Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми. При самостійному вивченні теми особливу увагу слід приділити таким питанням: мета і напрямки класифікації витрат

При самостійному вивченні теми особливу увагу слід приділити таким питанням: мета і напрямки класифікації витрат, моделі поведінки витрат. Вміти класифікувати витрати за різними ознаками і використовувати набуті знання для складання звітності, прийняття рішень та контролю за їх використанням.

Управління витратами на підприємстві можна визначити як взаємопов’язаний комплекс робіт, які формують коригуючі впливи на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства, спрямовані на досягнення оптимального рівня (в межах допустимих відхилень) витрати в усіх підсистемах підприємства за виконання в них будь-яких робіт. Критерієм оптимізації в такому разі є мінімальні витрати.

Основним об’єктом аналізу в процесі управління є витрати. Тому класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як ними управляти. Можна виділити три напрями класифікації витрат (рис.1), в основу якої покладено принцип: різні витрати для різних цілей.

Для визначення фінансових результатів підприємства слід розуміти різницю між вичерпаними та невичерпаними витратами. Відомо, що фінансовий результат (прибуток або збиток) – це різниця між доходами і витратами звітного періоду. При цьому необхідно відповісти на питання: які витрати належать до звітного періоду?

Наприклад, підприємство витратило кошти на придбання матеріалів та обладнання. Чи можна віднести цю операцію до витрат звітного періоду? Ні, тому що, має місце лише обмін грошей, тобто одного виду активів на інші види активів (матеріали і обладнання). Тому, витрачені кошти – це невичерпані (ще не спожиті витрати), які принесуть користь у майбутньому.

Підприємство реалізувало продукцію і ввело в експлуатацію обладнання, при цьому оптимально дохід (у вигляді грошей або дебіторської заборгованості), і для отримання доходу була використана частина вартості обладнання (у вигляді амортизації). Тому собівартість реалізованої продукції та амортизаційні відрахування – це витрачені (спожиті)витрати.

Рис.1 Класифікація витрат.

Виходячи з наведених прикладів, можна визначити, що вичерпані (спожиті) витрати – це збільшення зобов`язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду.

Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов`язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди у майбутніх періодах. Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати – у звіті про фінансові результати (звіті про прибуток). Концепцію цих витрат наведено на рис.2.

Рис.2 Концепція витрат для визначення фінансового результату.

Для цілей бухгалтерського обліку основні класифікації витрат і доходів розкриті в П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, П(С)БО 15 “Доходи” та відповідно до видів діяльності, де були здійснені витрати та отримані доходи. На практиці розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду. Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. Витрати періоду – це витрати, що не включають у собівартість запасів і розглядають як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Концепцію витрат на продукцію та витрати періоду наведено на рис. 3

Рис. 3 Концепція витрат на продукцію та витрат періоду.

Віднесення витрат до прямих або непрямих залежить від того, що є об’єктом витрат. Прямі витрати – це витрати, які можна віднести безпосередньо до певного об’єкта витрат найбільш доцільним шляхом. Непрямі витрати – це витрати, що не можна віднести до певного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом. Для прийняття управлінських рішень необхідно розрізняти релевантні та не релевантні витрати. Критерії зарахування витрат до релевантних чи нерелевантних витрат наведено на рис. 4

Рис. 4 Критерії зарахування витрат.

Релевантні витрати – це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні витрати – це витрати, що не залежать від прийняття рішення. Минулі витрати є нерелевантними для прийняття рішень відносно майбутніх витрат. Наприклад, підприємство має намір списати застарілі матеріали. Вартість цих запасів є нерелевантною, тому що кошти на їх придбання вже були витрачені і повернути їх неможливо. Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. Поведінка витрат залежить від змін у діяльності підприємства. Зміни у складі і величині витрат відбувається під впливом певних подій та операцій, які мали місце в господарській діяльності. Тому діяльність, яка впливає на витрати, називають фактором витрат. Розуміти взаємозв’язок між витратами та певними факторами дуже важливо, тому що це дає змогу передбачати майбутні релевантні витрати і необхідно для прийняття управлінських рішень.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність діяльності з управління витратами підприємства?

2. У чому полягає сутність калькулювання за замовленнями та за процесами?

3. У чому полягає сутність системи управління витратами “стандарт-кост”?

4. Поясніть застосування показника маржинального прибутку.

Завдання до самостійної роботи

Поиск по сайту: