|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Феноменологічна етика
У XX ст. виникає особливий інтерес до ірраціонально-міфологічних ідей та образів. Вони розглядаються як засіб компенсації розірваної, зруйнованої системи архетипічних образів. У XX ст. одним із широких філософсько-етичних напрямків є феноменологія. В етиці її ідеї обґрунтував Макс Шел ер (1874— 1928) у праці "Формалізм в етиці і матеріальна етика цінностей" (1916). Це одна з найбільш цікавих у XX ст. праць з етики. Шелер спирається на феноменологічний метод Е. Гуссерля, що вважав можливим безпосереднє, інтуїтивне осягнення сутності речей і явищ. Правда, відкривається сутність не емпіричному сприйманню, а "ідеальній інтуїції". Шелер зосереджує увагу не стільки на описі "логічних сутностей" — смислового значення феноменів "ідеальної інтуїції", скільки на проблемі цінностей. Він виходить з того, що феномени свідомості мають не лише смислове, але й ціннісне значення. Досліджувати його зміст покликана етика. Предмет її осягається не інтелекту альною, а емоційною інтуїцією. Це особливе почуття. Сутність йoro не в афективних почуттях, не в суб´єктивному світі, а у світі об´єктивних цінностей. Афективні почуття — упереджені. Вони диктують вибір і оцінку відповідно до уподобань суб´єкта. Моральні почуття виходять із об´єктивно наявної системи цінностей. Однак вибір "чистої свідомості" не є актом раціональним. Філософ наголошує, що "ієрархію цінностей ніколи не можна дедукувати". Для того, щоб визначити, яка з цінностей "вища", ми щоразу маємо робити акт вибору. Для цього існує "інтуїтивна очевидність уподобання". "У самому чуттєвому, живому контакті зі світом (психічним, фізичним чи ще якимось), у наданні переваг та зневажанні, у самих любові та ненависті, тобто у процесі здійснення цих інтенціональних функцій і актів вибухають цінності та їх порядки! І в тому, що дане таким чином, наявний також апріорний зміст", — пише М. Шелер [13, с. 287]. Філософ справедливо стверджує, що дух, обмежений лише сприйманням та мисленням, був би цілком "сліпий до цінностей", якщо добре не була б розвинута його здатність "внутрішнього сприймання", тобто сприймання психічного. Шелер поділяє ідею етичного апріоризму Канта, на чому він і наголошує. Адже вважати, що індуктивна етика може дати знання об´єктивної системи моральних цінностей, означало б стати на позиції релятивізму і суб´єктивізму. Лише апріорні моральні закони можуть мати всезагальний характер. Наголошуючи на цінності кантівської ідеї апріорних моральних принципів, Шелер говорить про певний формалізм його етики. Вона визначає всезагальність моральної форми поведінки, але не говорить, що саме треба робити. Поняття "необхідного" Шелер вкладає у такі межі: поняття приємного — неприємного (нижча сходинка); благородного і підлого (утилітарні Цінності — середня сходинка); духовні цінності (естетичні, Моральні — вища сходинка). Нарешті, наверху ієрархії розміщені релігійні цінності. Усю запропоновану систему Шелер Визначає як надчасову "ієрархію цінностей у Бозі". Персоніфікація названих цінностей відповідно дає: "віртуоза насолод", "героя", "генія", "святого". Цікаво та актуально звучить думка філософа щодо плідно-сті синтезу східної та західної моральних традицій і культури загалом. Захід досягнув величезних успіхів у галузі технічних знань, а Схід — у "знанні культури", тобто у сфері духовної "дисципліни". Синтезувати їх можна у такий спосіб: технічне знання поставити на службу вищим духовним та релігійним цілям. Близьку позицію щодо розуміння змісту та сутності моралі висловлює засновник учення про "творчу еволюцію" Анрі Бергсон (1859—1941) у праці "Два джерела моралі і релігії". Він стоїть на позиції визначального впливу релігійних ідей на соціальну еволюцію. Усе життя суспільства він ставить у залежність від типів моралі. Останню ж він ділить на "статичну" і "динамічну". Статична зорієнтована на збереження і утвердження існуючих суспільних інституцій. її виховна дія зосереджена на виробленні типових форм поведінки. "Динамічна" мораль спрямована на творення нових етичних цінностей, джерелом яких Берґсон вважає нові релігійні течії. У них, на думку філософа, втілюється "життєвий порив" — вічний рух життя, що породжує нові соціальні форми. "Динамічна мораль" не може опертися на традицію. Вона базується на натхненні і вимагає внутрішнього удосконалення особистості. Хоча з часом вона також стає "статичною". Екзистенціалізм
Наймасштабніший напрям етики XX ст., що має виражене гуманістичне спрямування, — екзистенціалізм. Його засновник — представник християнського екзистенціалізму, датський філософ Сьорен Кіркеґор (1813—1855). Його праці "Страх і тремтіння", "Насолода і обов´язок", "Або-або", "Філософські крихти", "Поняття страху" та інші присвячені проблемам моралі, зокрема співвідношенню моралі та віри. Ідеї, обґрунтовані Кіркеґором у XIX ст., викликали особливий інтерес у ХХст. у зв´язку з проблемою вибору особистістю свого буття в умовах зростаючого відчуження особи від природного і соціального світу. Кіркеґор сформулював вихідні засади, на які спирається філософія екзистенціалізму. Він виходить із ідеї особистісного вибору буття, а ситуацію вибору пов´язує з негативними явищами духовного життя особистості, такими як страх, тривога, цеспокій, роздратування тощо. їх наявність у психічному житті особистості філософ пояснює гріховною природою людини і відчуттям провини за гріховність. Він виділяє два рівні страху, постійно наявного в психічному бутті, — емпіричний страх (острах) і метафізичний, зумовлений кінцевістю людського буття. В етиці Кіркеґора страх визначається своєю всепроникністю. Однак він не має вираженого негативного забарвлення. "Перевагою чи пороком є відчай? — запитує Кіркеґор. — Тим та іншим у чистій діалектиці. Зберігаючи від нього лише абстрактну ідею, не звертаючись до конкретного випадку, доводиться вважати його величезною перевагою. Те, що ми піддані цьому, підносить нас над тваринами, це перевага, що вирізняє нас цілком іншим способом, ніж пряма хода, адже воно служить знаком нашої нескінченної переваги або величі нашої духовності. Перевага людини над твариною полягає у тому, що ми піддаємося відчаю" [3, с 369]. На думку філософа, страх, відчай мають важливе значення тою мірою, якою дозволяють проявитися моральній свободі людини. Проявитися моральнісно, тобто згідно зі словом та волею Бога, свобода може лише негативно щодо психічного. Останнє — це сфера сущого, а не божественного. Бог вимагає від віруючого максимуму його людяності, тобто свободи людини від природної і соціальної залежності. Отже, згідно з Кіркеґором, людина, за умови, що вона долає жорстку зумовленість своєї природи, здобуває справжню свободу. Долання страху, зумовлене відповідальністю особи за вибір, є шляхом до свободи. На Цьому шляху навіть негативні вчинки продуктивні, оскільки Дозволяють визначити реальність власної свободи. Етика Кіркеґора має виражене релігійно-теологічне спрямування. Лише Бог — джерело добра у світі. Моральність людини не має вираженого змісту, вона — порожнє поняття. У кращому випадку вона має лише форми зовнішнього прояву. Навіть моральна рефлексія є лише спробою наближення до духовності, якщо не пов´язана з релігійним відчаєм. Лише зіставлена з Богом у формі руху до Нього моральність стає реальною. Поняття "вибір" є основною категорією екзистенційної етики. Вибір створює особистість, а отже, не можна ніколи з певністю сказати, що "я" — наявне. Воно є категорією становлення. Розвиток екзистенційної філософії (екзистенціалізм — від лат. existentia — існування) пов´язаний з утвердженням у культурі кінця XIX ст. ідей гуманізму в його індивідуалістично визначеному варіанті, характерному для культури Заходу (гуманізм "східного" типу буде розглянуто далі). Найкрупнішими представниками філософії та етики екзистенціалізму були: Мартін Гайдеґґер (1889—1976), Карл Ясперс (1883—1869)- у Німеччині, Жан-Поль Сартр (1905—1980), Альбер Камю (1913—1960), Габріель Марсель (1889—1973), Моріс Мерло-Понті (1908—1961) — у Франції, Хосе Ортеґа-і-Гассет (1883—1955) — в Іспанії, Мартін Бубер (1878—1965) — в Ізраїлі, Микола Олександрович Бердяев (1874—1948) та Лев Шестов (1866—1938) — представники "київської школи" екзистенціалізму та інші. На становлення екзистенціалізму важливий вплив справила "філософія життя" та феноменологія Гуссерля і Шелера. Вихідною засадою екзистенціалізму є розуміння буття як певної нерозчленованої цілісності суб´єкта і об´єкта, пізнаваного і пізнаючого. Буття може бути осягнуте лише само через себе. Основою для такої цілісності є не переживання як таке (дещо суб´єктивне), а переживання суб´єктом свого "буття-у-світі". Моральнісний зміст екзистенційної онтології — у відкритості існування, в спрямованості на "інше", що набуває сенсу мети. У так званому "атеїстичному екзистенціалізмі" (Гайдеґґер, Сартр, Камю, Мерло-Понті) сутністю екзистенції є буття, спрямоване у ніщо, буття, що усвідомлює свою кінцевість. М. Гайдеґґер у праці "Буття і час" (1927), визначаючи філософські засади людського існування, описує такі його модуси, як турбота, страх, рішучість, совість тощо. У зіставленні зі смертю, вони є лише різними способами взаємодії з ніщо: втечі від нього, руху до нього тощо. К. Ясперс характеризує цю ситуацію як "межову", таку, що дає змогу людині осягнути свою екзистенцію у її справжній глибині. У характеристиці буття як процесу його творення екзистенціалізм виходить з поняття "кінцевість". Остання — є часовість, а точкою відліку є смерть. Екзистенціалізм розрізняє час фізичний ("кількісний") і метафізичний, екзистенційний ("якісний"). Останній — неповторний і є не що інше, як доля (Гайдеґґер, Ясперс). Це час, що утворює неповторне людське буття (народження, любов, смерть). Екзистенціалізм бачить особистість свідомим та активним суб´єктом вибору, що визначається через поняття "рішучість", "проект", "надія" тощо. Етичне спрямування має одне з центральних понять екзистенціалізму — поняття свободи. Свобода вибору завжди пов´язується з моральним волінням та відповідальністю за вибір. В екзистенціалізмі зазнає заперечення раціоналістично-просвітницька традиція трактування свободи як пізнаної необхідності. Екзистенціалізм ототожнює екзистенцію і свободу. Екзистенція, витлумачена як "спрямованість-на", має певні нюанси. У релігійному екзистенціалізмі трансцендування — шлях до Бога. М. Бердяев говорить, що справжній вибір — це вибір у собі образу Божого, який складає сутність людини, але прихований від неї, доки вона живе у світі буденності. У Гайдеґґера трансценденція є "ніщо", а отже, вибір свого Я передбачає необхідність поставити себе перед крайньою межею буття — смертю. У такий спосіб людина здобуває свободу, звільняючись від сущого — предметного та соціального світу. Звертає на себе увагу відсутність критерію "справжнього буття", оскільки особа щоразу поставлена перед необхідністю вибирати з "ніщо". Велика увага в екзистенціалізмі приділяється поняттю совісті у зв´язку з проблемою вибору свободи. Оскільки моральні критерії добра і зла в екзистенціалізмі відсутні, вибирати особа має не між добром чи злом. Поняття "совість" пов´язується з вибором себе — з відповідальністю особи перед собою. Діяти згідно із совістю, або інакше — бути свобідним, означає бути собою, тобто не чинити і не думати так, як чинять і думають інші. Правда, у філософії Сартра простежується моральний критерій вибору, адже, як пише він, "вибираючи себе, ми вибираємо усіх людей". Зокрема наша дія, що створює із нас людину, якою б ми хотіли бути, не може не створювати в той же час "образ людини, якою вона, згідно з нашим уявленням, повинна бути" [6, с 324]. Ця ж тенденція простежується і щодо розуміння Цінностей свободи. Сартр пише: "Свобода, як визначення людини, не залежить від іншого, але, тільки-но починається дія, я зобов´язаний бажати разом з моєю свободою свободи інших; я можу приймати як мету мою свободу лише у тому випадку, якщо поставлю своєю метою також і свободу інших" [6, с 341]. Свободу Сартр бачить основою усіх інших цінностей людського життя. Пафос самоутвердження суб´єктом "себе-свободи" звучить у словах Сартра, коли він говорить: "Ми нагадуємо людині, що немає іншого законодавця, крім неї самої, в закину-тості вона сама буде вирішувати свою долю, оскільки ми показуємо, що реалізувати себе по-людськи людина може не шляхом занурення у себе саму, але у пошуку мети ззовні, якою може бути звільнення або ще будь-яке конкретне самоутвердження" [6, с 344]. Екзистенціалізм — філософія, що має виражене моральне спрямування на особистість із метою дати їй відвагу та наснагу утвердитись усупереч недосконалості світу. Як пише А. Камю, "духовні конфлікти втілюються і знаходять собі притулок — піднесений або жалюгідний — у серці людини. Конфлікт зумовлюється суперечністю між бажанням людини утвердитися у "щасті і розумності", з одного боку, та ірраціональністю світу — з іншого. Зіткнення цих двох начал призводить до абсурду як метафізичну сутність буття. Однак людина не повинна уникати конфлікту, що відкриває абсурдність буття. Камю пише: "Подібно до того, як небезпека дає людині незамінний випадок осягнути саму себе, метафізичний бунт дає свідомості все поле досвіду. Бунт є постійною даністю людини самій собі. Це не прагнення, адже бунт позбавлений надії. Бунт є впевненістю у переважаючій силі долі, але без смирення, що зазвичай її супроводжує" [2, с 53]. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |