Методологічні основи статистики цін

Статистика цін розглядається з позицій Системи національних рахунків, Методичних рекомендацій Міжнародного валютного фонду та Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін Держкомстату України.

Система національних рахунків являє собою впорядковану й послідовну структуру, яка широко використовується для статистики цін, оскільки ця система: 1) охоплює майже всі потоки, за якими доцільно складати індекси; 2) містить послідовні класифікації, які забезпечують узгодженість усіх даних; 3) підтримує облікові тотожності (наприклад, усі ресурси = усе використання).

Якщо виробник розглядається як постачальник, то йдеться про пропозицію товарів та послуг, і його пропозиція оцінюється за базисними або основними цінами.

Якщо виробник розглядається як користувач продукції, то йдеться про попит (проміжний чи кінцевий), тобто використання товарів та послуг. За цих умов пропозиція оцінюється в цінах споживачів або ринкових цінах.

Припустимо, що ввесь випуск продукції реалізується за економічно значущими цінами. Тоді згідно з обліковою тотожністю за макроекономічним рівнянням

яке використовується для складання таблиць «Ресурси — Використання» за видами продукції (по вертикалі таблиці) і за видами діяльності (по горизонталі таблиці), можна розглядати систему індексів цін з боку пропозиції або випуску (валовий випуск ВВ плюс імпорт М) і з боку попиту або використання товарів та послуг (проміжне споживання ПС плюс приватне та державне споживання С плюс інвестиції І плюс експорт Е).

Транспортні тарифи — це форма вартості ринкових послуг транспорту, яка має забезпечити транспортному підприємству відшкодування експлуатаційних витрат і можливість одержання прибутку, а покупцеві — можливість покриття транспортних витрат.

Тарифи на послуги зв’язку за видами (поштовий, місцевий телефонний, міжміський та міжнародний телефонний, мобільний стільниковий) для підприємств, установ, організацій і населення відбивають вартість надання цих ринкових послуг.

Система ринкових цін і тарифів зумовлена наявними стадіями товарообігу, які характеризують просування товарів:

а) підприємство — виробник — оптова торгівля;

б) оптова торгівля — роздрібна торгівля;

в) роздрібна торгівля — споживач.

Згідно з цими стадіями товарообігу існують такі види ринкових цін і тарифів: у промисловості — оптові ціни; у будівництві — кошторисні (контрактні) ціни; у сільському господарстві — ціни реалізації; у торгівлі — роздрібні ціни; у сфері послуг — тарифи; у зовнішній торгівлі — експортні та імпортні ціни.

Ринки окремих товарів і послуг передають інформацію, здебільшого, у формі цін. Статистичний облік цін на окремі товари і послуги, який здійснюється Держкомстатом України за вибірковим обстеженням, не може бути єдиним предметом вивчення статистичних цін, оскільки відомості про рівень окремих цін є малоінформативними. Тому на підставі інформації про велику кількість цін на окремі товари і послуги розраховуються середні ціни та індекси цін. Мета статистики цін — зіставлення цін за часом, у просторі і стосовно різних товарів, послуг, видів діяльності, регіонів і країн.

Індекси цін — це умовно розрахункові показники, визначення яких пов’язане з великими ускладненнями через постійні зміни якості товарів, умов поставляння, уподобань споживачів і т. ін.

Інформаційним забезпеченням для вивчення рівня і динаміки ринкових цін і тарифів слугують форма № 1 ціни (пром.); форма № 1 ціни (буд.), таблиця № 1-ті «Розрахунок середніх цін та індексів цін на споживчі товари»; форма № 4 «Блокнот реєстратора цін на міському ринку»; форма № 6 «Обчислення індексів цін і продажу на міських ринках»; щоденник поточних витрат домогосподарств; вантажно-митна декларація та ін.

Поиск по сайту: