Саморегулювання на фінансовому ринку

Самоорганізація учасників ФР сприяє поліпшенню регулювання та нагляду за функціонуванням ФР. Необхідна для захисту цілісності ринку.

Виділяють 2 форми самоорганізації учасників ФР:

1) самоврядні організації-створюються у вигляді об'єднань, які здійснюють координацію діяльності учасників без права втручання в їх діяльність та без реальних повноважень щодо регулювання, нагляду та контролю (наприклад, Асоціація українських банків)

2) саморегулівні організації-об'єднання професійних учасників ринку, яким держава передає частину своїх повноважень по регулюванню і які мають право на здійснення контролю за діяльністю професійних учасників.

У світовій практиці СРО вважаються некомерційні недержержавні організації, що створюються професійними учасниками фінансового ринку на добровільній основі з метою регулювання певних питань функціонування ринку на підставі державних гарантій, які виражаються у наданні їм державного статусу саморегулівних організацій.

До традиційних функцій СРО належить:

1) розробка обов'язкових правил і стандартів професійної діяльності;

2) здійснення професійної підготовки кадрів;

3) контроль за дотриманням учасниками СРО встановлених правил,

4) вирішення спірних питань між професійними учасниками, між професійними учасниками і їх клієнтами,

5) здійснення аналітичної і інформаційної діяльності,

6) представництво інтересів членів СРО в державних законодавчих та виконавчих органах.

В Україні СРО набувають статусу СРО та статусу юридичної особи з моменту реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок та умови проведення реєстрації та анулювання реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. СРО становлює для своїх членів на підставі чинних законодавчих актів єдині обов'язкові для виконання правила,стандарти і вимоги щодо здійснення операцій на ринку цінних паперів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, а також здійснює контроль за дотриманням своїми членами таких правил, стандартів і вимог законодавства про цінні папери.

Відповідно чинного законодавства встановлено перелік повноважень, що можуть бути передані СРО:

• розробка та впровадження правил, стандартів та вимог щодо здійснення операцій на фондовому ринку;
• сертифікація фахівців фондового ринку;
• надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку;
• збирання, узагальнення та аналітичної обробки адміністративних даних про професійну діяльність на фондовому ринку, а також інформації, що підлягає оприлюдненню емітентами цінних паперів.

Статус СРО надається на два роки ДКЦПФР.

СРО може створюватись на національному і міжнародному рівнях.

Сьогодні в Україні зареєстровано 11 саморегулівних організацій ринку цінних паперів, які об'єднують професійних учасників за видами діяльності, серед яких: 5 бірж, 4 асоціації та 2 торговельно-інформаційні системи:

• Асоціація "Перша фондова торговельна система";
• Асоціація "Південноукраїнська торговельно-інформаційна система";
• Асоціація учасників фондового ринку України;
• Донецька фондова біржа;
• Київська міжнародна фондова біржа;
• Придніпровська фондова біржа;
• Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв;
• Українська асоціація інвестиційного бізнесу;
• Українська міжбанківська валютна біржа;
• Українська фондова біржа;
• Українська асоціація торговців цінним паперами.

Додаткова література:

1. Закон України " Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року, №710/97-ВР//Відомості ВРУ, №15, 1997 стор.67.

2. Про обіг векселів в Україні / Закон України від 5.04.2001 р. №2374-ІІІ / Цінні папери України, 2001. - №21 - с.9-28.

3. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України від 22 вересня 1995 року// Урядовий кур'єр, 1995, 23 вересня.

4. Уніфікований закон про переказні та прості векселі// Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності. Випуск 9.- К.: стор. 61-82.

5. Горячек І. Базельський комітет з питань банківського нагляду як координатор діяльності органів нагляду і регулювання діяльності фінансово-кредитних установ.// Вісник НБУ, №11, 1998.

6. Кирєеєв О. Банківський нагляд як комплексний процес створення ефективної системи захисту клієнтів.// Вісник НБУ, №3, 1999.

7. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник._- К.: КНЕУ, 1999.

8. Немировський. Передача векселя: теорія і практика// вісник НБУ, №2, 1999, стор 48.

9. Сутормина В.Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. Лекции по дисциплине "Финансовый рынок". -К.: НАУ, 1999., розділ 1.1, розділ 4.2, стр. стр. 52-53 76-94.

10. Тьюлз Дж.Т., Брэдли Э.С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок. Университетский учебник. - Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1997.- стр.322-329, стр. 386-390.

* * *

Поиск по сайту: