Співвідношення понять ринку і галузі

Ринки поєднують товари, які є субститутами, замінниками один одного, з погляду їх покупців, тобто з боку попиту. Показником близькості заміщення товарів чи послуг є, як відомо, додатний коефіцієнт еластичності. Галузь поєднує товари, які є субститутами у виробництві, тобто з боку пропозиції, і поєднує, відповідно, виробників цих товарів. Ринок охоплює не тільки виробників (продавців) товарів-субститутів, а і їх покупців. Тому можна сказати, що ринок ширше поняття, ніж галузь, ринок «більший» за галузь. Для аналізу цін і випуску індивідуального товару зручно досліджувати ринок саме цього окремого товару, а для вивчення можливостей входу чи умов виходу з цього ринку — вивчати галузь. Концепцію бар’єрів на вхід вперше розвинув американський економіст Д. Бейн.

Галузевий підхід досліджує умови придбання ринкової влади, форми її прояву, фактори її збереження та втрати, цінову та нецінову конкуренцію.

Уряди всіх країн намагаються вести справи в термінах галузей, підприємці в своїх міркуваннях виходять із умов галузі, статистика проводить збір інформації за видами діяльності згідно класифікації на основі КВЕД. Таким чином, галузевий підхід до аналізу ринків є відправним пунктом у статистиці ринків товарів та послуг на мікрорівні. Статистика концентрує увагу на таких напрямах:

· перший охоплює вивчення розміру підприємства (велике, середнє чи мале), що зумовлює диференціацію статистичного спостереження на суцільне (для великих та середніх) та вибіркове (для малих);

· другий напрям охоплює визначення основного виду діяльності підприємств для подальшого їх групування за КВЕД, галузями і секторами економіки;

· третій напрям охоплює вивчення поведінки підприємств за такими основними показниками:

— за динамікою оптових цін;

— за показниками інноваційної та інвестиційної діяльності;

— за показниками кредиторської та дебіторської заборгованості;

· четвертий напрям охоплює оцінку ділової активності підприємств;

· п’ятий напрям пов’язаний з визначенням ринкової влади — концентрації виробництва і капіталу — і дій виробників згідно із законодавчими актами Антимонопольного комітету для розробки заходів щодо регулювання ринку;

· шостий напрям пов’язаний з оцінюванням конкурентоспроможності галузі на світових ринках, визначенням ступеня відкритості галузі. Ступінь відкритості галузі характеризується коефіцієнтом відкритості, який розраховується за формулою:

Наприклад, за даними міжгалузевого балансу України у цінах споживачів (таблиці «Витрати –– Випуск» з 2000 р.) у 1998 році коефіцієнт відкритості промисловості дорівнював 2,7, транспорту і зв’язку — 0,8, галузей сфери нематеріальних послуг — 0,2, тобто найвищим є коефіцієнт відкритості для промисловості, що сприяє інноваційній активності цієї галузі.

Поиск по сайту: