Ранги Об’єкти для ранжирування

(їх назва)

(4) А

(15) В

(1) С

… …

К

(3)

Зазначені в дужках зліва значення рангів – результат роботи опитувача. В опитувальному листку позначені лише місце (залишена лінійка) для дописування рангу кожного об’єкта. Важливо мати на увазі, що при опрацюванні даних шкала в цифровому вираженні може бути “перевернута” в зворотному порядку, тобто останньому нижньому рангу можна приписати найменше числове значення –1, а першому найбільше. Тоді послідовність 1, 2, 3, 4, … тощо буде відповідати зростанню значимості об’єктів.

Корисно не забувати про те, що чисельність об’єктів для ранжування не може бути надто великою, скажімо, 18. У противному разі дані ранжування дуже нестійкі. Крім того, в будь-якому варіанті більш стійкі перші і остання ранги (за повторних опитувань досліджуваних груп вони звично приписуються тим же об’єктам), а середня зона, як правило, менше стійка. Тому для підвищення надійності даних ранжування слід після проведення спроби на повторне опитування невеличкої групи досліджуваних (мікромодель майбутньої вибіркової сукупності) поєднати в один ранг ті з них, які виявляють найбільшу нестійкість.

Припустимо, що після другого заміру відбулися зрушення рангів: 1-2, 3-5, 6-10, 11-13, 14-15. Іншими словами, багато з тих, хто, наприклад, першопочатково приписував даному об’єкту 6-й ранг, а в другому замірі приписали йому 7-й, 8-й,
9-й чи навіть 10-й. Визначивши нестійкі галузі, ми можемо в основному дослідженні, не змінюючи інструкцій для ранжування, при аналізі даних перетворити 15-рангову шкалу в
5-рангову, тобто забезпечувати більшу стійкість і надійність даних ранжування (схема 1).

Таблиця 3.19 — Об’єднання нестійких рангів за підсумками двох послідовних замірів

Окрім того, що оцінка рівня стійкості підсумків ранжування – спосіб підвищення надійності шкали, це до того ж і показник змістового характеру. Об’єкти, у відношеннях яких опитувані не впевнені (ранги таких об’єктів зміщуються), мабуть, володіють для них меншою суб’єктивною значимістю, випадають із сфери повсякденних інтересів.

Часто доводиться ранжувати множинність об’єктів, істотно більше 18. Об’єднання рангів тут також допомагає підвищити стійкість, але одночасно різко знижує чутливість шкали. У такому випадку можна вдатись до дещо більш трудомісткого, але більш простого для респондента і надійнішого процедурного ранжування методом парних порівнянь.

Ранжування полягає в тому, що пропонується попарно порівнювати кращі об’єкти (нехай дуже широкого списку) шляхом всіх можливих їх парних комбінацій.

Припустимо, що в нас є 25 назв занять у вільний час, ранжувати які психологічно майже неможливо. Тоді розглянемо наступне завдання: “З усіх перелічених попарно занять у вільний час у кожній з пар оберіть те, яке вам здається найбільш вдалим. Перевагу обведіть кружечком”.

Таблиця 3.20 – Побудова рангової шкали способом попарного порівняння ранжованих об’єктів

Оскільки об’єкти А і Е мають рівне число виборів (по 1), їм присвоюється однаковий ранг, а оскільки число перестановок виявляється досить великим (наприклад, з 18 порівнюваних ціннісних суджень виходить 153 перестановки), то однакові значення отримають декілька об’єктів. Доведено, що результати такого ранжування досить стійкі.

Клас метричних шкал рівних інтервалів на відміну від номінальних шкал встановлює відношення між пунктами не просто в поняттях більше-менше, а й дає змогу фіксувати величину інтервалу. На жаль, метричні шкали використовуються в соціології не часто.

Шкала інтервалів являє собою повністю упорядкований ряд з виміряними інтервалами між пунктами, при чому відлік розпочинається з довільно обраної величини.

Головна трудність у побудові таких шкал – обгрунтування рівності чи нерівності дистанцій між пунктами. Процедури такого доведення подаються у конспекті лекцій з нормативного курсу “Соціологія” на прикладі шкали Тьорстоуна.

Соціологи-аматори приймають інколи за інтервальну шкалу шкали бальних оцінок. Але це псевдометрична шкала. Так, один із варіантів псевдошкали з рівними інтервалами – “термометр громадської думки”. Ця шкала у 100 позначок, де крайні точки (100 і 0) словесно інтерпретується. Наприклад, “якщо ви категорично згідні з наведеними судженнями, вкажіть своє положення на термометрі як 100⁰”, “якщо ви категорично не згідні, вкажіть 0⁰”. У дійсності немає підстав думати, що особи, які відмітили на термометрі 35⁰ і 42⁰, так само відрізняються в своїх оцінках, як і ті, хто відмітив 45⁰ і 52⁰. Інтервал у 7⁰ (42⁰-35⁰ =7⁰; 52⁰-45⁰=7⁰) – чисто умовний, оскільки одні люди володіють високою здатністю диференціювати свої оцінки, а інші – зовсім не вміють відрізнити нюанси. Так що дана шкала вимірює не що інше, як ті ж ранги, що і упорядкована номінальна, якою вона фактично є.

На відміну від “термометра” громадської думки шкали Тьорстоуна мають суттєві підстави рівності інтервалів, детальніше про це подано в конспекті лекцій з нормативного курсу “Соціологія”.

Операції з числами в інтервальній метричній шкалі багатші, ніж у номінальних шкалах.

1. Числа в таких шкалах залишаються незмінними після лінійних перетворень: y = ax + b. Початок (точка відліку) на шкалі обирається довільно (b); так само довільна розмірна величина (а). Наприклад, максимальний бал у шкалі у = 21, якщо розмірна величина а = 2, число інтервалів х = 10, і відлік розпочинається з b = 1, тобто ах + b = у, або 2’10+1 = 21. Ранги змінних на цій шкалі рівні у відношенні “х” і “у”. Це означає, що можна довільно змінювати точку відліку і числове значення розмірної величини. Наприклад, від шкали у 100 позначок можемо легко перейти до шкали з будь-яким іншим числом позначок, причому відлік можна розпочати з будь-якої точки натурального ряду чисел. Так звично переходять від вимірювань температури за Цельсієм до термометра за Реомюром чи Фаренгейтом -- ранги температур залишаються такими ж.

2. Появляються нові можливості кореляційного і регресійного аналізу. Замість рангового коефіцієнта можна використовувати більш чуттєвий коефіцієнт парної кореляції за Пірсоном (r) і коефіцієнти множинної кореляції. Останні зручні тим, що дають змогу передбачити зміни в одній змінній за-
лежно від зміни в іншій або в цілому ряді других змінних.

У шкалах пропорційних оцінок ми маємо справу з ідеальною або абсолютної метричної шкалою, що нагадує шкалу рівних інтервалів, але з однією перевагою: відлік у цій шкалі розпочинається не з довільної точки, а з експериментально встановленого нульового пункту. Для таких шкал застосовні всі операції з числами, оскільки можна виділити, на скільки чи у скільки даний пункт на шкалі перевершує інший. Подібні шкали прийняті в точних науках, де нульовий пункт (точка відліку – звідси і походить назва “точні науки”) експериментально зафіксований.

Ідеальні метричні шкали успішно застосовуються для вимірювання деяких фізіологічних і психологічних властивостей сприйняття і поріг насичення. Відомо, наприклад, що існує середньостатистичний поріг сприйняття звукових коливань. Те ж стосується і деяких психологічних реакцій людей (наприклад, поріг розрізнення подібних фігур).

У соціології шкали такого роду мають досить обмежене застосування. Ними користуються для вимірювань протяжності в часі і просторі, для відліку натуральних одиниць (грошових одиниць, продуктів діяльності, вчинків). У всіх цих випадках нульовий пункт чітко фіксується.

Що стосується вимірювань структурних властивостей соціологічних явищ пошук нульового пункту як точки відліку явно приречений на невдачу. Як правило, соціальні процеси і характеристики варіюють від ситуації до ситуації настільки сильно, що нульовий пункт може бути встановлений тільки як середньостатистична величина в більшій масі подій.

Операції з числами, як вже зазначалось, для ідеальних шкал не мають ніяких обмежень. Можна використати всі допустимі математичні операції з натуральними числами.

Тепер, ознайомившись з різними типами шкал, ми могли б помітити, що власне вимірювання розпочинається як нібито з введення обґрунтованої метрики в шкалах рівних інтервалів (типу шкал Гуттмана) і в шкалах пропорційних оцінок. Номінальні упорядковані шкали допускають ранжування об’єктів (властивостей), а прості номінальні шкали є лише їх класифікацією.

Проте класифікація у номінальній шкалі, а тим більше ранжування об’єктів, – це також вимірювання, оскільки за допомогою даних процедур ми фіксуємо міру, протяжність, континуум. У соціології, а також у психології доводиться, як правило, задовольнятися такими елементарними способами первинного вимірювання. Але цього загалом достатньо для того, щоб фіксувати тенденцію упереджуваного соціального процесу. На більше соціолог не претендує, та навряд чи і повинен претендувати.

Упорядкована номінальна шкала. Пошук одновимірного континуума властивостей деякої наявної (латентної) характеристики за зовнішніми її проявами – досить складне завдання. Один з варіантів його вирішення запропонував Луі Гуттман. Шкала Гуттмана призначена для вимірювання установок, тобто суб’єктивного ставлення до об’єкта і володіє двома важливими достоїнствами: кумулятивності і репродуктивності.

Такі арифметичні дії, як додавання, множення і піднесення до степеня ранжовані за кумулятивною, тобто накопиченою шкалою. Той, хто вміє підносити до степеня, безумовно вміє множити і додавати. Але, хто вміє додавати, зовсім не обов’язково вміє множити (не кажучи про піднесення до степеня). З принципом кумулятивності і пов’язана репродуктивність. Знаючи максимальні математичні можливості певної людини, можна надійно передбачити її можливості у менш відповідальному випробуванні, причому все це стосується тільки одного параметра у нашому випадку на накопичувальні операції з натуральними числами (а не щось інше).

Розглянемо приклад побудови шкалограми для вимірювання установок людей з приводу переходу на нову систему організації праці. Пропонуючи респондентам серію суджень, ми просимо висловити своє ставлення до кожного з них. При цьому незгода з судженням, у якому критикується нова система, поруч із згодою оцінюється як позитивне ставлення і дає респондентові 1 бал у сумарному показнику.

У наступному переліку згода з судженнями 1, 2, 5, 6 і незгода з судженнями 3,4,7,8 свідчать про сприятливе ставлення до нової системи організації.

Поиск по сайту: