Тези до вивчення теми. Предмет соціології праці та управління;

3.8.1

Предмет соціології праці та управління;

соціальна сутність праці;

мотивація праці;

трудовий колектив;

трудова діяльність і трудова поведінка;

соціально-трудові стосунки;

соціально-трудові процеси;

трудова мобільність.

3.8.2

Загальні типи соціальних груп;

загальні типи соціально-економічних груп;

аналіз конкретних соціально-економічних груп.

3.8.3

Сутність трудового конфлікту;

показники і типи трудового конфлікту;

соціальна структура трудового конфлікту;

причини трудових конфліктів;

вирішення трудового конфлікту.

3.8.4

Культурогенез особи в освітньому процесі;

навчання як різновид соціокультурної діяльності;

динаміка галузі економічної освіти;

інноваційні процеси в економічній освіті;

соціологічна модель економічної освіти.

Соціологія праці — це галузь соціальної науки яка вивчає трудову діяльність як соціальний процес, соціальні фактори підвищення продуктивності праці, вплив науково-технічного прогресу, соціальних умов на ставлення людей до праці.

Соціологія управління — галузь соціології, яка вивчає закономірності, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні структури та процеси, які мають місце в організації та суспільстві, зокрема, в трудових колективах.

Предмет соціології праці та управління — це соціальні закономірності взаємодії із засобами і предметами праці, зокрема, механізмами дії та форми прояву цих закономірностей у діяльності трудових колективів та особистості. Соціологія праці та управління також вивчає комплекс відносин людини і колективу, ставлення їх до праці, її характер і зміст, умови та особливості трудової діяльності.

Соціальна сутність праці полягає в тому, що це процес, який здійснюється між людиною і природою, в якому людина своєю власною діяльністю опосередковано або безпосередньо регулює та контролює обмін речей між собою і природою.

По-друге, сукупність засобів, методів та прийомів впливу людини на предмет праці являє собою спосіб праці, який характеризує рівень розвитку продуктивних сил.

По-третє в процесі праці люди вступають у відносини один з одним, поєднуючись певним способом для спільної трудової діяльності.

Мотивація праці — спонука людини, соціальної групи до активної трудової діяльності, процес стимулювання самого себе та інших до діяльності, яка спрямована на досягнення індивідуальних та спільних цілей, певного трудового колективу або організації.

Трудовий колектив — це організована спільнота людей, які поєднані між собою конкретними видами трудової діяльності, яка здійснюється в рамках тієї чи іншої форми власності, та відносинами, що складаються в ході цієї діяльності, взаємодопомогою та взаємною відповідальністю, інтересами, ціннісними орієнтаціями, настановами та нормами поведінки.

Соціальне управління — це формування показників соціального розвитку об’єкта, відокремлення в ньому соціальних про-блем, розробка та застосування методів їх вирішення, досягнення тих станів та параметрів соціальних процесів, які планувалися.

В соціології виокремлюють три групи методів керівництва трудовим колективом.

Адміністративні методи керівництва полягають у використанні таких форм діяльності, які є основою адміністративно-правових відносин і зосереджуються на можливості примусу.

Економічні методи зосереджуються на створенні в колективі таких умов, за яких вибір бажаного та необхідного для керівника типу поведінки підлеглих відбувається під впливом економічних факторів та стимулів.

Соціально-психологічні методи керівництва полягають у створенні в колективі таких умов, за яких вибір необхідної та бажаної для керівника поведінки відбувається під впливом психологічних чинників, в тому числі психологічного клімату, що існує в колективі, авторитету керівника, системи ціннісних орієнтацій членів колективу тощо.

Стиль керівництва — це певним чином упорядковане застосування управлінських методів, яке залежить від особистих здібностей та ділових якостей того чи іншого керівника.

Соціологи виділяють два основних стилі керівництва:

демократичний;

авторитарний.

Соціальна технологія — це:

по-перше, спеціально організована галузь знань про способи та процедури оптимізації життєдіяльності людини в умовах взаємозалежності, динаміки та оновлення виробничих та суспільних процесів.

по-друге, спосіб здійснення діяльності, зокрема трудової, на основі її раціонального розподілу на процедури та операції з її подальшою координацією та синхронізацією і вибором оптимальних засобів та методів їх використання.

по-третє, це метод управління соціальними та трудовими процесами, який забезпечує систему їх відтворення в певних параметрах - якість, обсяги, цілісність діяльності тощо.

Соціальні технології широко використовуються в сфері трудової діяльності і пов’язуються з проблемами вдосконалення виробничих процесів та керівництва людськими ресурсами.

Раціональний конфлікт — найвищий ступінь розвитку соціальних протиріч у суспільстві, характеризується гострим зіткненням сторін, тенденцією посилення їх свідомого протистояння в процесі реалізації суперечливих інтересів.

За формою прояву суспільні конфлікти можуть бути відкритими і закритими.

За роллю, яку вони виконують, соціальні конфлікти поділяються на позитивні і негативні.

Професійна мобільність — просування індивідуумів через різні рівні в ієрархії шкали зайнятості.

Професійна діяльність може бути висхідною або низхідною; індивідуальною чи колективною.

Соціологія освіти — галузь соціології, яка вивчає освіту як соціальний інститут, її функції в суспільстві та взаємозв’язок з ін-шими інститутами, установи - школи, вищі навчальні заклади - як соціальні організації, а також соціальну політику в галузі освіти.

Система освіти — важливий компонент духовного життя суспільства, який пов’язаний з реалізацією процесу розповсюдження знання про соціальний інститут, тобто історично існуюча організація спільної діяльності людей.

Освіта є складним соціальним феноменом, котрий можна аналізувати в різних планах: культурологічному, діяльнісному, технологічному, інституціональному тощо.

Мета освіти — навчання та виховання гармонійно розвинутої особистості.

Основне завдання освіти полягає в розвитку творчого потенціалу особистості, формуванні здатності сприйняття та реалізації новації, здібності навчатися.

В структурі соціальної освіти відокремлюють два основних напрямки:

внутрішньо інституційний - розглядає соціальні аспекти діяльності працівників освіти, педагогічних та учнівських колективів, соціальну структуру та функціонування установ управління, установ системи освіти, проблеми планування установ управління, взаємодії педагогів та учнів, закономірності соціалізації індивіда в навчальному процесі, соціальне становище та суспільну роль викладачів, вчителів, їх соціально-професійний статус.

зовнішньо інституційний — досліджуєсоціальні аспекти взаємодії освіти та інших інститутів суспільства: виробництва, науки, культури, політики, структури суспільства тощо. Взаємозв’язок освітнього процесу з іншими соціальними процесами, вплив освіти на ефективність трудової діяльності.

Освіта як соціальний інститут виконує ряд розвинутих функцій.

Загальними функціями освіти є:

практична, що забезпечує практично корисний результат відтворення різних категорій робітників, культуру виробництва;

загальногуманітарна, яка забезпечує формування та виховання всебічно розвинутої особистості, яка здатна забезпечити передачу знань, умінь, навичок, цінностей майбутньому поколінню.

Основні соціальні функції освіти:

трансляція культури, знань і навичок прийдешнім поколінням;

регуляція соціально-класового балансу суспільства;

інтеграція науки з виробництвом;

опосередкований вплив на політичні та національні процеси.

Система освіти в Україні має такі ступені: дошкільна, шкільна, професійно-технічна, вища. За формою розрізняють професійну і непрофесійну освіти.

Реформа освіти в Україні передбачає інноваційні процеси відносно різних сторін, граней функціонування школи. Зокрема, планується перехід від уніфікованого державного навчання до різноманітності форм. Уже з’явилися альтернативні вузи, коледжі, гімназії. Стали різноманітними і форми державної освіти. В галузі вищої школи здійснюється перехід до багатоступеневої освіти. Подібні інновації покликані підвищити якість підготовки спеціалістів і забезпечити входження школи України до світової освіти. На підвищення ефективності вищої школи направлені введення акредитації вузів, договірна система взаємин зі споживачами, зміна прийому до навчальних закладів.

Разом з тим, фахівці фіксують наявність кризових явищ в системі освіти не тільки України, але й багатьох країн світу.

Основними ознаками кризових явищ загальноосвітнього процесу є:

різкий спад загальноосвітньої підготовки молоді;

зростання функціональної неграмотності;

зростання абсолютної кількості неписьменних;

збільшення розриву в рівні освіти між розвинутими країнами та тими, що розвиваються.

Кризи в системі освіти України пов’язується із кризовими явищами в усіх сферах суспільного життя: економічного, політичного, духовного. За цих умов зменшується престиж освіти й освіченості, відчувається формалізація навчального процесу.

Шляхи подолання кризових явищ в освіті:

інтенсивне запровадження національних державних освітніх програм;

демократизація всієї системи навчання та виховання;

прагнення підвищення фундаментальності освіти;

гуманізація та гуманітаризація освіти;

використання новітніх технологій навчання;

інтеграція освіти на національному та освітньому рівнях;

розвиток освіти за принципом неперервності.

Соціологічні дослідження освіти проводяться на двох рівнях.

При макросоціологічному підході соціолога цікавить:

місце освіти в системі суспільних відносин;

ефективність функцій освіти;

взаємозв’язок освіти з іншими галузями;

системний характер самої освіти.

При мікро соціологічному підході соціолога цікавить:

суб’єкти діяльності;

соціальні механізми діяльності;

соціалізація особистості.

В умовах переходу до ринкової економіки більшої потребують взаємини Вузу зі споживачами його продукції:

служби маркетингу і реклами;

система інформаційно-методичної допомоги випускникам;

перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників;

становище випускників на ринку праці;

взаємодія університетів з соціальним осередком.

Поиск по сайту: