Україна і процес перебудови в СРСР(1985-1991)

Причинами перебудови було відставання СРСР за темпами економічного розвитку, ефективностівиробництва, якістю продукції, продуктивності праці від провідних країн світу, застійні тенденції всоціально-політичній і духовній сферах життя. Загальна криза суспільства загострювалася. Питання змінперетворилося на питання життя чи смерті радянської системи.Після смерті Л. Брежнєва новим Генеральним секретарем ЦК КПРС став Юрій Андропов. Підчас його перебування при владі була розроблена програма економічних перетворень. Однак смертьАндропова не дозволила її реалізувати. Із приходом до влади Костянтина Черненка про реформи вже нейшлося. У 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов, який розпочав реформи, щодістали назву „перебудова”.Основні напрями реформ:– демократизація суспільства;– створення правової держави;– гласність;– реабілітація незаконно засуджених і репресованих за роки радянської влади;– утвердження багатопартійності;– запровадження інституту президентства;– підготовка нового союзного договору;– політика „нового мислення” у зовнішніх відносинах;– підтримка демократичних революцій у Східній Європі.У квітні 1985 року була розроблена стратегія прискорення соціально-економічного розвиткукраїни. Сутність започаткованих Генеральним Секретарем перетворень зводилася до омолодження кадрів,альтернативних виборів партійного керівництва, колективізму в прийнятті рішень. Ця стратегія не булареалізована. Темпи росту економіки продовжували знижуватися.У ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. сталася аварія на Чорнобильській АЕС – техногенна катастрофапланетарного масштабу. Радіоактивна хмара поширилася над територією Білорусі, Румунії, Польщі, Болгарії,Югославії, скандинавських країн, північно-західної частини Росії. Радіоактивні речовини забруднилиземлю. З'явилася 30-кілометрова «зона відчуження» – територія, яка найбільше постраждала від радіації ібула заборонена для проживання. Найбільшого радіоактивного забруднення зазнали Житомирська,Київська, Чернігівська області. Причинами вибуху четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС визнанонизьку якість проектування й обслуговування станції. Ця катастрофа наочно продемонструвала широкійгромадськості вкрай негативні наслідки злочинно недбалого ставлення влади до господарства й екології. Новий етап економічних реформ почався в 1987 р. і передбачав розширення самостійностіпідприємств, відродження приватної власності й кооперативного руху, скорочення кількості міністерств івідомств, інтеграцію СРСР у світовий ринок.Але економічні реформи другої половини 1980-х рр. зазнали невдач. Це було викликано такимипричинами:– відсутність послідовної, адекватної, науково обґрунтованої стратегії розвитку;– непослідовність уряду в здійсненні реформ;– прагнення поєднати несумісні економічні моделі: адміністративно-командну з повнимодержавленням власності та ринкову з приватною власністю та ініціативою;– некомпетентне керівництво в проведенні реформ;– опір консервативних сил;– переважання у промисловості підприємств військово-промислового комплексу.Проте були створені сприятливі умови для розвитку кооперативного сектора.На XIX партійній конференції (червень-липень 1988 р.) було обговорено хід політичної реформиі взято курс на будівництво «соціалістичної правової держави», поділ влади, розвиток парламентаризму.Був створений новий законодавчий орган – З'їзд народних депутатів СРСР. Вибори стали проводитися наальтернативній основі. У березні 1990 р. III з'їзд народних депутатів запровадив посаду Президента СРСР.Ним став М.Горбачов. Була скасована стаття 6 Конституції СРСР про керівну ролі КПРС у суспільстві.Розпочався процес формування багатопартійності: виникли Демократична партія Росії, Республіканськапартія. На черговому XXVII з'їзді КПРС у 1990 р. усередині партії намітився розкол. Почався масовийвихід з лав КПРС.Незабаром розпочався процес падіння обсягів виробництва, ріст інфляції, зростання дефіцитубюджету. Золотий запас СРСР із 1985 р. до 1991 р. скоротився в 10 разів. У країні назрівала глибокасоціально-економічна криза.Головною ознакою духовного і культурного життя СРСР у роки перебудови була гласність –відкрите обговорення в засобах масової інформації історичного минулого та актуальних проблемсучасності.В Україні політика перебудови мала свої особливості. Відбувався процес лібералізації суспільно- політичного життя. У 1986 р. з в'язниць було звільнено близько 300 політичних в'язнів, серед нихВ.Чорновіл, М.Горинь, пізніше Л.Лук'яненко. Із Кримінального кодексу УРСР виключили статті пропереслідування з ідейних міркувань. Новим явищем стала політика гласності, що поступово переросла усвободу слова.Однією зі значних подій періоду гласності наприкінці 1980 – на початку 1990-х рр. стала свободаісторичної науки. У світ вийшли численні публікації художніх, філософських творів, які тривалий часзалишалися недоступними: секретні протоколи пакту Молотова-Ріббентропа, документи про голодомор1932-1933 рр., Українську революцію 1917-1919 рр., діячів Центральної Ради і Директорії, подіїгромадянської війни в Україні, сталінські репресії, війну в Афганістані. З'явилося неупередженевисвітлення діяльності ОУН-УПА в роки Другої світової війни. Глядачі змогли побачити ранішезаборонені й нові фільми – «Тіні забутих предків», «Покаяння», «Холодне літо 53-го» та інші. З'явилисядокументальні фільми, що розповідали про сувору дійсність минулих років. Були повернуті із забуттяромани В.Винниченка, драми М.Куліша, оповідання М.Хвильового, вірші М.Зерова, новели Г.Косинки.Гласність допомогла з'явитися на світ творам наших сучасників – В.Симоненка, Л.Костенко, Є.Сверстюка,І.Дзюби, І.Драча. Багато письменників у період гласності звернулися до публіцистики, поклавши початокекологічній тематиці (С.Плачинда, Ю.Щербак). М.Жулинський розгорнув публікацію забутої спадщини,ліквідацію «білих плям» в українській літературі. Нові телевізійні передачі пробуджували інтерес доукраїнської історії.Були створені умови для підвищення ролі української мови в житті республіки. Відоміписьменники Ю.Мушкетик, Б.Олійник, Д.Павличко виступили за обов'язкове вивчення української мови вшколах, проти «духовного Чорнобиля».У 1987 р. в Києві був створений Український культурологічний клуб (УКК). Учасники клубупроводили дискусії щодо закритих сторінок радянської історії, обговорювали проблеми українськоїкультури і мови. Відчуваючи тиск із боку влади через опозиційність режиму, УКК саморозпустився.Восени 1987 р. у Львові виникло «Товариство Лева» – молодіжна організація, що об'єднувалалюдей різних політичних поглядів і культури.У 1988 р. в Україні масово створюються нові суспільні неформальні об'єднання: студентськаорганізація «Громада» в Київському університеті, «Товариство української мови ім.Т.Шевченка» у Львові,а також «Спадщина», Союз незалежної української молоді, Демократичний союз студентів, Студентськебратерство.Навесні 1989 р. у Києві виникло товариство «Меморіал». До нього входили письменники,художники, кінематографісти, театральні діячі, що виступали за реабілітацію жертв сталінських репресій вУкраїні. Із виникненням у 1988 р. опозиційних КПРС рухів в Україні починає формуватисябагатопартійність. Головною метою демократичних сил було створення широкого об'єднання на зразокнародного фронту. Восени 1988 р. діяло ряд самостійних об'єднань («Народний Рух за перебудову» тощо).У березні-квітні 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради УРСР. У результаті виборівДемократичний блок України, у якому Рух був головною силою, створив парламентську опозицію –Народну Раду. Восени 1989 р. відбулася зміна партійного керівництва УРСР: першого секретаря ЦК КПУкраїни В.Щербицького на посаді змінив В.Івашко.Однак політичні реформи не підкріплювалися економічними, соціальна криза загострювалася.Перебудова не досягла своєї мети, але на тлі послаблення тиску офіційної цензури мали можливістьвідкрито заявити про себе демократичні національні сили в Україні, що виступили за забезпеченняреального, а не лише декларованого суверенітету республіки.

Поиск по сайту: