Визначення межі ринку товару і конкурентної позиції виробника

Вивчення діяльності конкурентів на ринку передбачає відповідь на такі запитання: 1) яку частку на ринку посідають конкуренти за окремими товарами? 2) який рівень монополізації на ринку? 3) чи відбувається посилення монопольної влади на ринку? Такий підхід зумовлюється тим, що ринкові частки виробників однорідного продукту та норма прибутку є найбільш інформативними змінними. Але ринкова частка обсягу продажу не є єдиною ознакою для визначення концентрації ринку. На практиці існують розглянуті далі варіанти розрахунків часток ринку за такими ознаками:

· часткою ринку за вартістю основних засобів;

· часткою ринку за чисельністю найманих працівників;

· часткою ринку за виробничими потужностями;

· часткою ринку за обсягом виробництва у натуральному і вартісному виразі;

· часткою ринку за прибутком.

Присутність на ринку сильніших конкурентів за потужністю, ресурсами та іншими перевагами може бути непереборною перешкодою для збуту, тому необхідні дослідження кількості та розмірів підприємства як факторів, що впливають на рівень конкуренції.

Частка ринку відбиває такі структурні зміни, як ступінь конкуренції суб’єктів, що діють на ринку, та прихід на ринок нових конкурентів. За міжнародною практикою конкуренція вивчається між продуктами або продуктовими лініями, а для визначення монополії розраховується частка окремого товарного ринку не у вартісному, а в натуральному виразі. Аналіз конкуренції між продуктами (товарами і послугами) зумовлюється значущістю обсягу виробництва за видом економічної діяльності.

Для антимонопольних органів інформація державної статистики часто виявляється недостатньою, особливо в тих випадках, коли відповідь на запитання про застосування або незастосування санкцій залежить від чіткого визначення меж ринку, що розглядається. Через це фахівці антимонопольних органів набагато більше приділяють уваги аналізу недержавної, відомчої статистики, а також результатам спеціальних досліджень.

Перш ніж вимірювати концентрацію ринку і вибирати показник концентрації, необхідно коректно визначити ринок. Якщо до нього включити виробників, які не є реальними конкурентами, то показник концентрації буде заниженим. Якщо ринок визначено дуже вузько з вилученням вагомих конкурентів, то показник концентрації буде завищеним.

Цінова еластичність пропозиції має важливе значення при визначенні податкової політики уряду. За допомогою цього коефіцієнта можна визначити, яку частку податку на додану вартість або обсяг реалізації реально сплачуватимуть підприємці зі свого прибутку, а яку — споживачі, погоджуючись на високу ціну товару. Якщо пропозиція еластична за ціною, то більша частка податку припадає на споживача, а якщо нееластична — то на виробника.

Одним із заходів регулювання монопольної влади на ринку є встановлення граничного рівня для ціни, яку може призначити монополіст. На конкурентному ринку встановлення граничного рівня ціни призведе до зменшення поставки кількості товару, а на монопольному ринку, навпаки, може призвести до збільшення випуску і пропозиції. Але і в першому, і в другому випадках все одно виявиться дефіцит продукту.

Ціни завжди нижчі за наявності конкуренції, але монополія завжди перекладає на покупців меншу частку податку, а більшу частку сплачує сама (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

ЧАСТКА ПОДАТКІВ, ЯКУ СПЛАЧУВАЛИ ГАЛУЗІ МОНОПОЛІСТИ І КОНКУРЕНТНІ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ у 2000 році, %

Джерело: Таблиця «Витрати—Випуск» економіки України за 2000 р. в цінах споживачів // Статистичий збірник ДКСУ, 2002.

Водночас конкурентні галузі сплачують меншу частку податків і перекладають їх сплату на покупців (див. табл. 8.1).

Дія субсидії на випуск монополіста виявляється у зниженні ціни для покупців. Але якщо ринкова ціна за умови конкуренції зменшується на всю суму субсидії, то монополісти перекладають на покупців меншу частку субсидій. Взагалі монополія менш чутлива до субсидій, ніж конкурентна галузь.

Практичне застосування цінової еластичності пропозиції допомагає з’ясувати поведінку виробника, здійснювати державне регулювання цін за допомогою податків і субсидій та ін.

У сучасній економічній науці може бути використаний також коефіцієнт еластичності пропозиції: за ставкою відсотку на кредити, який буде характеризувати зміну пропозиції у відсотках від зміни ціни грошей на один відсоток та ін.

Злиття підприємств і визначення межі монопольної влади на ринку. Злиття підприємств — це така форма об’єднання двох або кілька підприємств, за якої одна з них зберігає свій юридичний статус. Внаслідок злиття виникає економічний ефект, який називається синергізмом, тобто вартість новоутвореного підприємства стає більшою, ніж проста сума вартостей двох окремих фірм. Причин злиття підприємств багато: намагання поліпшити менеджмент, знизити собівартість продукції, створити нові виробничі потужності, зменшити витрати на збут товарів, досягти економії на податках та ін. Придбання підприємства пов’язане з оцінюванням таких його головних показників, як доходи на акцію, ринкова ціна акцій, операційний та фінансовий ризик. Мета аналізу злиття —оцінити ризик, пов’язаний із злиттям підприємств, та ступінь посилення монопольної влади.

Згідно зі статистичною формою № 1-Підприємництво організаційна поведінка та життєвий цикл підприємства відстежуються за такими напрямами із зазначенням дати події:

· створення підприємства, яке відбувалося шляхом заснування нового; злиття підприємств в одне; поділу підприємства на кілька; поновлення діяльності раніше існуючого підприємства; в інший спосіб;

· структурні зміни на підприємстві: злиття підприємства в одне зі збереженням існуючого; злиття-поглинання своїх дочірніх компаній; поділ підприємства на кілька; часткове зменшення активів шляхом їх передачі, продажу; часткове збільшення активів шляхом їх отримання, купівлі; взяття в оренду основних засобів іншого підприємства; передача в оренду основних засобів свого підприємства; інші;

· припинення діяльності підприємства в результаті злиття підприємств в одне; злиття-поглинання своїх дочірніх компаній; поділу підприємства на кілька; тимчасового призупинення виробництва; повної ліквідації підприємства; перебування підприємства у процесі ліквідації; інших заходів.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 03.03.2002 р. суттєво розширено перелік ознак монопольного становища, за яким монопольним вважається становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

· сукупна частка не більш ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 %;

· сукупна частка не більш ніж п’яти суб’єктів господарювання з найбільшими частками на ринку, перевищує 70 %.

Монополізація товарного ринку може мати місце у світовому масштабі (наприклад, компанія «Де Бірс» з видобутку і поставляння необроблених діамантів), в окремій країні, у регіоні, на місцевому рівні.

У світовій практиці, зокрема у США, для характеристики посилення монопольної влади продавців внаслідок злиття використовують коефіцієнт Херфіндаля-Хіршмана так:

1) визначається коефіцієнт K_ХХ до злиття підприємств і, якщо його значення менше за 1000, заборона на злиття не вводиться;

2) розраховується сукупна частка ринку підприємств, злиття яких передбачається;

3) від квадрата цієї сукупної частки ринку віднімаються квадрати часток ринку підприємств до їх злиття; якщо різниця між ними перевищить 100 пунктів у разі, коли значення коефіцієнту Херфіндаля-Хіршмана перевищує 1800, буде введено заборону на злиття цих підприємств внаслідок посилення монопольної влади на ринку.

Приклад. Є такі показники розвитку ринку кондитерських виробів в Україні (табл. 8.2).

Таблиця 8.2

Поиск по сайту: