Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми. Вивчаючи тему, особливу увагу слід приділити методам аналізу “витрати – обсяг - прибуток”

Вивчаючи тему, особливу увагу слід приділити методам аналізу “витрати – обсяг - прибуток”. Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку зазвичай називають аналізом чутливості. Він спрямований на дослідження змін, які відбуваються з операційним прибутком підприємства під впливом змін певних параметрів його діяльності. Взаємозв’язок між витратами, обсягом діяльності та прибутком формує основну модель фінансової діяльності суб’єкта господарювання. За його допомогою можна дістати відповіді на такі питання:

· який прибуток отримає підприємство за певного обсягу діяльності;

· скільки продукції необхідно реалізувати для отримання запланованої величини прибутку;

· який має бути обсяг діяльності для покриття всіх витрат і отримання прибутку;

· яку величину витрат за існуючого обсягу продажу може дозволити підприємство, щоб не потрапити в зону збитків, тощо.

Отже, можна вважати, що призначення цього аналізу полягає у визначенні певних показників (витрат, обсягу реалізації, прибутку) при заданих параметрах інших показників.

Отриманню прибутку та його максимізації сприяють різноманітні поточні управлінські рішення (наприклад, прийняття нового замовлення, припинення випуску певної продукції, оптимізація структури випуску, визначення мінімально можливої ціни реалізації тощо). Вони передбачають здійснення аналізу витрат за певним обраним напрямом дії. Тому розуміння залежності між витратами, обсягом діяльності та прибутком, є необхідною умовою для планування майбутніх операцій підприємства і прийняття управлінських рішень на короткострокову перспективу.

Слід зазначити, що аналіз “витрати – обсяг - прибуток” дещо спрощує реальну картину бізнесу. Тому необхідно звернути увагу на низку припущень, які покладені в основу цього аналізу і обмежують сферу його застосування. Це такі припущення:

· ціна реалізації продукції не залежить від обсягу її продажу;

· всі витрати підприємства слід розглядати як змінні або як постійні;

· протягом періоду, що аналізується, поведінкою витрат та доходів можна описати лінійною функцією (змінні витрати, прямо залежить від обсягів діяльності підприємства,а постійні витрати залишаються незмінними);

· єдиним показником, що впливає на витрати та доходи, є обсяг продажу;

· обсяги виробництва та продажу однакові;

· підприємство виготовляє і реалізує один вид продукції або в нього стабільна номенклатура випуску.

Якщо одне або більше припущень не дотримуються, то застосування розглядуваного аналізу може призвести до неконкретних результатів, і, як наслідок, прийняття на їх основі неправильних рішень.

Аналіз “витрати – обсяг - прибуток” заснований на принципах калькулювання за змінними витратами (метод директ-костинг). Тому для його здійснення усі витрати підприємства поділяють на змінні і постійні.

Основну увагу слід зосередити на визначенні їх поведінки, оскільки це зробить зрозумілим вплив зміни обсягу діяльності на прибуток підприємства. Зв'язок між витратами, обсягом діяльності та прибутку можна відобразити за допомогою формул або у вигляді графіків.

У найпростішому вигляді залежність прибутку від величини витрат та обсягу діяльності звичайно поділяють так:

Операційний прибуток = Загальні доходи – Загальні витрати.

Якщо взяти до уваги рівень діяльності, а саме обсяг продажу і поведінку витрат, то це рівняння можна трансформувати у такий спосіб:

Операційний прибуток визначається:

- (ціна продажу х Кількість продажу)

- [(змінні витрати на одиницю х Кількість продажу)+ Постійні витрати] (2.5)

Приклад. Ціна продажу одиниці продукції підприємства “Мрія” становить 1000грн., змінні витрати на одиницю – 600 грн. Загальні постійні витрати дорівнюють 200 000 грн. Поточний обсяг діяльності – 700 одиниць. Прибуток за таких умов становитиме 80 000 грн.[700 х (1 000 – 600)- 200 000].

На підставі другого варіанту рівняння операційного прибутку можна виділити такі основні способи збільшення прибутку підприємства:

- збільшити ціну продажу за одиницю продукції;

- знизити змінні витрати на одиницю продукції;

- знизити постійні витрати;

- збільшити кількість реалізованих одиниць продукції.

Визначення обсягу реалізації для отримання запланованої величини операційного прибутку.

Для відповіді на питання, скільки продукції необхідно реалізувати підприємству для отримання запланованої величини прибутку, застосовують такі формули:

; (2.6)

Обсяг реалізації в гривнях

(2.7)

Указано в знаменнику величина має назву “коефіцієнт маржинального доходу”. Слід зазначити, що поняття “маржинальний дохід” і “коефіцієнт маржинального доходу” є інструментами аналізу“витрати – обсяг - прибуток” і часто застосовується для прийняття поточних управлінських рішень.

Маржинальний дохід – це різниця між доходом від реалізації та змінними витратами підприємства. Цей показник являє собою так званий резерв, який формується в ході поточної господарсько-фінансової діяльності підприємства для покриття постійних витрат і формування прибутку. Звідси приріст маржинального доходу завжди означає приріст прибутку. Внаслідок прийняття управлінських рішень величину цього показника можна скоригувати на короткий період часу. Тому маржинальний дохід – основний об’єкт управління та уваги керівництва підприємства.

Коефіцієнт маржинального доходу означає, яку величину маржинального доходу приносить кожна гривня доходу від реалізації для покриття постійних витрат та отримання прибутку. Він характеризує величину, на яку змінюється прибуток за зміни обсягу реалізації:

(2.8)

Отже, його можна використовувати для розрахунку впливу зміни обсягу діяльності на величину прибутку. Цей показник не залежить від обсягу випуску або продажу продукції. Тому він краще характеризує ефективність виробництва того чи іншого виду продукції в короткостроковій перспективі, ніж рентабельність. За даними вище зазначеного прикладу величина маржинального доходу підприємства «Мрія» на одиницю продукції становить 400 грн. (1 000 – 600), а коефіцієнт продукції становить 40 % (400/1 000).

Застосовуючи коефіцієнт маржинального доходу, формулу можна подати у такому вигляді:

(2.9)

Визначення точки беззбитковості.

За певних умов метою суб’єкта господарювання є досягнення точки беззбитковості, яку також часто називають критичним обсягом діяльності або порогом рентабельності. Точка беззбитковості являє собою такий обсяг діяльності підприємства, коли доходи дорівнюють витратам. Відповідно фінансовий результат дорівнює нулю. Тобто це обсяг реалізації, по досягненні якого підприємство починає отримувати прибуток.

Кількість продажу (2.10)

Точку беззбитковості можна розглядати як беззбитковий обсяг продажу у натуральних одиницях або у грошовому вимірі, а також як беззбиткову виробничу потужність. Виробнича потужність – це обсяг виробництва продукції, якого підприємство може досягти в даний період часу, маючи реальну кількість виробничих ресурсів.

Поиск по сайту: