Сільське господарство

Аграрний сектор до ХVІ ст. був зорієнтований на вироблення продуктівдля феодального господарства, забезпечував всім необхідним селян та потреби жителів міст. Феодальнегосподарство засновувалось на експлуатації селянства, об’єдного в громади (общини), котрі складалися зкількох дворищ, кожне з яких у свою чергу, об’єднувало кілька індивідуальних господарств. По відношеннюдо феодала дворище виступало як сукупна податкова одиниця. Сільська громада розкладала поміждворищами всі податки і побори на користь феодала і держави.Найбільш поширеними культурами були: овес, жито, ячмінь, пшениця, горох, просо, яківирощувалися для власних потреб. Частина виробленого віддавалася феодалам (як натуральний податок),або продавалась у містах (адже феодали стягували податок і грошима). Починаючи з середини ХV ст.,майже всі податки стягувалися грішми.У ХVІ ст. в Західній Європі зріс попит на продукти харчування (там відбулася своєрідна «революціяцін», коли внаслідок припливу дешевого золота й срібла з Америки підійнялись ціни на всі товари). Як зазначає О.Субтельний, ціни зросли у 4-5, а подекуди навіть у 8-10 разів. Зростання цін і попиту на зернозумовило втягнення українських земель (особливо тих, що знаходилися поблизу притоків Вісли: ЗахідногоБугу, Сяну в міжнародну хлібну торгівлю. Вони стають районами товарного зернового господарства.Вирощене зерно вивозили шляхами до Гданська. А далі – в країни Західної Європи. Вказані процеси, зодного боку, пришвидшили зміни в техніці та технології господарювання (розширення асортиментусільськогосподарських культур, поява водяних та вітряних млинів тощо), з іншого – гостро поставилипитання про земельну власність, робочі руки та форми організації праці.Розширення торгівлі хлібом та іншими сільсько-господарськими продуктами спонукало до появи ірозвитку фільваркового господарства. При цьому розширення панських господарств відбувалося за рахунокселянської землі та зростання панщини.Юридичною підставою для захоплення феодалами общинних земель стала аграрна реформа 1557 р.у Литовському князівстві, яка відбулася на основі закону „Устав на волоки” (волоки – поля). Цим закономпередбачалося для здійснення оподаткування відповідно до доходності ґрунту, землі селян і вільні землівимірювати і ділити на однакові ділянки в трьох полях – волоки, що дорівнювали приблизно від 17 до 22 га,залежно від місцевості. Кращі орні землі забиралися під державне володіння та передавалися магнатам підфільварки. А гроші – поділялися між селянськими господарствами по одній волоці на дворище.В результаті реформи було: зруйновано общину, яка ще за часів Київської Русі відігравала рольорганізаційного ядра у житті сільського населення; передані шляхті, виведені із обігу общини значні площіродючих ґрунтів; удвічі збільшилися феодальні повинності селян; всі категорії селян були позбавлені правапереходу. Джерелами зростання феодальних володінь були також великокняжі дарування, купівля маєтківта освоєння нових земель.Свої земельні володіння феодали перетворювали на фільварки: багатогалузеві господарськікомплекси, що базувалися на постійній щотижневій панщині залежних селян і були зорієнтовані на ринок,зберігаючи при цьому значні риси натурального господарства. Впровадження фільваркової системи сприялорозвиткові товарно-грошових відносин та посиленню експлуатації сільськогосподарських виробників.

Поиск по сайту: