежить від багатьох умов (кількості м³ повітря на людину, технологічного забруднення повітря виробничої зони і ін.). Мінімальна кратність обміну повітря для житлових приміщень – 2.

4) Бактеріологічні показники, які являють собою винятково важливі критерії і, особливо, для аптечних закладів та фармацевтичного виробництва, що пов’язані з виготовленням бактеріальних препаратів, імунних сироваток та ін.(табл. 1,2,3).

5) Радіометричні, токсикометричні та алергологічні показники тощо.

Неефективна вентиляція, і відповідно незадовільні показники якості повітря в умовах виробництва та в побутових умовах можуть зумовити виникнення наступних станів:

1. Рання (передчасна) втома та перевтома.

2. Переохолоджене повітря (простудні захворювання, радикуліти, ревматизм та ін.).

3. Перегріте повітря (тепловий удар, судомна хвороба та ін.).

4. Гострі та хронічні отруєння, що найбільш ймовірні у виробничій сфері фармацевтичної галузі, адже велику кількість фармацевтичних препаратів, готують з хімічних речовин, що характеризуються наявністю токсичного впливу.

5. Пилова патологія (при переробці лікарських рослин та виготовлені галенових препаратів).

6. Алергічні хвороби (виготовлення антибіотиків, сироваток та ін.).

7. Гострі та хронічні респіраторні інфекції.

Це далеко не повний перелік зрушень у стані здоров’я та хвороб, що зумовлюються незадовільним станом повітряного середовища, але й цього досить, щоб усвідомити виняткове значення забезпечення оптимальної вентиляції для виробничих приміщень фармацевтичної галузі.

Основним джерелом забруднення повітря приміщень у фармацевтичній галузі слід вважати технологічний процес з використанням природної сировини та складних хімічних сполук (спиртів, концентрованих лугів, кислот, мийних та дезінфікуючих засобів та ін.). Відповідно, для профілактики забруднень повітря, велике значення має суворе дотримання правил зберігання різних груп лікарських засобів, сировини та виробів медичного призначення, адже під впливом світла, вологи, температури, вони можуть не просто псуватися, але й виділяти та створювати шкідливі продукти розпаду.

Саме тому згідно з Наказом МОЗ України №44 від 16 березня 1993 р. «Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп лікарських засобів та виробів медичного призначення» затверджені відповідні інструкції відповідно до яких:

1. Для підтримки чистоти повітря приміщень для зберігання фармацевтичної продукції слід обладнати штучною припливно-витяжною вентиляцією;

2. У випадку, коли неможливо обладнати приміщення штучною вентиляцією, рекомендується зробити кватирки, фрамуги тощо;

3. В залежності від фізичних та хімічних властивостей різні групи лікарських засобів розподіляються на такі, що вимагають захисту від світла, вологи, випаровуються та ін. Відповідно, для запобігання забруднення повітря леткими лікарськими засобами (аміак, камфора, ментол та ін.), їх слід зберігати у прохолодному місці, в герметично закритій тарі (скло, метал, фольга та ін.), або використовувати парафінове покриття.

4. Зберігання та розфасовування особливо токсичних та летких хімічних речовин має виконуватися виключно у спеціальних приміщеннях у витяжній шафі (ртуть, амальгама, аміак, формалін, хлор, ефірні масла та ін.).

Методика оцінки ефективності природної вентиляції хімічним методом (за вмістом СО₂)

Метод заснований на порівнянні кількості балончиків атмосферного повітря i повітря приміщення, що були витрачені на знебарвлення 10 мг лужного розчину (600 мг води, 1 крапля 25% розчину аміаку, 2 краплі фенолфталеїну) у поглиначi.

Підрахунок кількості балончиків, що пішли на нейтралізацію (знебарвлення) лужного розчину проводиться тричі: до провітрювання приміщення, після провітрювання та безпосередньо в атмосферному повітрі. Вміст вуглекислоти (СО₂) у повітрі розраховується за формулою (1):

А · 0,04%

Вміст СО₂(%) = —————; (1)

В

де А — кількість балончиків атмосферного повітря, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

В — кількість балончиків повітря в приміщенні, що витрачено на знебарвлення розчину;

0,04 — вміст вуглекислоти в атмосферному повітрі (%).

Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повітрі житлових кімнат, палат лікувально-профілактичних закладів та навчальних приміщень слід вважати 0,07—0,08%, гранично допустимою — 0,1%.

Поиск по сайту: