Постанова селянських зборів Сумського повіту Харківської губернії

Ми, селяни Сумського повіту Харківської губернії, що зібрались 29 травня 1905 року в кількості близько п'яти тисяч чоловік, одноголосно ухвалили: те­перішній чиновницький (самодержавний) лад не може покінчити з тяжким і безви­хідним становищем народу.

Тому ми вимагаємо:

1.Негайного скликання Надзвичайних зборів, обраних загальною, рівною і таємною подачею голосів. Установчі збори негайно ж повинні вирішити питання: продовжувати війну чи ні, яким чином вирішити земельне питання, а саме: по­трібно відбирати всі землі (дворянські, монастирські, удільні, кабінетні) чи ні.

2. Негайного звільнення всіх осіб, що постраждали через політичні і релігійні переконання.

3. Свободи слова, друку, зборів, спілок і страйків.

4. Негайного скасування інституту земських начальників і сільських поміщицьких
стражників як таких, що перешкоджають вільному обговоренню і з'ясуванню наших потреб.

А поки всі наші основні вимоги будуть задоволені, ми відмовляємося виконува­ти всі державні повинності, а саме: платити податки, податі, не поставляти запас­них, новобранців та інше, оскільки ці повинності накладені на нас без нашої волі. Джерело: Революція 1905 — 1907 років на Україні. — С. 176.

Запитання і завдання:- Охарактеризуйте вимоги селян. Заповніть таблицю:

- Про що свідчила відсутність в документі національних вимог?

Сучасний український історик Ярослав Грицак про становище в українських партіях восени

1905 р.

Проголошення Жовтневого маніфесту викликало велике піднесення й збуди­ло надії на лібералізацію політичної системи. Українські діячі через свою нечисельність і організаційну роздробленість виявилися не готовими скористатися з політичних змін. Подібна ситуація склалася і в національних рухах поляків, євреїв, латвійців, литовців та естонців. Докорінна різниця між ними й українськими полі­тиками, однак, у тому, що інші партійні поділи були просто результатом розход­ження політичних ліній. В українському ж випадку найбільшим антагонізмом було національне питання, а саме — чи взагалі потрібна окрема українська політика й українські партії. Ці дискусії паралізували український національний рух, і тому він не справляв політичного впливу на розвиток революційних подій 1905 р. Ук­раїнські політики попросту не могли змагатися з краще розвинутими і численні­шими російськими політичними партіями, що мали міцні позиції у великих містах — головних осередках революційного неспокою.

Джерело: Грицак Я. Нарис історії України. — С. 86.

Запитання і завдання: - Чому українські національні партії були у 1905 р. менш впливовими, ніж загальноросійські?

-У чому відмінність між українськими політичними партіями і полі­тичними партіями інших пригнічених народів Росії у 1905 р.?

- Розкрийте причини зазначених в тексті особливостей українського визвольного руху 1905 р.

Поиск по сайту: