 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Дуоденальне зондування (фракційний спосіб)
|
Читайте также: |
Оснащення: стерильний дуоденальний зонд, штатив з пробірками, стимулятор для жовчного міхура (25-40 мл 33 % магнію сульфату, 10% розчину сорбіту або холецистокінін), шприц для аспірації, шприц Жане, шприц для ін'єкцій (якщо використовується холецистокінін), грілка, валик, рукавички.
| Необхідні дії | Обґрунтування |
| 1. Підготовка до процедури Пояснити пацієнту хід процедури та отримати його згоду на проведення процедури | Забезпечується право пацієнта на інформацію |
| 2. Визначити відстань, на яку пацієнт повинен проковтнути зонд. Зонд має три позначки: перша – на відстані 40-45 см від оливи і відповідає розміщенню оливи в кардіальній частині шлунка, друга - 70 см, відповідає відстані від різців до воротаря, третя – 80-90 см – відстані від різців до місця впадання загального жовчного протоку в дванадцятипалу кишку | Забезпечується потрапляння зонда в шлунок та дванадцятипалу кишку |
| 3. Запропонувати пацієнту сісти на стілець або кушетку | Положення, необхідне для введення зонда |
| 4. Вимити і висушити руки. Надіти рукавички, покласти рушник на груди та шию пацієнта | Дотримується інфекційна безпека. Захищається одяг від забруднення |
| 5. Взяти зонд на відстані 10-15 см від оливи, а лівою рукою підтримувати його вільний кінець (до введення зонд має бути в морозильнику впродовж 1,5 год) | Зменшується блювотний рефлекс, полегшується проведення процедури |
| 6. Виконання процедури Запропонувати пацієнту відкрити рота, покласти на корінь язика, а потім просунути зонд глибше в глотку. Пацієнт повинен при цьому робити активні ковтальні рухи. При кожному ковтальному русі зонд буде проходити у шлунок до потрібної мітки | Виключається скручування зонда. Забезпечується проходження зонда по стравоходу |
| 7. Щоб перевірити місцезнаходження зонда, до нього приєднують шприц. Якщо під час аспірації в шприц надходить каламутна рідина жовтого кольору, олива в шлунку, якщо ні - підтягнути зонд до себе і запропонувати заковтнути його ще раз | Якщо рідина не надходить в шприц, значить, зонд скрутився в стравоході. Потрапляння зонда в шлунок - необхідна умова продовження процедури |
| 8. Якщо зонд у шлунку - покласти пацієнта на правий бік, підкласти під таз валик або згорнуту ковдру, а під праве підребер'я - теплу грілку. В такому положенні пацієнт продовжує повільно ковтати зонд до 2-ї мітки (70 см). Тривалість заковтування - 40-60 хв | У такому положенні полегшується просування зонда до воротаря. Ковтання призводить до того, що зонд часто скручується в шлунку і зрештою тривалість дослідження збільшується |
| 9. Після заковтування зонда до 3-ї мітки (80-90 см) опустити його вільний кінець у пробірку. Примітка: штатив з пробірками установлюють нижче від кушетки | Це свідчить, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці |
| 10. За наявності оливи в дванадцятипалій кишці в пробірку надходить золотисто-жовта рідина -дуоденальний вміст - порція А. За 20-30 хв надходить 25-40 мл цієї порції (2-3пробірки). Примітка: якщо рідина не надходить в пробірку, потрібно перевірити місцезнаходження зонда за допомогою введення в нього шприцом повітря: якщо зонд у дванадцятипалій кишці, то введення повітря не супроводжується ніякими звуковими ефектами; якщо зонд все ще в шлунку - при введенні повітря відзначаються характерні клекочучі звуки | Колір порції А зумовлений сумішшю жовчі, секрету підшлункової залози та кишкового соку. За наявності домішок шлункового соку порція А стає каламутною |
| 11. Після отримання порції А ввести в зонд за допомогою шприца Жане стимулятор жовчного міхура (25-40 мл 33% розчину магнію сульфату або 30-40 мл 10% розчину сорбіту) або жовчогінний засіб гормональної природи, наприклад холецистокінін - 75 ОД внутрішньом'язово | Побічна дія магнію сульфату -послаблювальний ефект. Забезпечується звільнення жовчного міхура й отримання порції В |
| 12.Перемістити кінець зонда у наступну пробірку | Забезпечується послідовність виконання процедури |
| 13. Через 10-15 хв після введення стимулятора в пробірку починає надходити порція В - міхурова жовч. Тривалість отримання порції В: за 20-30 хв - 30-60 мл жовчі (4-6 пробірок). Примітка: для своєчасного виявлення порції С уважно стежити за кольором жовчі при отриманні порції В: у разі появи рідини світлого кольору перемістити зонд в іншу пробірку. Позначити порції | Колір міхурової жовчі коричневий або оливковий, а в разі застою жовчі - темно-зелений. Якщо концентраційна функція жовчного міхура слабка, не завжди вдається відрізнити за кольором порції А і В |
| 14. Перемістити зонд в наступну пробірку для отримання порції С: за 20-30 хв - 15-20 мл жовчі (1-2 пробірки) | Колір печінкової жовчі світліший, золотисто-жовтий |
| 15. Закінчення процедури Вийняти зонд повільними поступовими рухами, протираючи його серветкою | Забезпечується механічне очищення зонда |
| 16. Помістити зонд у дезінфекційний розчин | Дотримується інфекційна безпека |
| 17. Зняти рукавички, вимити і висушити руки | Дотримується інфекційна безпека |
| 18. Зробити запис в журналі обліку процедур (форма 029-о) | Забезпечується документування процедури |
| 19. Промаркувати пробірки та доставити в лабораторію з направленням, зазначивши відділення, прізвище, ім'я та по батькові пацієнта | Забезпечується достовірність отриманої інформації |
Поиск по сайту: