Принципи побудови платіжного балансу і оцінювання відкритості економіки

Міжнародна торгівля може здійснюватись як простий бартер між державами, наприклад, обмін нафти на літаки або танки. Але насправді найпоширеніший обмін, як і внутрішній обмін, відбувається через гроші, а грошовий потік у країну та з неї вимірюється платіжним балансом країни. Основні принципи розробки платіжного балансу України побудовані за рекомендаціями МВФ.

Платіжний баланс — це звіт про всі економічні операції між країною та іншими країнами; він всебічно вимірює грошові потоки товарів, послуг та капіталів між країною та «іншим світом» — шостим сектором економіки за системою національних рахунків.

У платіжному балансі при обліку операцій насамперед проводиться різниця між поточними операціями, які відображаються в Рахунку поточних операцій, і капітальними, які відображаються в Рахунку операцій з капіталом та фінансовими операціями. Поточні операції — це операції з товарами, послугами, доходами і поточними трансфертами. Капітальні операціїпов’язані з інвестиційною діяльністю і являють собою операції з активами і зобов’язаннями. Крім того, існують потоки, які не є операціями, але які також призводять до змін в обсязі і структурі національного багатства.

Статистичні відомості про зовнішньоекономічну діяльність резидентів національної економіки в платіжному балансі узагальнюються в формі зведених економічних показників, які відображають:

· результати зовнішньоторговельних операцій у вигляді експорту та імпорту товарів і послуг;

· потоки доходів, які отримуються національною економікою, так і виплачуються резидентами інших країн;

· фінансові операції резидентів з нерезидентами;

· зовнішньоекономічні операції по ввозу до країни іноземного капіталу і вивозу вітчизняного капіталу до іноземних держав.

Платіжний баланс містить чотири основні розділи:

1. Рахунок поточних операцій, який узагальнює статистичні відомості при зовнішньоекономічну діяльність: міжнародний рух товарів; виробництво послуг; розподіл факторних доходів; грошові перекази; потоки трансфертів.

2. Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій який призначається для статистичної оцінки зовнішньоекономічних операцій, внаслідок чого відбуваються зміни в зарубіжних фінансових активах і пасивах.

3. Помилки та упущення.

4. Баланс.

Правило розрахунків платіжного балансу полягає в тому, що сума всіх статей чотирьох розділів має дорівнювати нулю: 1 + 2 + 3 + 4 = 0.

З’ясуємо суть побудови окремих розділів платіжного балансу.

1. Рахунок поточних операцій узагальнює статистичні відомості про:

· Міжкраїновий рух товарів — це експорт або імпорт товарів, в результаті ввезення (вивезення) яких із-за кордону збільшуються (зменшуються) матеріальні ресурси країни;

· Міжнародну торгівлю послугами –– це вид зовнішньоекономічної діяльності, виявлений у формі перевезення товарів із однієї країни в іншу, і наземного туризму, послуг іноземних банків і фінансових установ, комунальних послуг, загальноосвітніх, медичних і ділових послуг;

· Чистий факторний дохід –– це різниця між факторними доходами і факторними виплатами;

· Факторний дохід як активна частина платіжного балансу відображає величину одержаного країною національного доходу, створеного за країною працею і капіталом.

· Факторні платежі як пасивна частина платіжного балансу — це обсяг національного доходу, який перевезено за кордон;

· Трансферти в платіжному балансі –– це проводки, які балансують надання реальних ресурсів (товарів, послуг) або фінансових ресурсів економіки однієї країни іншій на основі безоплатності.

В платіжному балансі виділяються наступні види функціонального руху капіталу:

· пряме інвестування –– це інвестиція, що передбачає довгострокові взаємовідносини, які відображають тривалу зацікавленість іноземного інвестора в резидентському підприємстві, в економіці країни, яка не є країною інвестора;

· портфельні інвестиції (інвестиції резидентів в акції, цінні папери зарубіжних країн, облігації, векселі);

· довгостроковий позичковий капітал (терміном більше року);

· короткостроковий позичковий капітал (підлягає поверненню в термін до року).

Тепер жодна з країн не використовує золотий стандарт у розрахунках, і всі країни зрівноважують свої баланси через урядові платежі або надходження іноземної валюти. Ці балансуючі потоки, які забезпечуються урядами, дістали назву «офіційні розрахунки». Найпростіший шлях проведення офіційних розрахунків для країни сьогодні — це купувати або продавати державні цінні папери.

3. Помилки та упущення виникають внаслідок статистичних розрахунків на макрорівні.

4. Платіжний баланс країни завжди має бути зрівноважений, однак та чи інша країна може мати в ньому «дефіцит» чи, навпаки, «надлишок». У даному разі обидва терміни означають співвідношення усіх дебітових і кредитових операцій, окрім тих дебітових і кредитових, які з’являються внаслідок заходів, спрямованих на зрівноваження платіжного балансу.

Дефіцит платіжного балансу виникає тоді, коли надходження тієї чи іншої країни недостатні для покриття її зобов’язань і країна здійснює додаткові операції, щоб врівноважити (сальдувати) платіжний баланс. Такими операціями є експорт золота; зміна запасів іноземної валюти, конвертованої в золото; зміна іноземних активів у банках даної країни; зовнішні державні позики та кредити міжнародних організацій.

Платіжний баланс зі знаком «плюс», або «надлишок», характеризує ввезення валюти, відображає експорт товарів і послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення фінансових активів та збільшення зобов’язань; зі знаком «мінус» — імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення фінансових активів та зменшення зобов’язань. Надходження від експорту мають стати джерелом отримання додаткових коштів на закупівлю технологій та інвестиційних товарів для проведення реконструкції експортоспроможних галузей та забезпечення технологічного оновлення виробництва.

Економіка країни, що бере участь у міжнародній торгівлі, називається відкритою. Одним із аналітичних узагальнювальних показників вимірювання відкритості економіки є коефіцієнт відкритості економіки, який розраховується за формулою:

.

Чим вищий коефіцієнт відкритості економіки, тим вищий ступінь залежності країни від зовнішньоекономічних зв’язків. Якщо коефіцієнт відкритості економіки для країн Західної Європи та Східної Азії становить 0,500, або 50 % відповідного ВВП, то для України в 1998 році цей коефіцієнт дорівнював 0,860, або 86 %. Але коефіцієнт відкритості за окремими галузями економіки України значно коливається: від 1,930 для промисловості до 0,083 для будівництва за цей самий період.

Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності грунтується на внеску цього виду діяльності у зростання макроекономічного попиту і кількісно виражається абсолютним річним значенням чистого експорту (експорт мінус імпорт, що є сальдо платіжного балансу) та показником частки чистого експорту у валовому внутрішньому продукті, або коефіцієнтом локалізації K_л. За нашими розрахунками внесок зовнішньоекономічної діяльності в економіку України в 1998 році за даними міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів і послуг (таблиці «Витрати –– Випуск» з 2000 року) дорівнював:

тобто за зазначений період для економіки України зовнішньоекономічна діяльність не була ефективною.

У внутрішній економіці інформація з платіжного балансу активно використовується для визначення напрямів фіскальної і монетарної політики, протекціоністських заходів, регулювання внутрішнього валютного ринку і валютного курсу національної грошової одиниці.

Питання для самоконтролю

1. Розкрити поняття «митна вартість товару» і які існують ставки мита?

2. Яка існує залежність між цінами на продукти за умовами ФОБ і СІФ?

3. Як визначається індекс умов торгівлі?

4. За якими формулами оцінюється вплив фізичного обсягу та середніх цін на динаміку експорту (імпорту)?

5. Що характеризує платіжний баланс країни?

6. Як визначається коефіцієнт відкритості економіки?

Поиск по сайту: