Запис рішення в справі Тараса Шевченка, зроблений жандармським відділенням

Художник С.-Петербургской академии художеств Тарас Шевченко. Этот ху­дожник вместо того, чтобы вечно питать благоговейные чувства к особам авгус­тейшей фамилии, удостоившим выкупить его из крепостного состояния, сочинял стихи на малороссийском языке, самого возмутительного содержания. В них он то выражал плач о мнимом порабощении и бедствиях Украины, то возглашал о славе гетманского правления и прежней вольницы казачества, то с невероятною дерзостью изливал клеветы и желчь на особ императорского дома, забывая в них личных своих благодетелей. Сверх того, что все запрещенное увлекает моло­дость и людей с слабым характером, Шевченко приобрел между друзьями свои­ми славу знаменитого малороссийского писателя, а потому стихи его вдвойне вредны и опасны. С любимыми стихами в Малороссии могли посеяться и впослед­ствии укорениться мысли о мнимом блаженстве времен гетманщины, о счастье возвратить эти времена и о возможности Украине существовать в виде отдельно­го государства.

Судя по этому чрезмерному уважению, которое питали и лично к Шевченко, и к его стихотворениям все украйно-славянисты, сначала казалось, что он мог быть если не действующим лицом между ними, то орудием, которым они хотели воспользоваться в своих замыслах; но с одной стороны, эти замыслы были не столь важны, как представлялось при первом взгляде, а с другой — и Шевченко начал писать свои возмутительные сочинения еще с 1837 г., когда славянские идеи не занимали киевских ученых; равно и все дело доказывает, что Шевченко не принадлежал к Украйно-Славянскому обществу и действовал отдельно, увле­каясь собственной непорченностью. Тем не менее, по возмутительному духу и дерзости, выходящих из всяких пределов, он должен быть признаваем одним из важных преступников.

По высочайше утвержденному решению постановлено: Шевченко определить рядовым в Отдельный оренбургский корпус с правом выслуги, под строжайший надзор, с запрещением писать и рисовать, и чтобы от него ни под каким видом не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений.

Шевченко передан военному министру 30 мая 1847г.

Джерело: Кирило-Мефодіївське товариство. — Т. 2. — С. 329-332.

Запитання і завдання: - За що Тарас Шевченко був покараний набагато суворіше від членів братства, хоча, за свідченням поліції, не був його членом?

- Використайте документ в розповіді про Тараса Шевченка як сус­пільно-політичного діяча.

Видатний поет і філософ українського зарубіжжя Євген Маланюк про духовну атмосферу Наддніпрянської України початку XIX ст.

Зіпхнуті до стану напівтваринного, занурені у тупім безладді, вже поза межа­ми історії, десь поміж кухнею і спальнею — дотлівають останні рештки козацької і гетьманської еліти. На могутнім тлі буйного соняшного краєвиду, серед руїн бурхливої минувшини, западають у смертельний сон хутори й маєтки здеморалі­зованої аристократії — нині — «дворянства всеросійського». Нерухома, майже цвинтарна тиша залягає над Україною. Час від часу тишу ту порушують хіба що звуки бальової музики та ще п'янкий гомін бенкетників, що їх духовне життя звузилося до їдження і пиття («лочеморди»). Щоправда, на тих банькетах п'яне натхнення і п'яна відвага підносять часом чарку «за Українську Республіку»..., але ці пияцькі вигуки ще яскравіше підкреслюють могильну тишу догасаючої, вже от-от умерлої історії...

Така ситуація — нагорі, серед тих небагатьох, що їх Катерина Друга обдару­вала «вольностями дворянськими». А внизу — придушене напівмертвим тілищем шляхти, остаточно закуте тією ж Катериною в кайдани кріпацтва — многомільйонове селянство. Про його національність співають йому кобзарі — живе, хоч не­зряче сумління нації, символ притьмареної, але все ще живої, історичної пам'яти. В лоні того закутого селянства, що на нього переклала історія національне зав­дання цілого народу, відбуваються повільні, але глибокі процеси: там дозріває вулканічне з'явлення Шевченка.

Джерело: Маланюк Є. Книга спостережень. Проза. — Торонто, 1962. —С. 196 -- 197.

Запитання і завдання: - Про які соціально політичні процеси пише Євген Маланюк? Чому він бачить залишки козацько-гетьманської еліти «поза межами історії»?

- Чому появу Тараса Шевченка Євген Маланюк порівнює з вивержен­ням вулкана? Чи правомірне таке порівняння?

- Яку важливу сторону діяльності козацької старшини перших деся тиліть XIX ст. упустив Євген Маланюк?

- Як ви розумієте висловлювання Євгена Маланюка: «Кобзарі - незря­че сумління нації».

Поміщик О. Кошелєв про необхідність скасування кріпосного права (1858 рік).

Слідкуючи за станом поміщицьких господарств і кріпосницького побуту, при­слухаючись до слів дворян, селян і дворових людей та спостерігаючи за діями тих і інших, виконуючи все це не в столичному кабінеті, не у відособленому сільсько­му будинку, не силою уяви, не короткочасними уривками, а постійно на місці, по різних губерніях, за допомогою власного зору та слуху при невпинних і дійових сільськогосподарських заняттях, я прийшов до повного переконання в тому, що настав крайній термін до вжиття рішучих заходів до скасування кріпосного стану...

По-перше, незадоволення селян проти поміщиків посилюється з кожним днем. Число справ про непослух, насилля проти поміщиків і убивства цих останніх їх кріпосними людьми помножується; це відомо всякому...

По-друге, бажання селян і дворових людей бути вільними виявляється з зро­стаючою силою і відвертістю... Отже, переконання, що всі люди з часу на час повинні стати вільними, тепер таке сильне в народі, що при найменшій іскрі, яка пущена знизу, пожежа може стати загальною.

По-третє, збідніння поміщицьких селян помітно зростає. Цей факт безсум­нівний... оброки дійшли до розмірів неймовірних... Запас селянського терпіння ледве чи не закінчується.

... По-сьоме, удосконалення у галузі сільського господарства настійно вима­гають застосування до нього вільної праці. Поки у нас існує панщина, поки ми можемо брати на роботу людей скільки хочемо і до того ж задарма, поки ці люди з'являються до нас з своїми хоч будь-якими, але дармовими знаряддями, поки поміщик може кожну хвилину замінити селянські наділи землі — до того часу землеробство не посунеться вперед. А між тим постійне виснаження ґрунту вима­гає дійових заходів проти цієї біди. Розмежування дало нам можливість розорати багато нової землі, що трохи підтримало наші урожаї, але тепер цей засіб висна­жується і незабаром наші жнива значно збідніють. Єдиним засобом усунення недородів є утвердження нашого господарства на розумних засадах, тобто на вільній праці, на застосуванні думки до сільськогосподарського виробництва і на запровадженні звітності в усіх частинах господарства.

По-восьме, успіхи заводської і фабричної промисловості вимагають збільшення числа вільних робітників. Тепер величезне число людей затримується поміщиками на непродуктивних роботах (у передпокоях, на конюшнях та ін,) Більше того, всіляка панщинна неурочна робота поглинає вдвоє, втроє робочого часу, ніж це потрібно. Весь цей час, всі ці робітники звернуться по необхідності до промисло­вості і відчутна тепер нестача робочих рук значно зменшиться.

Ще багато інших обставин примушують бажати якнайшвидшого скасування кріпосного стану...

Джерело: Отмена крепостного права на Украине. Сборник документов и материалов. — К.., 1961 — С. 60-65.

Завдання і запитання: - Використовуючи наведений матеріал, назвіть причини, які зумовлю­вали необхідність скасування кріпосного права.

- Які з передумов селянської реформи мали соціально-політичний, а які економічний зміст? -До якої категорії поміщиків належав Кошелєв?

Уривок з статуту про судову реформу

1.Влада судова належить: мировим суддям, з'їздам мирових суддів, окруж­ним судам, судовим палатам і урядовому сенату як верховному касаційному суду...

7. Для визначення у карних справах вини або невинності і підсудних до скла­ду судових місць у випадках, зазначенних в статуті карного судочинства, приєдну­ються присяжні засідателі...

19. Мировими суддями можуть бути обрані ті з місцевих жителів, які: по-перше, мають не менше 25 років віку; по-друге, здобули освіту у вищих або середніх учбових закладах, або склали відповідний цьому іспит, або ж прослужи­ли не менше трьох років на таких посадах, при виконанні яких могли набути практики у веденні судових справ, і, по-третє, якщо при цьому вони самі, або їх батьки, або дружини володіють хоча б у різних місцях, або площею землі двоє проти того, яка визначена для безпосередньої участі в виборах гласних в повітові земські зібрання... або іншим нерухомим майном, ціною не менше п'ятнадцяти тисяч карбованців, і в містах — нерухомою власністю, оціненою для збирання податку в столицях — не менше трьох тисяч карбованців...

81. Присяжні засідателі обираються з місцевих обивателів всіх станів: по-перше, з тих, що є російськими підданими; по-друге, що мають не менше 25 років і не більше 70 років віку, і, по-третє, що проживають не менше двох років у тому повіті, де проводяться вибори у присяжні засідателі...

84. У загальні списки присяжних засідателів вносяться:

1)почесні мирові судді;

2)всі, що перебувають на державній громадянській службі...

3)всі, що перебувають на місцевій службі по виборах дворянських і міських товариств, крім міських голів;

4) селяни, які обрані в чергові судді волосних судів або до волосних і сільських розправ і рівних з ними сільських судів, а також займали бездоганно не менше трьох років посади волосних старшин, голів, сільських старост, або інші відповідні цим посади в громадському управлінні сільських обивателів різних найменувань або були церковними старостами; всі інші особи, що володіють землею в кількості не менше ста десятин або іншим нерухомим майном...

85. Не підлягають внесенню в список присяжних засідателів:

1) священнослужителі і ченці;

2) всі військові чини, які перебувають на дійсній військово-сухопутній або морській службі, а також ті з громадянських чинів, які перебувають при військах або служать по військовосудовій справі у військовому і морському відомствах, і

3) вчителі народних шкіл...

86. У список присяжних засідателів не можуть бути внесені всі ті, які служать
у приватних осіб.

Джерело: Історія України. Хрестоматія. — Ч. І. — С. 297-299.

Запитання і завдання: - Назвіть пункти документа, які підтверджують висновок про демок­ратизм судової реформи.

- Які з обмежень при виборах мирових суддів та присяжних засіда­телів ви вважаєте виправданими, які — ні?

Криза поміщицького господарювання в пореформені роки

(Панас Мирний та Іван Білик «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

Що ж його робити? Як його приладитись? Руки до діла не призвичаєні зма­лечку, — не неволити ж їх на старість?! А розум — хто до волі думав, що панові потрібен робочий розум? Панові треба було знатного роду, багатства: треба було вміти себе показати, вміти пожити, поїсти, попити, а мати робочий розум, здатний на діло, а не на вигадки панські, — панові не треба було... А тепер: розуму! праці! — тільки й чутно, як вигукували на всіх шляхах, на всіх базарах життя.

Хто зразу не перелякався того покрику та брався за діло, того захоплювало життя на свої бистрі хвилі, мчало усе вперед, вперед, — то кидало його наспід, заливало; то вертало наверх, підкидало вгору, знову несло на гребенястій хвилі — аж поки не виносило на берег... Хоча боліли іноді у нашого пловця пом'яті боки, а все-таки він, хоч і нетвердими ногами, ступав на ту землю, де колись усе живло тремтало його духу. Усе-таки він був господар на ній, а не попихач, не наймит. Швидко він зживався з новим своїм місцем на старій землі — і підвертав її під себе: вона йому плодила, родила — ставало на пожиття його! А хто перелякався, той залазив до себе на хутір, у село, проклинав новий вік, нових людей, день за днем тяг злиденне життя, проїдаючи останнє своє добро...

Поиск по сайту: