Статистика інфляції як макроекономічного показника національного ринку

Інфляція — це підвищення загального рівня цін і знецінення грошей, викликане порушенням рівноваги між грошовою масою і товарним покриттям.

Як економічне явище інфляція існує вже довгий час. Цей термін вперше став використовуватися в Північній Америці в період громадянської війни 1861—1865 років. Значного поширення в економічній літературі поняття «інфляція» набуло в ХХ столітті після краху золотого стандарту. Інтенсивність інфляційного процесу залежить від стану ринків, від того, панує там конкурентний режим чи монополія. Практика показує, що інфляція швидше всього прогресує саме за високого ступеня монополізації ринків. Причиною інфляції може бути механізм оподаткування, а також швидше зростання заробітної плати, ніж підвищення продуктивності праці. На інфляцію впливають і зовнішні фактори. Відбувається процес так званого «експорту інфляції» з однієї країни в іншу. Інфляційні процеси одних країн через експортні ціни неминуче призводять до появи їх в інших.

Залежно від характеру інфляційного процесу розрізняють інфляцію відкриту та приховану. Відкрита інфляція проявляється в хронічному зростанні цін на товари та послуги. Прихована інфляція характерна для економіки, де ціни регулюються, і виявляється вона в товарному дефіциті, зниженні якості продукції, вимушеному нагромадженні грошей, розвитку тіньової економіки, бартерних розрахунків тощо.

За рівнем інфляції за рік її поділяють на повзучу (низьку або нормальну — рівень інфляції до 10 %), галопуючу (від 10 до 100%) та гіперінфляцію (понад 100%).

Залежно від причини розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат. Інфляція попиту — це випуск грошей, не забезпечених товарами, але які здатні покривати дефіцит державного бюджету, зумовлюючи збільшення грошових доходів населення. Інфляція витрат — це зростання цін на сировину та інші фактори виробництва, зокрема й підвищення рівня заробітної плати. Для вимірювання інфляції попиту та інфляції витрат в Україні (як і в інших країнах) Держкомстат розраховує два найбільш поширених у світі показника інфляції:

· індекс споживчих цін (CPI — Consumer Price Index), який характеризує інфляцію попиту;

· індекс цін виробників (PPI — Producer Price Index), який характеризує інфляцію витрат.

Основним показником інфляції в Україні є рівень інфляції, який визначається у відсотках за формулою:

,

тобто рівень інфляції — це темп приросту індексу споживчих цін. Якщо ІСЦ, наприклад, дорівнює 107,8 %, то рівень інфляції становить 7,8 %. Для визначення темпу інфляції у відсотках використовується формула:

З підвищенням індексу споживчих цін і, відповідно, рівня інфляції, знижується купівельна спроможність грошової одиниці, яка визначається за формулою:

.

Отже, 1 гривня знецінилася на 7,2 коп. (100 – 92,8).

Під час укладання угод або обліку цінних паперів потрібно орієнтуватися не на фактичну купівельну спроможність, а на прогнозний рівень інфляції, а звідси — і прогнозну купівельну спроможність грошей.

Крім загального рівня інфляції статистика розраховує рівень інфляції за окремими секторами економіки на підставі системи індексів:

· споживчих цін;

· цін виробників;

· цін на придбані ресурси;

· цін (тарифів) на вантажні перевезення;

· цін на капітальні вкладення;

· цін (дефлятор) ВВП.

Дефлятор (індекс) ВВП — показник, який оцінює інфляцію і використовується для міжнародних порівнянь. Його базисна формула:

,

де — ВВП поточного періоду за поточними цінами (номінальний ВВП);

— фізичний обсяг ВВП поточного періоду, оцінений за базисними цінами (реальний ВВП).

Тобто дефлятор ВВП визначається за формулою Пааше і характеризує зміну вартісного обсягу ВВП за рахунок цінового фактору. Для одержання реального обсягу ВВП усі його складові за методом кінцевого використання постатейно переоцінюються. Отже, дефлятор ВВП характеризує зміну цін не тільки на споживчому ринку, а також на ринку інвестиційних товарів та послуг.

Дефляція охоплює заходи з обмеження грошової маси в обігу. Вона здійснюється збільшенням податків, підвищенням відсоткових ставок, установленням ліміту на кредити, зниженням дефіциту державного бюджету, зниженням темпів зростання заробітної плати, зменшенням продажу державних цінних паперів на відкритому ринку тощо.

Збереження низьких темпів інфляції, тобто неруйнівних для ринку темпів зростання цін, є важливою проблемою, від розв’язання якої залежить реальне економічне зростання України, монетарна та валютна курсова політика, доходність підприємств.

Інфляція має два боки — позитивний і негативний: вона покладає витрати на одних, для інших вона обертається доходами. Від інфляції, як правило, страждають громадяни, які мають фіксований дохід, вкладники, кредитори, підприємці, а виграють — позичальники та уряд.

Поиск по сайту: