|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Основні завдання етики як науки
Етична теорія виконує в культурі людства специфічні завдання, зумовлені її предметом,. Разом з тим, вона виконує і загальні завдання, виходячи з феномена всепроникності моралі. Тому, скажімо, І. Кант, ставлячи питання про "кінцеве призначення людського роду", розв´язує його саме на ґрунті етичної теорії та феномена моральності. Завдання етики, по-перше, полягає в дослідженні закономірностей становлення моральної свідомості в онтогенезі та філогенезі, тобто окремої особи та роду людського. Завдяки цьому відкривається розуміння сутнісної єдності людського роду та окремого індивіда, що важливо, зокрема, для практики морального виховання. По-друге, вивчення етичної теорії дозволяє пізнати "механізм" формування моралі у стосунках, у діяльності творення суспільності життя, тобто його людяності. Опора на належне у поведінці (деонтична етика) ефективна за умови, коли враховано інтерес людини. Вимоги, що їх висуває "нормативна етика" ~ деонтологія, спрямовані на допомогу людині. Вони дають їй змогу утвердитися не лише як суб´єкту фізичної життєвості, але й як духовній істоті. Тобто утвердитися цілісно, в повноті двох її природ. Причому, етична теорія відкриває, що домінування духовного начала визначає увесь процес здійснення життєвості саме як розумної, творчої. А носій енергії розумного добра утверджує себе як прекрасна людина. По-третє, етична теорія, обґрунтовуючи діалектичний зв´язок між намірами, засобами та наслідками людських дій, формує свідомого суб´єкта моральності. Вона допомагає усувати відчуття фатальної безпорадності перед життям та страх існування, що є результатом невиважених намірів, легковажних дій та їх небажаних наслідків. Отже, етична теорія бере безпосередню участь у становленні особистості як суб´єкта свободи. Нарешті, по-четверте, етика безпосередньо причетна до розв´язання питання про кінцеву мету людського існування. І. Кант пояснює: "Кінцеве призначення людського роду полягає у найвищій моральній досконалості, яка досягається за допомогою свободи людини, завдяки чому людина здобуває здатність до вищого щастя... Іманентний принцип світу — свобода. Призначення людини полягає, отже, в тому, щоб досягти вищої досконалості завдяки своїй свободі" [2, с 221]. Щодо щастя як кінцевої мети людства, то його Кант бачить не певним готовим наслідком ("дарунок" Бога), а процесом, оскільки важливо не лише те, щоб ми були щасливі, "але і щоб самі зробили себе щасливими — в цьому полягає істинна моральність". Мета, отже, полягає в моральній досконалості. Кант пише: "Вища моральна досконалість — це всезагальна мета людства. Якби всі чинили так, щоб їх поведінка збігалася з загальною метою людства, то цим уже була б досягнута вища досконалість. Кожна людина повинна прагнути зробити свою поведінку адекватною цій меті, завдяки чому вона вносить сюди свій доробок, і якщо кожний буде так чинити, то досконалість буде досягнута" [2, с 221]. Кожну людську особистість Кант бачить суб´єктом моральної творчості, від кожної залежить моральна досконалість людства. У такий спосіб поставлена проблема морального поступу людства має важливе значення для становлення свідомого суб´єкта морального добра. Особа виходить за межі "часткового" та "випадкового" існування, сповнюючись почуттям самоповаги, причетності до долі світу та відповідальності за нього. Діяльність, узгоджена із всезагальними потребами, переводить особу в статус свідомого творця моральної досконалості стосунків, а отже і самовдосконалення. Як бачимо, етика висувається в аванґард наук про людський ДУХ, оскільки на її засадах реальною стає гуманізація життя. Література 1. Гегель. Эстетика: В 4 т. — М.: Искусство, 1968. — 312 с. 2. КантИ. Лекции по этике. — М.: Республика, 2000. — С 38—222. 3. Честерфилд. Письма к сыну. Максимы. Характеры. — Ленинград: Наука, 1971. — 352 с.
Література для самостійного опрацювання Обов´язкова 1. КропоткинН. Этика. — М., 1991. — С 22—66. 2. Фортова А. И. Предмет этики как проблема современной науки // Этика и эстетика. — Вып. 31. — К., 1988. — С. 11—16. 3. Швейцер А. Культура и этика // Швейцер А. Благоговение перед жизнью. — М., 1992. — С. 41—237. Навибір 1. Адорно Т. Проблемы философии морали. — М., 2000. — 239 с. 2. Ермоленко А. М. Комунікативна практична філософія. — К., 1999. — С. 231—254. 3. МурД. Э. Природа моральной философии. — М., 1999. — 352 с. 4. Эфроимсон В. Л. Надеяться на человека (Изучение проблемы этики с позиций эволюционной генетики) // Семья и школа. — 1988. — № 5. — С. 24—27. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |