МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ. 3.7 Практикум 7 Соціометричний метод вивчення структури міжособистісних стосунків

3.7 Практикум 7 Соціометричний метод вивчення структури міжособистісних стосунків

Історія соціометричних методів органічно сплітається з розвитком соціометрії – одного з теоретичних і прикладних спрямувань у сучасній емпіричній соціальній психології і мікросоціології. Тому історія соціометричних методів – це історія самої соціометрії. Насамперед соціометрія виникає з психоаналізу як соціологічно деформована його гілка. Її виникнення відноситься до першої четвертини ХХ ст. і тісно пов’язане з ім’ям американського соціолога Дж.Я.Морено.

За Дж.Я.Морено, соціометричні методи – це система технічних засобів і процедур для метричного і якісного аналізу соціально-емоційних зв’язків даного індивідуума з членами тієї групи, у якій людина працює і живе.

Термін “Соціометрія” походить від латинського socins – товариш, компаньйон, сучасник і metrum – вимірювання, тобто соціометричне вимірювання й метричне вивчення емоційно-психологічних зв’язків між людьми.

Значна робота, здійснена Морено щодо ліквідації конфліктів і незадоволення взаємостосунками в малих соціальних групах на замовлення підприємців, призвела до ретельної розробки соціометричної техніки, пристосованої до вивчення в групах психологічних зв’язків між окремими членами групи і груп загалом, виявились досить корисною в соціально-психо-логічному експерименті. Методологічний і технічний апарат соціометрії став позначатися загальним терміном “мікро-соціологія”.

Новизна в цій техніці полягала в тому, що вона вела від соціологічного погляду на групу збоку стороннього спостерігача до розглядання групового процесу під кутом зору психології індивідуального члена групи. Це надало більшої сили і дієвості соціометричній методиці, оскільки дало змогу вивчати соціальне ціле в його повсякденному життєвому змісті. “Со-ціометричний тест, – писав Дж.Я.Морено, – це перш за все тест дії і поведінки соціальних груп”.

Основні характеристики соціометричної методології і техніки полягають у такому:

1) вимірювані змінні є значною мірою соціальними змінними, оскільки вони описують якість міжособистісних зв’язків у групах (у той же час ці змінні є і соціально-психо-логічними процесами);

2) з метою діагностики взаємостосунків у групах соціометричні інструменти можуть бути застосовані не тільки в соціології, але й в соціальній психології, антропології та педагогіці;

3) за допомогою соціометричної техніки вивчається, з одного боку, мала група загалом як “мініатюрна соціальна система”, а з другого, – індивід і його соціальне середовище як воно розуміється суб’єктом;

4) з її допомогою можуть проводитися зміни в складі групи, що може призвести до локальних покращань: до ліквідації конфліктних ситуацій, оздоровлення психологічного клімату спілкування, підвищення ефективності в праці тощо;

5) кількісна сторона соціометричної техніки виражається в формі соціометричних індексів, з допомогою яких позначається мережа емпіричних понять, які застосовуються соціологами конвенціонально (соціометричний статус окремого члена групи, згуртованість групова тощо).

Відомо, що соціальна дійсність, у тому числі вчинки оточуючих нас людей, фіксуються в нашій свідомості в двох основних взаємопов’язаних формах – чуттєвій і раціональній. Ці форми відображення покладені в основу міжособистісних процесів сприйняття і розуміння людьми один одного. Осмислений образ сприйняття породжує оціночні судження про властивості речей і людей, з якими ми повсякденно зустрічаємося в житті. Сприйняття і розуміння людьми один одного відбувається тільки через спілкування. В умовах малої групи такий процес вимагає від особистості виразних засобів спілкування, які вказують на роль і статус особистості. Це неминуче веде до оцінки власної поведінки, до самооцінки як форми самосвідомості.

В оцінці і думках один про одного ми можемо бачити образи наших реальних взаємостосунків. Звернення до цього суб’єктивного образу, що відображає реальні процеси, – сутність соціометрії. У певному смислі такий підхід є поки вирішальним у спробах проникнути в механізми соціально-психологічної поведінки людини в групі. В цьому випадку факти свідомості є ключем до розуміння фактів буття.

Соціометрія оперує взаємними оцінками поведінки людини. Ці оцінки мають моральний зміст і емоційну форму. На цій підставі соціометрію часто включають до одного ряду з іншими оціночними методами, наприклад з методами “поляр-них профілів”.

Проте соціометричне опитування має справу з специфічними взаємооцінками поведінки людей. У них фіксується не споглядальний бік особистого ставлення до об’єкта, не просто “думка про іншого”, а емоційно регулятивний аспект взаємостосунків, тобто психологічно потенційний чи реальний характер ставлення до іншої людини. Отже, оцінка другої особи як форма відповіді на соціометричні запитання є вказівкою на існування або відсутність цього реального ставлення – зв’язку чи вказівки на потенційну можливість такого міжособистісного зв’язку. У той же час ця відповідь є вираженням самооцінки особистості.

Як же досягає соціометрія такого ефекту? В першу чергу, за допомогою специфічного формування завдання на оцінку – у формі запитання, яке вимагає обрати чи відхилити інших членів групи для спільного виконання якогось завдання, спільного задоволення соціальних потреб, сумісного навчання, мешкання в одній кімнаті тощо.

Внаслідок таких виборів (відповідей усіх членів групи) виникає комбінація виборів – соціометрична конфігурація, яка в своїй основі є відображенням реальних структур взаємостосунків у навчальній групі. Для стороннього спостерігача така структура непомітна, прихована під шаром зовнішніх зв’язків. Члени групи також можуть не усвідомлювати і не бачити її загалом, хоч можуть знати її частину, пов’язану з їх особистою позицією в групі.

Проте соціометричні конфігурації – це ще не реальні взаємостосунки, а образи їх. Наскільки ці образи відповідають об’єкту відображення – структурі груп – питання яке досліджується в соціометрії як проблема надійності і обгрунтування результатів дослідження. На основі методів статистики та теорії ймовірності соціолог може дати досить строгу оцінку достовірності спроможності соціометричних конфігурацій в дослідженнях.

Тепер зосередимося на питанні про те, як розуміти головні властивості елементів соціометричних конфігурацій, тобто властивості в позиціях окремих членів цих конфігурацій.

У рамках соціально-психологічної термінології статус – це позиція людини в системі зв’язків з іншими людьми, а роль – це динамічна характеристика статусу, позиція в русі за деякої траєкторії до якоїсь мети взаємодії.

Соціометричний статус – показник соціально-психоло-гічних властивостей особистості як об’єкта комунікації в групі.

З соціологічної точки зору соціометричний статус – це здатність особи виступати референтним числом для інших осіб, а з точки зору соціальної психології – бути обраним у спілкуванні. Соціометричний статус фіксує величину престижності особи в спілкуванні з іншими.

Поняття соціометричного статусу – наріжний камінь соціометрії. Але соціометричний статус – це не соціальний статус, а лише його психологічний аспект. Одночасно соціометричний статус є деякою числовою величиною, що характеризує рольові здібності особистості як члена даної структури спілкування. Вважається, що величина соціометричного статусу характеризує особистість з боку її авторитетності як джерела інформації.

Мірилом соціометричного статусу служить кількість виборів, одержаних респондентом від інших членів його групи в ході соціометричної процедури. Соціометричний статус – це характер позиції особистості в групі, заснованої не на посаді чи соціально-економічному статусі, а на комплексі її людських соціально-психологічних властивостей поведінки. Морено називає соціометричний статус психологічним статусом, який, на його думку, відображає рівень соціометричної (буденної) свідомості індивідуума.

Вивчення проблеми соціометричного статусу в рамках елементарної ланки групової структури – парного зв’язку – засвідчує, що характер (значення) позиції кожного члена пари залежить від того, якою мірою поведінка одного визначає (впливає на) поведінку іншого. Як зазначалось, дві особи, які спілкуються в групі, являють собою найпростішу бінарну підсистему групової системи міжособистісного спілкування – модуль спілкування. В кожний момент часу один елемент цієї підсистеми виступає в ролі впливового, командно-керуючого чи активного члена, другий – керованого, наслідуючого, підпорядкованого, слухняного, відносно пасивного члена тощо. Залежно від ситуації і спілкування ролі можуть змінюватись. Соціометричний статус вимірює міру визначення особистості, яка виступає в ролі керуючого члена попарно з кожним другим членом групи. Це вимірювання здійснюється в значимих ситуаціях взаємодії. Кожний член групи в таких ситуаціях для всіх інших членів постає у вигляді своєрідної мішені, в яку можна “стріляти” своїм ставленням до неї.

Ступінь і характер уваги до “мішені” з боку інших буде характеризувати властивості члена групи як об’єкта зв’язків для оточуючих, тобто буде характеризувати соціально-психо-логічні особливості особистості як об’єкта групових комунікацій. Чим сильніше особистість здатна зосередити на собі систему зв’язків у групі, тим вищий її психологічний (соціометричний) статус, тим вищий її авторитет і рольові можливості керувати групою.

Отже, соціометричний статус – це такий показник соціально-психологічних властивостей особистості, який враховує лише психологічне ставлення групи до даної особи – об’єкта комунікацій, але не враховує психологічне ставлення особи до групи (його бажання чи небажання управляти групою, викликати всіх чи окремих членів групи тощо). Цю особливість соціометричного статусу можна пояснити графічно (рис. 3.4).

Емоційна експансивність – показник соціально-психоло-гічних властивостей суб’єкта комунікацій в групі. Емоційна експансивність – друга важлива персонально змінна величина, яка характеризує поведінку особистості в соціальному мікросередовищі: в групі, в колективі (рис. 3.4). Експансивність фіксує емоційно-психологічне ставлення особистості до групи, її роль у спілкуванні з іншими. Можна було б назвати експансивність мірою ролевої потреби людини до спілкування з іншими в даних умовах мікросередовища. Проте термін “експансивність” вже міцно прижився в соціометричній технології.

Таким чином, емоційна експансивність – це такий показник соціально-психологічних властивостей особистості, який враховує ставлення даної особи – суб’єкта комунацій – до групи, але не враховує ставлення групи до цієї особи (вона може бажати і вибирати інших, але її можуть не вибирати і не бажати).

Кількісної сторони показник емоціональної експансивності характеризується кількістю виборів, зроблених особою у напрямку до групи, незалежно від характеру виборів. З якісної ж точки зору необхідно диференціювати цей показник, вичленовуючи позитивну активність з негативною. Це необхідно для вивчення емоційної експансивності як показника соціально-психологічних потреб особистості в спілкуванні з членами її групи.

Експансивність характеризує соціально-психологічну роль особистості в групі як суб’єкта комунікації, як джерела передачі соціальної чи психологічної інформації. Властивості цієї інформації, що відображає і властивості її джерела, служать приводом для оцінки решти членів групи, що знаходить своє відображення у величині соціометричного статусу об’єкта.

Отже, в соціометричних вимірюваннях ми стикаємося по суті з двома основними соціально-психологічними властивостями особистості: особистість як об’єкт спілкування (статус і надана йому роль) і особистість як суб’єкт спілкування (емоційна експансивність і надана їй роль). Вся різноманітність інших вимірюваних показників виникає з динамічної і статистичної картини взаємодії цих властивостей.

У соціологічній практиці застосовують декілька загальновживаних способів опрацювання результатів соціометричного опитування: соціограму, соціоматрицю, метод індексів і коефіцієнтів.

Найбільш наочним і доступним є метод соціограм. Проте побудова соціограм значно спрощується, якщо попередньо всі результати соціометричного опитування рознесені у спеціальну таблицю – соціоматрицю. Тому, перш ніж викладати прийоми графічної інтерпретації даних, розглянемо, як будується соціоматриця і які дані та висновки можна почерпнути з її аналізу. Соціоматриця є основою для наступного розрахунку індексів, побудова соціограм і графіків.

Соціоматриця – таблиця, в якій у горизонтальних рядках вказується, хто вибирає (j-члени), а в вертикальних стовпцях – кого обирають (і-члени). Додавання результатів по рядках показує, скільки разів кожен член групи обрав або відхилив в опитуванні інших членів. Додавання по стовпцях показує, скільки разів кожен з членів групи обраний чи відхилений іншими. Наведемо приклад матриці за результатами опитування в групі з 8 чоловік (матриця виборів 3.6). Подібна матриця складається за результатом відповідей на кожен критерій окремо.

Матриця 3.6

(+) – позитивний вибір; (–) – негативний вибір; (0) – байдуже ставлення.

Числа в правих підсумкових стовпцях на матриці – персональні величини, що характеризують ступінь активності респондентів за даним критерієм. В цих числах зафіксована міра емоційної експансивності членів групи в спілкуванні один з одним на основі ситуації за критерієм виборів. Перший ряд цифр в правих підсумкових стовпцях вказує на міру позитивної експансивності, тобто на потребу обрати, другий ряд – на міру негативної експансивності, тобто на потребу відхилити, третій ряд – підсумковий. Найбільша позитивна експансивність спостерігається у члена Є. Найменша позитивна експансивність у членів В і Ж. Найбільша негативна експансивність спостерігається у членів А і Д.

У підсумкових рядках на матриці (3.6) ми також бачимо три рядки цифр. Це показники соціометричного статусу членів групи. Перший ряд – числа, що характеризують ступінь розвитку позитивного соціометричного статусу, тобто здатність члена групи виступати об’єктом вибору (уваги, симпатії тощо) для інших. Другий ряд – числа, що характеризують протилежну здатність – виступати об’єктом негативного вибору, тобто такого елемента групової структури, зв’язки з якими викликають конфліктні реакції. Це показники негативного статусу членів групи. Третій ряд – підсумковий.

За даними матриці 3.6 ми бачимо, що найбільший позитивний статус у члена Б. Він одержав 5 позитивних виборів, тобто обраний більшістю групи і не одержав ні одного негативного вибору. Проте член В і член Ж проявили байдужість до Б, недивлячись на те, що Б обрав В. Чому? Соціоматриця на такі запитання відповіді не дає, вона лише описує систему взаємостосунків.

Отже, на основі соціоматриці ми можемо скласти першу уяву про характер одержаних даних, зробити перші узагальнення, якісно описати результати виборів.

За допомогою матриці виборів можна виявити неформальні ядра групи, тобто тих осіб, які утворюють між собою симетричні позитивні парні групування, той же аналіз можна проробити і для виявлення негативних угрупувань. З цією метою необхідно знайти взаємні пари, відшукуючи співпадаючі взаємовибори по діагоналі справа наліво, згори донизу, наприклад члени А і Б (матриця 3.6).

Метод соціограм широко застосовується в соціологічному аналізі. Якщо соціограми, що зображують різні аспекти соціальних зв’язків, подібні, то можна порівняти і різні аспекти двох зображених структур. Різні аспекти соціальних зв’язків зображуються за допомогою організаційних схем, формалограм, неформалограм, спеціальних соціограм (комунікограм, проблемограм тощо).

Кожен із зазначених типів соціограм має свої переваги і недоліки. Залежно від завдань дослідника і зручностей аналізу обирається відповідний тип соціограми. На відміну від соціоматриці соціограма дає змогу наочно описати структуру спілкування.

Для того, щоб побудувати соціограму, необхідно вжити відповідну символіку для схематизації даних. Найбільш вживана символіка соціограм подана в конспекті лекції з соціології (див. 7.26-27).

Розглянемо приклад співвідношення між організаційною структурою і емоційними зв’язками симпатій і антипатій в одному з трудових колективів.

Технологічно необхідна організація трудового колективу тим ефективніша і результативніша, чим кращі особисті взаємостосунки між людьми. В одному з великих трудових колективів виявлена структура зв’язків дала таку картину (рис. 3.7).

А, В, С, Д, Е – технологічні групи в колективі;

1, 2, 3 …23 – члени групи

Рисунок 3.7 — Соціограма зв’язків трудового колективу

При уважному вивченні соціограми, зображеної на рис. 3.7, видно, що особисті стосунки між членами бригади в середині окремих груп не зумовлені технологічною організацією. В групі А індивід 1 стоїть з боку, не вступаючи ні з ким в контакт. Індивід 6 групи В симпатизує особистості 1, а всіх інших членів цієї групи відхиляє. Поведінка особистості 6 є важливим фактором стосунків між колективами А і В. Серед інших членів групи В немає напружених взаємостосунків. Тут немає і суб’єктивних перешкод для співпраці з С, проте в групі С повна розбіжність. Тільки особистості 9 і 10 тісно пов’язані один з одним. Але їх повністю відхиляє індивід 11 з їх бригади, тісно пов’язаний з індивідами 17 і 14 групи Д. В результаті зв’язків всередині С і зв’язків С і Д обопільні впливи в колективі порушені. Зв’язки між індивідами 11,14 і 17, з одного боку, і між особами 9 і 10 – з другого, зумовлюють протиріччя в загальному групуванні. Група Е сильно інтегрована, проте не має сильних зв’язків з партнерами в інших групах. Вона пасивна.

Соціограма показує необхідність змінити розподіл на групи в даному робочому колективі. Це можливе, наприклад, шляхом переводу індивіда 6 в іншу групу, а також через зміну групи С.

При практичному застосуванні конкретний зміст соціограм спрямований безпосередньо на одержання якісних зв’язків. Аналогічні форми соціограм використовуються також для збереження і аналізу зв’язків між різними колективами великого підприємства.

Подання результатів соціометричного опитування в кількісній формі здійснюється за допомогою обчислення соціометричних індексів.

Індекси поділяються на персональні і групові. Персональні індекси класифікуються на об’єктивні, суб’єктивні і змішані. Основними даними, що характеризують певного індивіда є структура зроблених і одержаних ним виборів і відхилень. Зробивши обчислення, можна підрахувати число виборів чи відхилень окремо або ж охопити їх разом одним індексом, віднімаючи числа відхилень від кількості виборів.

Використання цих сум для порівняння показників різних колективів неможливе, оскільки на величину індексу впливає кількість індивідів в групі. Замість цього можна ввести стандартизовані показники, придатні для порівняння колективів різної чисельності шляхом поділу цих сум на кількість осіб у колективі, до якого належить і, а точніше на (N-1), оскільки в соціометричній карточці індивід не може обрати або відхилити самого себе (див. 7.28-29).

Індекси позитивного статусу індивіда, а також індекс експансивності можуть служити для порівняння позиції індивіда в одному і тому ж чи різних колективах. Якщо індивід і належить до одного колективу, індивід j- до іншого, томожна порівняти стосунки, які пов’язують і з його колективом, зі стосунками, які пов’язують j з його колективом.

Такі порівняння не можуть, однак, слугувати основою для якихось висновків про співвідношення якостей, притаманних і і j,наприклад про те, хто з них більшою мірою володіє якостями керівника чи здібністю зав’язувати приятельські стосунки. Навіть якщо індекси, одержані і і j,будуть явно різними, можливо, що індивід і одержав би той же індекс, що і j, якби належав до того ж колективу, і навпаки. Контакт індивіда з даним колективом залежить від структури і функції цього колективу.

Ці індекси можуть використовуватися і для порівняння позиції одного і того ж індивіда в різні періоди часу за умов, що кожного разу буде застосовуватись одна і та ж соціометрична карточка. Для того, щоб охарактеризувати весь колектив, треба мати всі дані про кількість виборів, відхилень і залишених без уваги в даному колективі. У цьому випадку інтерес представляють показники, що характеризують структуру групи, такі як кількість взаємопозитивних виборів (і обирає j і j обирає і), число ізольованих індивідів, залишених без уваги, зв’язку типу і обирає j, j обирає k, a k обирає l і т.д.

Соціометричні індекси являють собою сильний засіб аналізу зібраної інформації, оскільки дають змогу використати для її обробки кількісні методи математичної статистики. Проте індекси повинні проявляти свою придатність тим, що з їх допомогою є можливість формулювати важливі – в теоретичному чи практичному розумінні – положення про залежність. Правильна їх дефініція і обчислення ще не є аргументами, що доводять їх придатність.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Відпрацювання технології побудови соціоматриці та соціогоами на основі карток соціометричного опитування.

Завдання 1.1. На основі соціометричних карток побудувати соціоматрицю даної групи та визначити індекси позитивного і негативного статусу. Дати рекомендації керівництву підприємства стосовно згуртованості колективу.

Завдання 1.2. На основі побудованої соціоматриці розрахувати індекси позитивної і негативної експансивності. Дати рекомендації керівництву підприємства стосовно згуртованості колективу та його психологічного і морального клімату.

Завдання 1.3. На основі даних соціоматриці побудувати соціограму типу мішені Нортвей. Дати практичні рекомендації керівництву підприємства стосовно згуртованості та психологічного і морального клімату колективу.

Емпіричні дані

У процесі соціометричного опитування (n=13 респондентів) були одержані такі результати:

А: +Б, В, Г, Д, Е, З, І, К, Л; –, Ж. М. Н. / +; –;å/

Б: +А, Д, Е, З; –, В, Г, Ж, І, К, Л, М, Н. / +; –;å/

В:+А, Б, Г, Д, Е, З, І, К; –. Ж, Л, М, Н. / +; –;å/

Г:+Б, Д, Е, З; –. А, В, Ж, І, К, Л, М, Н. / +; –;å/

Д:+Б, Е, З; –. А, В, Г, К, Л, Н; +І. / +; –;å/

Е:+Б, Д, Ж; –. А, В, Г, З, І, К, Л, М, Н. / +; –;å/

Ж:+Б, Д, Е, З; –, А, В, Г, І, К, Л, М, Н. / +; –;å/

З:+Б, Д, Е; –. А, Г, Ж, І, К, Л, М, Н. / +; –;å/

І:+А, Б, В, Д, Е, З, К, Л, М, Н; –. Г, Ж. / +; –;å/

К:+Б, Д, Е, З, Л, М, Н, –, А, В, Г, Ж, І. / +; –;å/

Л:+Б, Д, Е, З, К, М; –, А, В, Г, Ж, І, Н. / +; –;å/

М:+Б, Д, Е, З, К, Л; –, А, Г, Ж, І, Н; -В. / +; –;å/

Н:+Б, Г, Д, Е, З, І, К, Л, М; –. А, В, Ж. / +; –;å/

Поиск по сайту: