МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ. 3.1.5 Практикум:групування і зведення емпіричного матеріалу в таблиці

3.1.5 Практикум: групування і зведення емпіричного матеріалу в таблиці.

У соціологічній практиці, як правило, мають справу з масовими соціальними явищами і процесами, з соціальними групами, прошарками і колективами людей, що являють собою статистичні сукупності. Сукупності складаються з окремих одиниць (об’єктів), властивості яких в статистиці описуються за допомогою ознак, або змінних. Кожна одиниця сукупності володіє конкретним значенням даної ознаки. Коливання, мінливість, варіювання значень ознаки в різних одиниць сукупності являє собою варіацію.

Статистичні сукупності, в яких окремі одиниці поєднані за будь-яким одним чи декількома варіюючими ознаками, діляться на генеральні і вибіркові.

Спостерігаючи за одиницями сукупності, вимірюючи їх ознаки, соціологи збирають первинну соціологічну інформацію, яка одержується в формі, не пристосованій для безпосереднього використання при вивченні досліджуваної проблеми. Щоб первинні дані стали придатними для змістовного аналізу і могли слугувати обгрунтуванням висновків, вони повинні бути відповідним чином упорядковані і опрацьовані. Для цього застосовуються спеціальні статистичні методи – групування, знаходження ряду параметрів і коефіцієнтів, кореляційний і дисперсійний аналізи. В одних випадках обмежуються порівняно простими операціями – ранжуванням, групуванням і складанням таблиць, в інших вдаються до більш складних методів. Однак незалежно від того, з використанням яких методів проводиться дослідження, в його основі лежить попереднє упорядкування первинної інформації головним чином за допомогою статистичного групування і складання статистичних таблиць.

Метод групування – визначальний етап другої стадії статистичного дослідження: науково організованої обробки зібраного в процесі статистичного спостереження матеріалу, виявлення характерних рис і закономірностей, властивих досліджуваному явищу (або процесу). Сутність методу групувань полягає в розчленуванні статистичної сукупності на групи, однорідні за ознакою (групованою). У виборі її враховують своєрідність, специфіку явищ. Так, у процесі групування підприємств за розміром домінують груповані ознаки обсягу продукції, що виробляється (або розміру основних фондів), певною кількістю робітників оскільки за сучасного розвитку техніки, автоматизованих виробничих процесів кількість робітників у багатьох галузях не може характеризувати розміри підприємства. При групуваннях за атрибутивною (якісною), а також кількісною дискретною (перервною), що змінюються у вузькому діапазоні, ознаками є сам їх характер (градації, види, стани) під кожну кількість груп, що виділяються. Якщо групування здійснюється за кількістю безперервною або дискретною, але такою, що змінюється в широкому діапазоні, ознакою є інтервальне групування і кожна група охоплює низку значень ознаки “від і до”.

Головне правило побудови інтервального групування передбачає, що межі інтервалів слід позначати таким чином, щоб у всіх випадках було очевидно, до якої групи слід віднести одиниці сукупності, розміри ознаки яких збігаються з межами інтервалів. Розрізняють інтервали закриті (наявні нижня і верхня межі) і відкриті (немає нижньої або верхньої межі). Як правило, відкритими є перший і останній інтервали. Крім того, існують інтервали рівні й нерівні. Перші утворюються за умови, що групована ознаки варіює у вузьких межах, а одиниці сукупності розподіляються за значеннями ознаки відносно рівномірно. В інших випадках можуть бути застосовані нерівні інтервали (частіше при дослідженні економічних явищ), які поділяють на такі, що прогресивно зростають, і такі, що зменшуються. За допомогою методу групування відображають структуру сукупності (тобто описують її складові), розмежовують якісно однорідні сукупності (тобто виділяють основні типи (чи форми) явища); виявляють взаємозв’язок між явищами і ознаками, що їх відображають. Відповідно до цього будують структурне типологічне та аналітичне групування. Розрізняють групування просте (побудоване за однією ознакою) і комбінаційне (складне) – побудоване за двома та більше ознаками. Спершу групи формують за однією ознакою, відтак у середині кожної з них здійснюють поділ на підгрупи за іншою ознакою, які в свою чергу, можуть поділятися за третьою тощо. Стійке, загальноприйняте, як правило, узаконене (нормативне) групування має назву “класифікація”.

Важливий засіб наступного аналізу статистичних даних, переходу від формального групування до типологічного, що розмежовує якісно відмінні одна від одної однорідні сукупності – метод вторинного групування, за якого утворюються нові, частіше укрупнені, групи на основі раніше здійсненого групування. Цей метод необхідний для: аналізу різнорідних даних; порівняння однорідних сукупностей, але згрупованих в інтервали різної довжини; відображення інтенсивності процесів і явищ у різних умовах здійснення вторинного групування можливе за величиною попередньої групової ознаки, тобто за зміною інтервалу первинного групування, або за питомою вагою груп у загальній їх кількості. У результаті групування формується ряд розподілу, що складається з двох елементів: варіант - окремих значень групової ознаки і частот – чисел, що показують як часто зустрічаються ті чи інші варіанти в сукупності, що досліджується. Залежно від характеру групової ознаки розрізняють атрибутивні, хронологічні, територіальні та варіаційні ряди розподілу. Варіаційні поділяються на інтервальні та дискретні ряди. З побудовою варіаційних рядів найчастіше пов’язаний аналіз економічних закономірностей. Метод групування тісно пов’язаний з побудовою таблиць, оскільки така форма дає змогу викласти отриманий матеріал найзручнішим чином наочно і раціонально.

Колонки і рядки цифр на аркуші паперу, як би добре вони не були згруповані, можуть означати дуже мало або нічого не означати для студента, не звиклого поводитися з числами. Навіть саме просте зусилля, пов’язане з розглядом цих цифр загалом, може привести його до розгубленості. У подібних обставинах студент схильний сконцентрувати увагу на певній частині таблиці з надією відмітити будь-який смисл в цій частині, однак тут криється небезпека зміщення акценту, що рівносильно ситуації, коли людину покинуть у лісних хащах без компаса. У який бік повернути, щоб знайти вихід? Як визначити, де схід де захід? Промінь сонячного світла, що пробивається крізь гілки, може вивести її на просіку, але й може завести ще глибше в ліс.

З метою більшої доступності набори даних треба давати по можливості в більш простому і безпосередньому вигляді, привертаючи увагу до природи цих даних, а також зважаючи на той факт, що одні з них можуть бути узагальнені і спрощені більшою мірою, ніж інші. Найпростішим способом упорядкування первинних даних є ранжування – розміщення значень варіюючої ознаки в порядку зростання чи спадання. Так, застосування цієї операції дає змогу упорядкувати такі первинні дані.

Розмістивши індивідуальні значення варіюючої ознаки (число членів сім’ї), наприклад, у порядку зростання, одержуємо ряд чисел:

1, 2, 2, 3, 3, 3, 3, 3, 3, 4, 4, 5, 6,

Який більше унаочнений і дає можливість швидше розібратися в досліджуваному явищі. В одержаному ранжованому ряді легше, ніж у табл. 3.1, побачити окремі одиниці спостереження при одночасному розгляді всієї сукупності, наприклад, у даній вибірці чисельність сім’ї до шести, одна сім’я складається з одної особи, у двох сім’ях – по дві особи, у п’яти – по три тощо.

Про структуру досліджуваної сукупності ще зручніше судити за таблицею, у якій записано, скільки разів зустрічаються в сукупності сім’ї однакової чисельності. Таку таблицю можна оформити двома способами (табл. 3.2 А і Б).

Таблиця 3.1 — Розподіл вибіркової сукупності з 12 сімей за числом членів сім’ї

Таблиця 3.2 — Розподіл вибіркової сукупності з 12 сімей за числом членів сім’ї

А

Б

У цій таблиці індивідуальними, конкретними значеннями варіюючої ознаки “число членів сім’ї” є варіанти 1..., 6 (тобто сім’ї, які складаються з 1..., 6 осіб), ці варіанти позначаються х₁,...х₆ ,а в загальній формі – х. Кожна варіанта в цій таблиці являє собою групу, а числа показують, скільки разів дані варіанти зустрічаються, а в загальній формі – р. Таблиця ця прочитується так: варіанта х₁ має частоту р₁=1,..., варіанта х₃ має частоту р₃=5 тощо; це означає, що одна сім’я складається з 1 особи,..., 5 сімей мають по 3 особи тощо.

Для складання цієї таблиці первинні дані (табл. 3.1) були груповані. Як відомо, метод групувань полягає в розчленуванні сукупності на групи, окремі одиниці яких поєднані загальною суттєвою груповою ознакою. Так, при складанні табл. 3.2 дослідник, користуючись методом групувань, розчленовує сукупність з 12 сімей на 6 груп, які відрізняються одна від одної чисельністю сім’ї. Групування полегшило не тільки виявлення структури сукупності, оскільки вичленені з неї групи суттєво відрізняються одна від одної (одиночки, сімейні – без дітей, з однією дитиною чи іншим членом сім’ї, з двома, багатосімейні), порівняння частот цих груп дає можливість також виразити численно співвідношення між ними. Наприклад, з табл. 3.2 чіткіше, ніж з табл. 3.1 і з ранжованого ряду, видно, що найчастіше зустрічаються сім’ї, які складаються з 3 осіб, тобто сімейні з однією дитиною (5 сімей або 41.7%), рідше — одинаки і багатосімейні із 5,6 членів сім’ї (по одній сім’ї або 8,3%), що в середньому на сім’ю припадає по 3,25 особи, можна підрахувати і коливання чисельності кожної групи навколо середньої і численні значення інших показників (див. практикум 2).

Тоді як за малої вибірки (як в наведеному прикладі) ще можна для впорядкування первинних даних обмежитися ранжуванням, воно явно недостатнє за великого обсягу сукупності. Виникає необхідність у “стисненні” статистичного матеріалу, яке здійснюють за допомогою групування.

Для прикладу розглянемо вправу “Аналіз біжучої економічної ситуації”. Кожного тижня один з американських журналів друкував підбірку “Цифри тижня”. Обговоримо вміщені в табл. 3.3 дані про виробництво деяких видів продукції.

Таблиця 3.3 — Цифри тижня

Як бачимо мета рубрики “Цифри тижня” полягала в тому, що ті бізнесмени і адміністратори, які не мають спеціальної економічної освіти могли оцінити біжучу економічну ситуацію і швидко виявити тенденції, що намітились. І все таки дані важко сприймаються наочно, оскільки вони виражені за допомогою дуже великої чисельності значущих цифр така точність, як правило, не вимагається навіть при проведенні більш глибокого економічного аналізу).

В табл. 3.4 ті ж дані зведені до двох значущих шифрів. Це досягнуто за допомогою використання нових одиниць вимірювання. Наприклад, замість одиниці вимірювання в тисячу тонн стала введена одиниця вимірювання, рівна 100 000 тонн криці. В інших випадках подібні дивні одиниці вимірювання (як, наприклад, 10 000 автомобілів) можуть виявитися неприйнятними, але в нашому випадку це неістотно, оскільки одиниці вимірювання, наведені в бізнесовому журналі, для неспеціаліста також недостатньо зрозумілі тонни паперу і короткі тонни криці, баррели нафти і “середні за день” (про які не сказано, розраховані вони на базі 5- чи 7-денного тижня).

В табл. 3.4 рядки перегруповані у порядку зменшення вміщених в них значень. Як база взяті середні показники за 1987-1989 рр., оскільки саме ця колонка є першою. В нашому випадку дана процедура залежить також від довільного вибору одиниць вимірювання, однак це несуттєво. Суттєвим є те, що тепер можна легко візуально скласти уяву про картину загалом.

Таблиця 3.4 — Закруглення даних і зміна розміщення рядків у відповідності з величиною їх значень

Наприклад, можна побачити, що з 1987-1989 рр. приріст виробництва різних видів продукції становив від 50 до 100 % і що показники, що стосуються останнього року, відрізняються один від одного несуттєво. Цифри, варіація яких незначна, краще помістити в колонки. Тому в табл. 3.5 ми поміняли місцями рядки і колонки, а інформацію про одиниці вимірювання розмістили під таблицею.

Таблиця 3.5 — Зміна взаємного розміщення рядків і колонок

Де: папір в 10000; криця в 100000 коротких тонн; середній денний видобуток бітумінозного вугілля в 100000 коротких тонн; електроенергія в млрд. КВт-ч; автомобілів
10000 шт.; середній денний видобуток сирої нафти в млн. барелей.

Тепер очевидно, що за останній рік дані з видобутку нафти склали 11 одиниць (але можливо ми дуже сильно закруглили?), що виробництво автомобілів було найбільш високим місяць тому (в чому причина – помилка припинення забастовки автомобіле-будівельників чи щось інше?), що показники виробництва електроенергії коливаються і т.д. При такому способі подання даних справа смаку, де — в нижній чи верхній частинах таблиці розмістити показники за 1987-1989 рр., що дають нам базу для порівняння решти показників. Питання в тому, наскільки корисна інформація, що міститься в цих базових показниках.

Поиск по сайту: