|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Міфологічна свідомість і мораль
Цінністю міфології для антропогенезу зумовлена її роль ужитті спільнот: засобу (і джерела) творення моральнісних взаємодій людини з навколишнім світом (в уяві). Усвідомлена людьми цінність організації стосунків для збереження роду визначила феномен, який можна характеризувати як всепроникне моральне начало. Міфологія стає зрозуміла повної0 мірою, якщо бачити в ній не лише намагання пояснити природний світ, уподібнюючи його життя людському, а саме тоді коли розглядати її як спосіб реалізації практичної потреби людини налагодити стосунки з навколишнім середовищем. Щодо ранньої міфології, то правомірно говорити про "сакралізацію та узаконення існуючих порядків, звичаїв і норм". Потреба виживання у природі зумовила формування ставлення до неї, аналогічне стосункам всередині людських спільнот. Так, у космогонічних міфах говориться про перетворення хаосу на космос як перехід від пітьми до світла, від води до суші, від безформного до оформленого. Цим процесам У природі відповідають стосунки у соціумі: передача навичок трудової діяльності, встановлення родового устрою, регулювання статевих стосунків тощо. Цілісність досвіду відображається у тому, що кровнородинні стосунки з меж соціуму переносяться на тваринний світ. Тотемні предки, духи, боги у міфології мають родинні зв´язки. Ініціатором творення стосунків виступає у міфології людина. Форми стосунків з природою у різні періоди антропогенезу різні. Скажімо, магічні ритуали, що оперті на міфологію і є способом "відродження" міфологічних подій, здійснюються початково у формі "приборкування" природних сил представниками роду, які вважаються носіями незвичних — божественних сил (вожді, шамани). Обряд "упокорення" подібний до функції табу, що упокорює стихійну біологічну природу людини. Порівнюючи більш пізній етап історії та відношення до природи носіїв релігійної і міфологічної свідомості, Дж. Фрезер пише: "Релігія відображає визнання повної залежності людини від вищих сил, тоді як дикун самовпевнено вірить у можливість управління вищими силами" [12, с 61]. Моральнісний зміст міфології знаходить відображення також у феномені одушевления природних сил. Е. Тайлор пише, зокрема щодо політеїстичних релігій: у них утверджується думка, що "все у природі оживлено духами і що всі вони підпорядковані одному загальному порядку" [10, с 450]. Метою "утримання" світового порядку можна пояснити явище відтворення міфологічних подій в оповідях про них та у ритуалах. Адже людина того часу вірить у магію слова: досить розповісти про минулі події, щоб знову відновити їх (відновлення розумілося у прямому сенсі як "задавання" явищу нового життя, оскільки ідеальне і матеріальне ототожнюються). Міфологічні вірування зберігаються і в таких цивілізованих народів, як давні греки. Так, в образі Зевса — царя Олімпійських богів та напівбогів — героїв, німф, духів, уособлені уявлення про причини буття загалом та його фізичні і моральні закони. З потреби безпосереднього спілкування з предметами їм надаються у ранніх культурах імена власні, а разом з іменем предмет здобуває "душу" (за аналогією з людиною). Сказане дає підстави стверджувати, що весь процес має виражене мораль-нісне спрямування. Лише з плином історії не розчленована єдність (тотожність) образу та предмета втрачається, і міфічний образ сприймається не як реальне буття предмета, а як його символ. Одушевления природних сил, характерне для міфології, засвідчує ще один важливий аспект творення моральнісних стосунків: згідно з місцем явищ в ієрархії життя (тобто з огляду на їх роль у людському житті). Щодо богів — це є схиляння, шанування, страх і задобрювання (у формі жертвоприношень: розміром та якістю пожертви утверджувалося місце природного явища у житті спільноти). Богів та першопредків шанували і боялися. Ставлення до них поєднує страх і надію. Злих сил уникали шляхом магії слів та обрядів, у тому числі жертовних. Так, вважалося, що не догодити душі померлого, значить накликати біду. Цілісність образу світу складається і тримається у міфології саме на моральності зв´язків. Ініціює ці зв´язки людина, що починає усвідомлювати себе носієм та виразником ідеї їх моральнісного спрямування. Моральні взаємодії, що склалися у ранніх суспільних об´єднаннях і визначилися своєю цінністю для збереження життя, закріплюються в міфології та релігії як воля богів. Усвідомлюються вони як такі, що започатковані героями та першопред-ками у давні часи. Якщо якийсь звичай не згадується у міфі, його сприймають як необов´язковий. Якщо ж потрібно виробити нові звичаї, їх пов´язують із міфом, і отже, починають розглядати як священний, як санкцію [5, с 548]. Поряд із релігійно-міфологічним обґрунтуванням моральних вимог, складається посилання на традицію згідно з принципом: "так усі роблять", "так має бути" або "так не має бути" [5, с. 550]. Разом з тим, у цей період моральні поняття ще не усталилися. Зародки моральних оцінок (добро — зло) тісно пов´язані з суто практичними потребами. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |