Настанови – це загальні орієнтації особистості на певний об’єкт, що потребують дії та відбивають схильність діяти певним чином відповідно до цього об’єкта

Спосіб життя – це така частина культури, яка належить теперішньому. Спосіб життя включає мову, вірування, цінності, соціальні норми, умови праці, спосіб праці, традиції, якість життя, етикет та інші елементи культури, що відрізняють одну соціальну групу від іншої.

Проблема соціальної типологізації особистості – одна з найважливіших проблем соціологічного аналізу.

Оскільки соціологія має справу не з одиничним, а з масоподібним, вона завжди прагне віднайти в багатогранності ознаки, які повторюються, відкрити в особистості суттєве, типове, що закономірно виникає у певних соціальних умовах. Узагальнений вираз сукупності повторюваних якостей фіксується у пам’яті “соціальний тип особистості.

Соціологічна типізація завжди пов’язана з характеристикою не лише суб’єктивного, а й об’єктивного в особистості і передбачає виявлення:

місця особистості в системі суспільних явищ;

характеристику реальних форм життєдіяльності;

спрямованість особистості.

Базисний тип особистості – це система соціальних якостей, які найкраще відповідають об’єктивним умовам сучасного етапу розвитку суспільства.

Соціальна адаптація – процес активного пристосування індивіда до мінливого середовища різними засобами. Соціальна адаптація являє собою елемент діяльності, функцією якого є засвоєння відносно стабільних умов середовища, рішення типових проблем, що постійно повторюються шляхом використання прийнятих способів соціальної поведінки.

Основним способом соціальної адаптації є прийняття норм та цінностей нового соціального середовища, сталих форм соціальної взаємодії, а також форм предметної діяльності, наприклад, способів професійного виконання своїх обов’яз-ків чи родинних зобов’язань. Соціальна адаптація має дві форми: активну, коли індивід прагне впливати на середовище з метою його зміни, та пасивну, коли він не прагне до такого впливу та зміни його.

Успішність соціальної адаптації залежить від характеристик середовища та індивіда. Чим складніше нове середовище, тим більше відбувається в ньому змін, тим складніша адаптація людини.

Становлення особистості – тривалий процес залучення особистості до соціального, тобто її соціалізація. Це найбільш широке поняття, яке служить для характеристики формування особистості.

Соціалізація визначається як процес засвоєння індивідом протягом життя соціальних норм та культурних цінностей того суспільства, до якого він належить.

До змісту соціалізації входить засвоєння індивідом мови соціальної спільноти, відповідних способів мислення, властивих даній культурі, форм раціональності й чуттєвості, прийняття індивідом норм, цінностей, традицій, звичаїв, зразків діяльності тощо.

Процес соціалізації має дві основні фази: соціальну адаптацію та інтеріодизацію (перша вже розглянута).

Інтеріодизація являє собою процес включення соціальних норм та цінностей до внутрішнього світу людини.

Соціалізація має такі стадії як дотрудова, трудова, післятрудова.

Механізм соціалізації визначається її фазами.

Агенти соціалізації – люди та установи, які відповідають за навчання культурним нормам і цінностям та засвоєння соціальних ролей.

У соціології існує чимало теорій особистості, особливістю яких є те, що вони визнають людську особистість як специфічне утворення, яке безпосередньо пов’язується із соціальними факторами.

Розглядаючи природу особистості, марксизм робить висновок: особистість являє собою складний комплекс взаємозв’язку соціального, психологічного та біологічного.

За марксистською теорією, соціальна типологія особистостей є породженням та відбиттям соціальної структури суспільства.

Фундаторами диспозиційної теорії особистості є Т.Знанецький та У.Томас.

Диспозиція особистості означає схильність особистості до певного сприйняття умов діяльності та певної поведінки в цих умовах.

Вищі диспозиційні особистості – це концепція життя особистості, її ціннісні орієнтації, загальна спрямованість особистості, а також узагальнені соціальні настанови на типові соціальні об’єкти та ситуації.

Нижчі диспозиції – це ситуативні соціальні настанови, які визначають поведінку особистості в певних конкретних умовах, в певному речовому та соціальному середовищі.

Вищі диспозиції регулюють загальну направленість соціальної поведінки особистості, нижчі – поведінку в певному середовищі та спрямованість вчинків в певних ситуаціях.

Рольову теорію особистості розробляли Дж. Мід, Р.Лінтон тощо. Це міждисциплінарний підхід до розгляду особистості соціологією та психологією.

Сутність рольової теорії особистості полягає в тому, що особистість визначається сумою засвоєних та прийнятих суб’єктом соціальних функцій та зразків поведінки, тобто ролей, які обумовлюються соціальним статусом особистості в певному соціальному середовищі.

Соціальний статус – це інтегративний показник положення людини в суспільстві, в системі соціальних зв’язків та відносин.

Власності притаманні саме соціальні (чи соціально-економічні) аспекти. Найбільш універсальні з них:

умови досягнення, підтримання і реалізації влади, панування над людьми;

спосіб максимального багатства, найпривабливішого і легкого виду доходу, обороти перспективного прибутку;

соціальний престиж, умова входження до класу власників, більш привабливий, ніж клас найманих робітників і службовців;

фактор свободи і самостійності, реалізації підприємницької психології;

можливість прийняття управлінських рішень;

механізм захисту в трудових стосунках, гарантії робочого місця, контролю зарплати, умов праці і реалізації її продукту.

Середній прошарок персоналу підприємства – це більшою чи меншою мірою інтелектуали, які можуть відіграти вирішальну роль в осмисленні ідеї і процесу приватизації в конкретних умовах, у рішенні її бюрократичних і соціальних питань, в створенні і підтримці неконфліктного середовища на підприємстві в період реформи.

У кожному конкретному випадку суб’єктами власності і приватизації є різні соціальні групи. Вони представляють і різні фактори виробництва.

В уявленнях масової свідомості власність – це дещо таке, що прагне обов’язково “відірватися” від народу, тому тут необхідний контроль. Чимало громадян пов’язують надії на соціальний і моральний порядок у стосунках власності тільки з державою.

Соціальні складності властиві і “малій” і “великій” приватизації.

Імідж справедливої приватизації пов’язаний у сьогоднішній масовій свідомості з деякими “гідними” людьми.

Людям взагалі властива складна психологія ставлення до власного, чужого, колективного.

Формування нового типу “робітника-власника” також безперспективне, як і формування нового типу “удосконале-ного робітника комуністичного виробництва”.

Поиск по сайту: