Коефіцієнти подібності структур розподілу підприємств окремих галузей України за формами власності і взаємозв’язаними показниками за 1997—1998 роки

За даними табл. 7.5 доходимо висновку, що найвища адекватність структурних зрушень у перерозподілі підприємств як паливної, так і легкої промисловості спостерігається за витратами виробництва (факторна ознака) і обсягом виробництва (результаттивна ознака), а найменша адекватність зміни структури — для обсягу реалізації і прибутку від реалізації, що пояснюється можливостями його приховування і тіньовою діяльністю підприємств галузей.

Також порівняно з легкою промисловістю в паливній не є адекватними структури перерозподілу підприємств за чисельністю працюючих та обсягами виробництва.

Для оцінювання взаємозв’язків розвитку результативної і факторної ознак у відносному виразі використовується відомий коефіцієнт еластичності (K_ел.):

де y — результативна ознака (у середньому на одне підприємство за відповідною формою власності) у поточному і базисному періодах;

x — факторна ознака (у середньому на одне підприємство за відповідною формою власності) у поточному і базисному періодах.

Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків змінюється результативна ознака (витрати, прибуток від реалізації і балансовий прибуток) зі зміною факторної ознаки на один відсоток (обсяг виробництва, обсяг реалізації). Розрахунки наведено в табл. 7.6.

Аналізуючи дані табл. 7.6, доходимо висновку, що в цілому по паливній промисловості збільшення обсягів виробництва на 1 % призводить до збільшення витрат на 1,22 %. Це свідчить про неефективність результатів діяльності. Особливо така ситуація характерна для акціонерних товариств, де коефіцієнт еластичності становить 3,34 %, що потребує перевірки податковою службою на предмет приховування обсягів виробництва.

Таблиця «Витрати—Випуск» для аналізу і прогнозу розвитку економіки

За умови підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за здійснювану соціально-економічну політику зростають вимоги до використання методів аналізу і прогнозу наслідків від рішень, які приймаються, з управління економікою на національному і регіональному (республіканському або обласному) рівнях.

Відомо, що в основу побудови більшості моделей економічних систем покладено моделі типу «Витрати-Випуск» В. Леонтьєва, а до 2000 року –– моделі міжгалузевого балансу (МГБ) виробництва і розподілу товарів і послуг [9; 10]. Тому розробка таблиці «Витрати –– Випуск» для економіки країни та її регіонів є, мабуть, єдиним інструментом комплексного аналізу та прогнозу економіки.

Існує багато джерел статистичної інформації, необхідної для складання таблиці, але є певні вимоги щодо надання звітними одиницями статистичних даних, а саме:

· послідовне застосування загальних визначень виробництва, споживання і утворення доходу;

· послідовне застосування класифікацій товарів і послуг та компонентів доданої вартості;

· послідовне застосування класифікації видів економічної діяльності, побудованої на основі ISIC або NACE;

· існування реєстру усіх виробничих одиниць, згрупованих у відповідності з їх основною економічною діяльністю.

Складання таблиць «Витрати –– Випуск» є методологічно складною і працемісткою роботою з обов’язковим використанням сучасної комп’ютерної техніки. Таблиця «Витрати –– Випуск» для економіки України складається щорічно з виокремленням «чистих» галузей економіки і складається з трьох основних частин, що мають назву квадрантів: I квадрант характеризує виробничі зв’язки, які склалися між галузями (проміжне споживання); II квадрант відбиває кінцеве використання ВВП; III квадрант показує вартісну структуру валової доданої вартості.

Для оцінювання потоків товарів і послуг за таблицею «Витрати –– Випуск» за методологією системи національних рахунків застосовуються такі види цін:

1) основна ціна — ціна, яку одержує виробник за одиницю товару чи послуги, за відкиданням будь-яких податків на продукти, які підлягають сплаті та включаючи субсидії на продукти (крім субсидій на імпорт);

2) ціни споживачів містять випуск в основних цінах плюс податки на продукти, які підлягають сплаті (включаючи ПДВ та податок на імпорт), за відкиданням субсидій на продукти, які мають бути одержані; а також включаючи торговельно-транспортну націнку.

Для переходу від цін виробників до основних цін використовується така формула:

випуск в цінах виробників мінус податки на продукти, включені до ціни виробника, плюс субсидії на продукти дорівнює випуску в основних цінах;

ціна виробника — ціна, яку отримує виробник за одиницю товару чи послуги, включаючи податки на продукти (крім ПДВ та податку на імпорт), які підлягають сплаті, та за відкиданням субсидій на продукти, які мають бути одержані.

Для переходу від цін споживачів до основних цін використовується така формула:

випуск в цінах споживачів мінус податки на продукти плюс субсидії на продукти мінус торговельно-транспортна націнка дорівнює випуску в основних цінах.

В таблиці «Витрати—Випуск» національна економіка поділяється на чисті галузі, пов’язані між собою потоками угод на товари і послуги, кожна з яких виражена сукупним обсягом виробництва одного продукту або групи однорідних товарів чи послуг. Аналіз кінцевого попиту передбачає можливість побудови саме такої таблиці, незважаючи на те, що в чистому вигляді однопродуктових галузей не існує. Звідси методологія аналітичного вивчення міжгалузевих зв’язків розбивається на дві частини: по-перше, зведення реально існуючих міжгалузевих зв’язків до «чистого» вигляду; по-друге, оцінювання загальної ринкової рівноваги з виділенням та аналізом міжгалузевих зв’язків за даними проміжного і кінцевого попиту.

У результаті розробки прогнозної таблиці «Витрати –– Випуск» можна дістати взаємозбалансовану систему показників найбільш імовірного розвитку економіки регіонів і країни в цілому: обсяг і структуру ВВП, обсяги та індекси виробництва продукції, обсяги необхідних капітальних вкладень, ресурсів праці за галузями, обсяги споживання, імпорту, експорту та інші суспільно значущі показники; можна перевіряти різні варіанти структурної політики як у сфері інвестицій, так і у сфері надання пільг та інших форм державної підтримки галузей, тобто можна «програвати» можливі варіанти урядової політики у сфері споживання, фінансів, формуванні державного бюджету (доходів та видатків) та ін.; можна прогнозувати основні мезоекономічні показники розвитку регіонів за галузями: випуск валового і кінцевого продукту, матеріальні витрати, проміжне споживання і т. ін. залежно від впливу зовнішніх та внутрішніх факторів (головним чином, від зміни обсягів поставки палива, сировини та матеріалів до регіону). Тобто відповівши на запитання «як вплине на галузь чи економіку регіону в цілому зниження поставок палива, сировини чи матеріалів, зумовлене різними зовнішніми факторами?» або «як зміняться середньогалузеві ціни в регіоні, якщо, наприклад, ціна на нафту (газ, вугілля, продукцію чорної металургії та ін.) зросте (або зменшиться) на 5, 10 чи 20 %?», обласна (республіканська) державна адміністрація на підставі аналізу таблиці може прийняти більш обгрунтоване рішення. Без інформації про коефіцієнти прямих та повних витрат, матриць транспортної та торговельної націнки, матриці податків, матриці субсидій аналіз та прогнозування розвитку економіки регіонів стають неефективними.

Питання для самоконтролю

1. В чому розбіжність понять ринку і галузі і що досліджується на основі галузевого підходу до ринку?

2. Розкрийте методику розрахунку коефіцієнтів концентрації для визначення структури галузевого ринку.

3. Наведіть формулу взаємозв’язку прибутку галузі і коефіцієнту концентрації Херфіндаля—Хіршмана.

4. В чому різниця продуктових та процесних інновацій?

5. Які основні статистичні показники характеризують інноваційну діяльність галузі?

6. Наведіть методику розрахунку основних аналітичних показників інвестиційної діяльності галузі, регіону.

Поиск по сайту: