АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Риси прикладної соціології

Читайте также:
  1. Вибори як основне поняття соціології виборчого процесу
  2. Витоки української соціології, їх характерні риси.
  3. Для соціології релігії, на думку О. Конта, найважливішими є два
  4. До дослідників соціології політичних партій та рухів відносяться?
  5. Етика ділових взаємин як галузь прикладної етики та її ключові принципи
  6. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН ЛЕКЦІЙ, СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ з соціології
  7. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології. – К., 1993.
  8. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ В МОДУЛЯХ: МОДУЛЬ І. ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОПЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЇ
  9. Зміст “статики” та “динаміки” контівської соціології.
  10. Категорії економічної соціології.
  11. Класичні теорії в соціології права: М.Вебер, Е.Дюркгейм, К.Маркс, Т.Парсонс
  12. Об’єкт, предмет та мета соціології виборчого процесу

об’єктивізм;

дієвість

гуманізм

єдність соціологічної теорії і практики;

конфіденційність

анонімність.

3.1.4

демографічний;

психологічний;

колективістський;

причетнісний;

культурологічний.

 

Соціологія – наука про закони становлення, функціонування, розвиток суспільства загалом, а також соціальних груп, спільнот і характер взаємостосунків між людьми в сфері їх спільної життєдіяльності.

Термін “соціологія” введено французьким вченим Огюстом Контом у 1831 році.

Об’єкт соціології – соціальна діяльність, зокрема, соціальна поведінка, індивідів, груп, спільнот, суспільства, соціальні зв’язки між ними і соціальними процесами.

До речі, наукові суперечки щодо предмета соціології не закінчено: скільки соціологів стільки і його визначень. Наведемо узагальнене визначення предмета соціології.

Предмет соціології — це властивості, характерні риси соціальних процесів, а також механізм функціонування соціального життя.

Поняття “соціальне” розкриває характер і природу взаємостосунків людей у сфері їх спільної життєдіяльності.

Поняття “суспільне” використовується для загальної характеристики різних сфер життя.

Структура соціологічного знання має три рівні:

соцієтальний (теоретична соціологія);

теорії середнього рівня (спеціальні соціологічні теорії);

емпіричні соціологічні дослідження.

Теоретична соціологія являє собою загальносоціологічну теорію, яка охоплює найбільш загальні закони і закономірності функціонування і розвитку суспільства, систем суспільств, людства загалом. До теоретичної соціології належить безліч різних теоретичних концепцій щодо розвитку того чи іншого суспільства та людства. Основні з них базуються на таких підходах.

Соціокультурний (або теорія культурно-історичних типів), при якому головним в тенденціях розвитку суспільства визначається існування в ньому різних культур, які проходять певні (специфічні) етапи свого розвитку (теорії М.Данілев-ського, О.Шпенглера, А.Тойнбі та ін.).

Формаційний передбачає єдиний шлях розвитку для всіх народів через зміну суспільно-економічних формацій, які відрізняються засобом виробництва (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін).

Цивілізаційний — відповідно до якого найважливішим фактором розвитку людства є той тип цивілізації, на якому перебуває суспільство в певний історичний період розвитку. Такий період об’єднує чимало концепцій: від теорії індустріального суспільства (О.Конт, У.Ростоу, Р.Арон) до теорії конвергенції (П.Сорокін, Д.Гелбрейт та ін.).

Спеціальні соціологічні теорії (теорії середнього рівня) – це підгалузі соціологічної науки, які пояснюють механізм функціонування і особливості розвитку окремих соціальних систем як самостійних суб’єктів соціальної дії, так і у зв’язку та єдності із суспільством загалом. Нараховується понад 30 різних теорій середнього рівня, наприклад: соціологія освіти, соціологія науки, соціологія культури, економічна соціологія тощо.

Емпіричні соціологічні дослідження — третій сукупний елемент соціологічного знання - являє собою науково обґрунтований процес вимірювання конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, понять, показників, які дають загальна і спеціальна теорії.

Функції соціології. Незважаючи на різні підходи до визначення функції соціології, вважаємо за доцільне назвати дві основні:

гносеологічну – вивчення закономірностей соціального розвитку тенденції зміни різних соціологічних явищ і процесів:

а) теоретико-пізнавальна, завдяки якій накопичуються знання про соціальну реальність, закономірності та механізми реального розвитку суспільства, його окремих систем;

б) світоглядну, яка означає суттєвий вплив соціології на формування світоглядних позицій, громадської думки і суспільної свідомості окремих спільнот і прошарків населення,

практичну – яка визначається ступенем участі соціології в розробці практичних рекомендацій і пропозиції з підвищення ефективності управління різними соціальними процесами. До практичних функцій соціології відносять:

а) інформаційно-діагностична – дослідження соціальних явищ і з метою виявлення причинно-наслідкових зв’язків і відносин, які характеризують його стан, визначають тенденції розвитку;

б) прогностична – свідома перебудова і розвиток суспільного життя неможливий без наукового передбачення і обліку прогнозів у системі управління. В міру розвитку науки і удосконалення соціального управління прогностична функція буде завдавати все більшого впливу на практику;

в) соціального проектування і конструювання – розробляються конкретні організації з оптимальними параметрами її функціонування, включаючи досягнення кінцевої мети організації;

г) управлінська – пов’язана з управлінням, підбором, розміщенням і використання кадрів на всіх рівнях соціальної організації;

д) інструментальна — соціологія виробляє особливе знання для розробки інструментарію, який необхідний для вивчення соціальної реальності;

е) організаційно-технологічна – має яскраво виражений соціально-інженерний характер. Вона пов’язана з розробкою соціальних технологій, спрямована на підвищення ефективності соціальних організацій.

Категорії – це основні поняття, якими оперує соціологія. До них відносять: особистість, соціальна група, соціальний закон, взаємодія, соціальна інтеграція, соціальне життя, соціальний прогрес, соціальна структура, спільнота, соціалізація тощо.

Основні соціологічні підходи до вивчення соціальних процесів за Н.Смелзером:

демографічний – вивчення населення, в тому числі народжуваності, смертності, міграції та еміграції;

психологічний – пояснює поведінку з точки зору її значущості для людей як особистостей. Вивчаються мотиви, думки, навички, соціальні настанови, уявлення людини про саму себе;

колективістський – підхід використовується тоді, коли соціолог вивчає двох або більше людей, які створюють групу або організацію (сім’я, армія, компанія);

причетнісний – суспільне життя розглядається через взаємодію людей один з одним, яка зумовлена їх роллю;

культурологічний – застосовується при аналізі поведінки на підставі таких елементів культури, як моральні правила, норми та спільні цінності.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)