НЕП в Україні

Суттєва зміна акцентів в економічній політиці більшовиків почалося у 1921 р. з рішень Х з’їздуРКП(б) про надання селянам можливості використовувати залишки продукції в місцевому товарномуобороті. Згодом, протягом 1921-1922 рр. було впроваджено комплекс заходів в усіх галузях народногогосподарства, внаслідок чого сформувалася нова модель господарювання, яка увійшла в історію як новаекономічна політика (НЕП).Основними складовими цієї політики були:В сільському господарсті:– селянину заздалегідь, до початку посівної компанії, доводився обсяг продукції, який вінповинен здати державі (держзамовлення);– після виконання своїх обов’язків перед державою селянин отримував право реалізовуватилишки своєї продукції через кооперативи, місцеві базари за ринковими цінами; – продрозкладка була замінена продподатком. Зважаючи на те, що продподаток був значноменшим за продрозверстку (загалом для України це становило відповідно 126 і 180 млн.пуд.), ці заходивідновлювали матеріальну зацікавленість селян у підвищенні продуктивності свого господарства;– дозволялася оренда землі і використання вільнонайманної праці;– скасовувалася кругова порука і вводилася особиста відповідальність кожного селянина завиконання продподатку;В промисловості:– дозволялося приватне господарювання, передача в оренду кооперативам, артілям, приватнимособам дрібних і частини середніх підприємств. За 1921 р. в Україні було здано в аренду майже половинунаявних підприємств (5200);– підприємства, які залишалися в руках держави, були об’єднані в трести (за галузевим, територіальнимабо галузево-територіальним принципами). Трести змінювали існуюче в рамках „воєнного комунізму”надцентралізоване управління через так звані главки. Всього в Україні було створено 21 республіканський і 54губернських трести (наприклад, трест „Донвугілля” об’єднував більшість великих шахт Донбасу, на яких у 1923 р.працювало понад 90 тис. робітників). Створено також „Цукортрест”, „Південьсталь” та ін.;– на державних підприємствах впроваджувався господарський розрахунок. На практиці цеозначало, що підприємства за власні кошти закуповували спровину, паливо, обладнання, сплачувализаробітну плату робітникам, а також встановлювали ціни на свою продукцію, намагаючись не тількикомпенсувати витрати на виробництво, а ще й отримати прибуток;– одночасно з реорганізацією управління промисловістю створювалися синдикати –організації для закупівлі сировини, планування торговельних операцій і збуту однорідної продукціїгрупи трестів, а також засновувалися оптові ярмарки і товарні біржі, що призводило до формуванняринку засобів виробництва;– здійснювався перехід від загальної трудової повинності і „зрівнялівки” до вільного наймуробочої сили і оплати праці відповідно з її кількістю та якістю;– залучався іноземний капітал в формі концесій (здача в аренду підприємств, землі) та створеннязмішаних акціонерних товариств.В сфері торгівлі та фінансів:– введення вільної купівлі-продажу. З’являються три види торгівлі – приватна, кооперативна тадержавна;– випуск червінця, який став вільною конвертованою валютою. Він був в обігу разом ізрадянськими знаками і дорівнював 10 царським золотим карбованцям;– введення 86 видів податків, які давали постійні надходження в бюджет;Тобто, перераховані зміни в сфері економіки свідчать, що відбувся перехід від адміністративно- наказних до переважно-економічних методів управління народним господарством.Реалізація НЕПу в короткочасний термін призвела в цілому до позитивних зрушень в соціально- економічній сфері:1. До середини 1920-х років за основними показниками економіка республіки вийшла надовоєнний рівень, а в 1928-1929 рр. в Україні вироблялося електроенергії на 138%, вугілля, сталі – майжена 120% більше ніж у 1913 р. Сільське господарство у 1927-1928 рр. за обсягом валової продукціїперевищило довоєнний рівень.2. Починає розвиватися кооперація, яка зосередила в своїх руках значну частину товарноїпродукції: 37% планової заготівлі зерна і майже 50% технічних культур. Більшість селянських господарствбула охоплена всіма видами кооперації.3. Відроджувалася селянська підприємливість в сфері переробки сільськогосподарськоїпродукції, налагоджується робота млинів, маслобоєнь, споруджуються вітряки, майстерні тощо.4. Успішно розвивася приватний капітал, який контролював 75% торгівлі. Це дало можливістьнаситити ринок споживчих товарів.5. Відмова від примусових реквізицій продовольства і дозвіл торгівлі повернуло селянство дозамирення з радянською владою.Але незважаючи на беззаперечні досягнення, НЕП, як перехідна модель, не могла надатиекономіці достатнього імпульсу для забезпечення високих темпів економічного росту. Ефективність цієїполітики була обмежена відбудовчими процесами. Коли стала проблема масштабної докорінноїреконструкції всіх галузей господарства, НЕП виявив неспроможність вирішувати такі глобальні задачі.Обмеженість і суперечливість НЕПу пояснюється тим, що:– по-перше, права суб’єкта на ринку отримували трести. Окремі ж підприємства, які входили доскладу тресту, лишалися своєї виробничої, комерційної самостійності і не мали прав юридичних осіб.Такий обмежений госпрозрахунок об’єктивно залишав умови для рецидиву адміністративної системи;– по-друге, на ринкові відносини переводилися підприємства, які були організованібюрократично. Юридично трести ототожнювалися з державою, отримували в своє повне розпорядженняналежний державі капітал і використовували його, не даючи ніяких гарантій його ефективноговикористання; – по-третє, нестача коштів для фінансування реконструкції промисловості (насамперед, важкої)примушували уряд вдаватися до емісії, що призводило до інфляційних процесів;– по-четверте, лібералізація в економіці не була (і не могла бути) підкріплена адекватнимизмінами в політичній сфері. Монополія на владу, що одночасно означала необмежений вплив на процеси векономіці, належала більшовицькій партії. Сили, які б відстоювали розвиток суспільства у відповідності зоб’єктивними економічними законами, не мали права на створення власних суспільно-політичнихінституцій;– по-п’яте, розвиток економічних процесів в ринкових умовах, природно, призвів до серйознихсоціальних протиріч: масового безробіття, безпритульності, поглиблення диференціації в прибутках різнихверств населення тощо. Все це призводило до соціального напруження і незадоволення серед населення.Наявність цих та інших факторів робила розвиток економічних процесів в рамках НЕПунебезпроблемними. Чи не щороку виникали проблеми, як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, якідестабілізували економіку. Серед таких проблем була так звана криза збуту 1923 р., коли майже третинипродукції промисловості не була реалізована. Об'єктивною причиною цієї кризи було те, що сільськегосподарство відбудовувалося значно швидшими темпами, ніж промисловість, і це, відповідно дооб'єктивних законів ринку, автоматично призвело до зниження цін на сільськогосподарську продукцію іпідвищення цін на промислову продукцію. Влада за допомогою адміністративного підвищення цін насільськогосподарську продукцію та одночасного зниження цін на промислову подолала кризу. Аленевдовзі, в 1925-1926 рр. виникла нова, так звана „криза хлібозаготівель”, коли ціни насільськогосподарську продукцію значно знизилися, і селяни відмовлялися від продажу хліба. Держава, зацих умов, не змогла заготовити необхідної кількості продовольства.В 1927-1928 рр. знову виникла криза хлібозаготівель, але в більш гострій формі, що майже неспричинило голод у містах. Влада замість того, щоб подолати кризу економічними методами, вдалася донадзвичайних позаекономічних методів. Й.Сталін винуватцями цієї кризи оголосив „класових ворогів”(заможні верстви селян), почалися реквізиції продовольства у селян.З середини 1927 р. розпочався процес одержавлення госпрозрахункових структур. Трестамвпроваджувалося обов'язкове виконання державних планів, обмежувалася їхня виробничо-фінансовадіяльність тощо. Поступово, до початку 30-х років під виглядом реорганізації управління виробництвом, впромисловості отримали гору адміністративно-наказні методи.Ліквідувалася приватна торгівля, вона повністю була замінена державною торгівлею.Таким чином, наприкінці 1920-х років НЕП було згорнуто. Влада здійснили різкий поворот векономічній політиці, суть якого полягала у відмові від переважно економічних і переходу доадміністративно-наказних методів управління народним господарством.Основними причинами згортання НЕПу були:1. Відносна економічна свобода, наявність приватної власності, ринкових відносин в рамкахНЕПу йшли всупереч з уявами більшовицького керівництва про основи нового соціалістичного ладу, який,на їх думку, повинен будуватися на суспільній власності на засоби виробництва, панувані директивногоуправління тощо.2. Відносна демократизація економічних відносин в рамках НЕПу знаходилася в явномупротиріччі з сформованим авторитарним режимом в політичній сфері.3. Наявність однопартійної системи, і відсутність в суспільстві вагомих політичних сил, які бмогли відстояти розвиток країни у відповідності з об'єктивними економічними законами.4. Низький політичний, загальноосвітній та культурний рівень не тільки населення, а такожкерівників Комуністичної партії і держави.5. Об'єктивні потреби модернізації всіх галузей народного господарства потребували значнихкоштів. Відмовившись від природного процесу накопичення, керівництво країни взяло курс на форсуваннятемпів економічного росту за рахунок позаекономічного тиску на широкі верстви населення.Таким чином, згортання НЕПу наприкінці 1920-х років зумовлене внутрішніми економічнимипротиріччями цієї політики та суперечливими процесами, які вона зумовила в суспільстві: зниження темпіврозвитку, вичерпання ресурсів, небажанням більшовицької партії ділитися владою; швидкоюдиференціацією суспільства; зростанням соціальної напруги, а значить, і створення соціальної бази длявідмови від ринкових відносин.

Поиск по сайту: