МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ. В ході практичного заняття студенти вивчають фізичні та хімічні методи дезінфекції

В ході практичного заняття студенти вивчають фізичні та хімічні методи дезінфекції. Оволодівають методикою використання фізичних та хімічних засобів дезінфекції, визначають вміст активного хлору у робочому розчині хлорного вапна, оцінюють ефективність проведення дезінфекції йод крохмальним методом, та розраховують необхідну кількість бактерицидних ламп для знезараження повітря.

Дезінфекція – являє собою комплекс заходів, спрямованих на знищення з об’єктів навколишнього середовища патогенних і умовно - патогенних мікроорганізмів, що забезпечують передачу збудників інфекційних захворювань.

Дезінфекцію поділяють на власне дезінфекцію (знищення мікроорганізмів), дератизацію (знищення гризунів), дезінсекцію (знищення комах - перенощиків інфекційних захворювань).

Крім того, виділяють профілактичну та осередкову дезінфекцію.

Профілактична дезінфекція – проводиться незалежно від наявності джерела інфекції у місцях великого скупчення людей. Вона може бути плановою (тривала, короткочасна) та такою, що проводиться за епідемічними показниками (у разі підвищення рівня захворюваності інфекційними захворюваннями)

Осередкова дезінфекція – проводиться безпосередньо у осередках інфекції та поділяється на поточну та заключну. Поточна дезінфекція (безперервне знезараження в осередку інфекції – являє собою знищення збудника негайно після його виділення у зовнішнє середовище). Заключна дезінфекція (дезінфекція після ізоляції, госпіталізації, смерті хворого або на виробництві біопрепаратів – після припинення роботи зі шкідливим матеріалом) являє собою комплекс дезінфекційних заходів, які проводяться після видалення інфекційного джерела з осередку.

Головним завданням дезінфекції є розрив шляхів передачі збудників інфекції. Тому у сучасній фармації необхідною є така організація роботи аптеки та виробництва фармацевтичних препаратів, що повністю виключає можливість контамінацію лікарських засобів мікроорганізмами. З цією метою аптекарське обладнання, рецепти, посуд, дистильована вода, руки персоналу, повітря та всі предмети, які використовуються у аптеці і через які мікроорганізми можуть потрапити на лікарські засоби, мають бути знезаражені.

Методи дезінфекції поділяються на фізичні, хімічні та біологічні.

Фізичні методи – являють собою методи, що зумовлюють використання високої температури, ультрафіолетових променів, ультразвуку, іонізуючого випромінювання тощо.

* Висока температура – метод, що найбільш часто використовується. Під дією високої температури відбувається денатурація білку у мікробній клітині. Джерелом тепла може бути сухе та вологе повітря, водяна пара, вода, вогонь. Сухе повітря (температура 150 – 200 ^о С) застосовується у сухожаровій шафі для знезараження посуду. Вологе повітря має більш сильну бактерицидну дію. Водяна пара (температура 100 ^о С і вище) використовується у дезінфекційній камері, автоклаві, печі Пастера. Кип’ятіння – найбільш поширений простий та доступний спосіб знезараження, при якому за короткий термін гинуть як вегетативні, так і спорові форми мікроорганізмів. Застосовується для дезінфекції білизни, посуду, хірургічного інструменту, гумових та скляних предметів, води та ін. Слід врахувати, що шар води над предметом, що підлягає дезінфекції кип'ятінням, має бути не менше 10 сантиметрів, експозиція від початку кипіння – 15 – 20 хвилин для знищення вегетативних форм та 1,5 – 2 години для знищення спорових форм.

* Ультрафіолетові промені використовуються для знезараження предметів, рецептів, повітря в аптечних приміщеннях. Застосовуються наступні типи бактерицидних опромінювачів (Додаток 3 та 4): а) настінні (для відкритих ламп); б) стельові (надають можливість проводити знезараження відкритими та екранованими лампами); в) пересувні (наприклад, випромінювач бактерицидний пересувний маячного типу (ВБПе), що має 6 бактерицидних ламп (БУВ—3); оптимальний ефект спостерігається на відстані 5 м до опромінюваного об’єкта). Вітчизняна промисловість виробляє лампи систем БУВ–15, БУВ–30, БУВ–30п, які генерують ультрафіолетове випромінювання. Слід звернути увагу на те, що максимальну бактерицидну дію має ділянка ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвилі 254 – 257 нм.

* Механічна фільтрація повітря. Для підтримання мікробіологічної чистоти повітря доцільно використовувати рециркуляційні повітроочисники типу ПОПР—1,5, які забезпечують швидку і ефективну очистку повітря за рахунок здійснення його механічної фільтрації через фільтр із ультратонких волокон та ультрафіолетового випромінювання. Повітроочисники можуть використовуватись безпосередньо під час здійснення трудової діяльності, оскільки не справляють шкідливого впливу на персонал і не викликають негативних відчуттів. Вони надійні і прості в експлуатації, не потребують кваліфікованого обслуговування. Протягом 30 хвилин роботи повітроочисника мікробне забруднення і запиленість повітря при об’ємі приміщень 80 (+ — 20) м³ знижується в 10 разів.

Таблиця 1.

Встановлювати повітроочисники рекомендується в асептичному блоці та в асистентській кімнаті.

Протягом останнього часу в дезінфекційній практиці заходять широке застосування ультразвук, іонізуюче випромінювання, струми ультра високої частоти та ін.

Хімічні методи передбачають застосування хімічних речовин, що мають бактерицидні властивості. До них належать галоїди, речовини, що містять хлор, феноли, крезоли, спирти, солі важких металів, кислоти, луги, тощо.

Бактерицидна дія хімічних засобів залежить від:

— бактерицидних властивостей;

— концентрації;

— експозиції;

— температури;

— масивності бактеріального забруднення та ряду інших факторів.

Розглянемо деякі хімічні засоби дезінфекції, що найчастіше застосовуються.

* Хлорне вапно – білий порошок з різким запахом хлору. Діюча складова частина хлорного вапна – гіпохлорид кальцію, який розпадається на вільний хлор та кисень. Ефективність знезаражуючої дії хлорного вапна залежить від вмісту активного хлору. Слід зауважити, що хлорне вапно є надзвичайно нестійкою речовиною, тому при зберіганні на світлі, у теплі або при підвищеній вологості воно швидко втрачає активний хлор (1 – 3 % в місяць). Хлорне вапно, що містить менше 15 % активного хлору до використання заборонено. Для дезінфекції підлоги, стін, інвентарю і обладнання використовується 0,2 – 5 % робочий розчин хлорного вапна.

* Хлораміни – складні органічні сполуки. Найчастіше використовується хлорамін Б – білий дрібнокристалічний порошок, що містить 28 % активного хлору. Це стійка сполука (втрачає не більше 0,1 % активного хлору в рік), яка ефективно впливає на вегетативні форми та спори мікроорганізмів. Застосовується робочий розчин з концентрацією активного хлору 0,2 – 0,5 % для дезінфекції білизни, посуду, приміщення, та предметів догляду за хворим.

* Гіпохлорид кальцію – білий кристалічний порошок, що містить 99 % активного хлору, та стійкий до зберігання. Застосовуються 0,1 – 15 % робочий розчини.

* Активовані розчини хлорвміщуючих речовин (діхлоргідратіон, діхлорметилгідратіон, діхлоризонциантурова та трихлоризонциантурова кислоти), що містять речовини—активатори (хлорид, нітрит, сульфат амонію), які сприяють більш енергійному вивільненню активного хлору, за рахунок чого збільшується бактерицидна дія розчину і зменшується тривалість проведення дезінфекції.

* Крезол (неочищена карболова кислота) – рідина чорно—бурого кольору з різким неприємним запахом, погано розчинна у воді. Тому для дезинфекції застосовуються його похідні сполуки з милами, кислотами та лугами.

* Лізол – суміш чистого лізолу і калійного мила, що добре розчиняється у воді, спирті, бензині, має високу бактерицидну дію, особливо до збудників кишкових інфекцій та інфекцій дихальних шляхів. Застосовується у вигляді 3 – 8 % робочих розчинів для дезінфекції підлоги, стін, меблів, білизни, дрібних предметів.

* Хлор-b-нафтол (хлорний препарат фенолу) – біла кристалічна речовина, що погано розчиняється у воді. У практиці проведення дезинфекції використовується готова мильна паста з додаванням мила.

* Формалін – 40 % розчин формальдегіду (альдегіду мурашиної кислоти) у воді. Не стійкий, але має високу бактерицидну дію. Застосовується у 1 – 4 % водному розчині та у газоподібному стані в параформалінових камерах.

* Кальцинована сода (карбонат натрію) – білий порошок, що добре розчинний у воді, та має миючий ефект за рахунок утворення вільних лугів. Застосовується 2,5 % робочий розчин для дезінфекції білизни, приміщень, посуду, хірургічного інструментарію.

* Гексахлорофен – порошок кремового кольору, що не має запаху, не розчиняється у воді, але добре розчиняється в органічних розчинниках. Застосовується як 0,025 – 0,5 % емульсія при експозиції 10 – 30 хвилин, а також як додаток до мила, що надає йому дезінфікуючих властивостей.

* Каустична сода (гідроксид натрію) – біла кристалічна речовина, що добре розчинна у воді та впливає на вегетативні форми, спори та віруси. Застосовується 2 – 4 % робочий розчин.

* Похідні гідрооксифенілового ефіру – нова група бактерицидних речовин, які найбільш ефективні по відношенню до антибіотико-резистентних штамів стафілококу.

* Гексил резорцин – порошок слабо розчинний у воді, але добре розчинний у спирті, ефірі, хлороформі або гліцерині. Застосовується як 0,1 % гліцериновий розчин для дезінфекції білизни.

* Етиловий спирт – сильний бактеріцидний препарат. Ефективність якого підвищується при нагріванні. На спори не впливає. Широко застосовується 70 % розчин для знезараження рук хірурга, дрібних предметів тощо.

Технічні засоби дезінфекції. Для проведення дезінфекції рідкими препаратами застосовуються різноманітні технічні засоби: гідропульт, автомакс, ручний пневматичний зрошувач "Дезинфаль".

Поиск по сайту: