Тези до вивчення теми

3.7.1

Статус особистості та його компоненти;

ролі особистості та їх взаємозв’язок із статусом;

схема соціальних ролей;

міжрольові і внутрірольові конфлікти.

3.7.2

Соціальний тип і його критерії;

здійснення соціалізації (біологічний і культурний контекст);

теорії розвитку особистості;

десоціалізація;

соціалізація, її механізми та етапи.

3.7.3

Ознаки і критерії соціальної активності;

протиріччя у структурі соціальної активності;

теорії міжособистісної взаємодії.

3.7.4:

Соціально-економічні функції власності і приватизації;

структури власності і приватизації;

вплив власності на трудову поведінку;

вплив приватизації на трудову поведінку.

Соціологію цікавить людина як соціальна істота, як продукт і суб’єкт суспільних процесів, як вираз суспільних інтересів.

Особистість – це стійкий комплекс якостей, властивостей, набутих під впливом відповідної культури суспільства і конкретних соціальних груп, до яких вона належить, до життєдіяльності яких включена. Формування цих якостей і властивостей багато в чому опосередковане біологічними особливостями індивіда.

Проте вирішальна роль у процесі становлення особистості належить соціальному впливу величезної кількості соціокультурних факторів, які вводять людину у соціальний світ.

Індивідуальність – це те, що різнить одну людину від іншої, і як біологічну істоту, і як соціальну істоту. Це її неповторні індивідуальні якості. Соціологію цікавить не сама по собі неповторність, індивідуальність, а її вплив, місце в суспільних процесах.

Соціальний статус – становище, яке людина займає в суспільстві. Він пов’язується з належністю до певної соціальної групи, спільноти або суспільства загалом і залежить від системи культурних цінностей і норм, які домінують у цьому соціальному просторі.

Соціальний статус буває набутим (досягнутим) і запропонованим (природним). Набутий статус, наприклад, спеціаліста, вченого, директора підприємства досягається зусиллями самої людини.

Запропонований статус визначається походженням, статтю, національністю, расою, місцем народження людини.

Соціальна роль – це характеристика поведінки особистості, яка відбиває динамічний аспект соціального статусу, котрий вона має.

Соціальні ролі – це ті функції особистості, які обумовлені соціальним статусом. Кожний статус передбачає цілий набір ролей. Зміст соціальної ролі диктується суспільством, його вимогами, які включають у себе приписи, оцінки, чекання, санкції тощо.

Соціальна ідентифікація – усвідомлення людиною своєї приналежності до даної спільноти, суспільства.

Рольова ідентифікація – прийняття суспільно визначених функцій та групових вимог в якості інтересів і потреб, що задовольняють індивіда.

Самосвідомість особистості – це усвідомлення своєїсамобутності та самототожності в межах соціуму, це нормативна свідомість і система ціннісних орієнтацій, диспозицій особистості, тобто прояв ставлення суб’єкта до сприйняття, оцінки умов соціальної дійсності та готовність до певного способу поведінки в певних умовах.

Основними характеристиками особистості є потреби, мотиви, цінності, ціннісні орієнтації, настанови.

Потреби – це такі форми взаємодії зі світом (матеріальні чи духовні), необхідність яких обумовлена особливостями відтворення і розвитку її біологічної, психологічної, соціальної визначеності і які тією чи іншою мірою усвідомлюються, відчуваються людиною. Потреби є суб’єктивною детермінантою соціальної поведінки особистості.

Інтереси – одна з найважливіших рушійних сил поведінки людини. Це усвідомлення потреб особистості, спрямованість дій індивіда залежно від можливостей задоволення тих чи інших потреб.

Ціннісні орієнтації – це системно пов’язані циклічні уявлення про світ, його процес та відношення, ієрархізуючи його у певний спосіб та реально детермінуюча вчинки та дії людини, що визначають якісну своєрідність її життєдіяльності загалом або поодиноких її аспектів. Ціннісні орієнтації дають уявлення про стійку спрямованість інтересів.

Поиск по сайту: