Відбудова народного господарства в Україні після Великої Вітчизняної війни

Війна призвела до небаченого руйнування економіки України. Після війни її промислово- виробничий потенціал становив 48% проти рівня 1940 р. Відбудова господарства починалася відразу жпісля визволення українських земель, а вже в травні 1945 р. було відбудовано 30% зруйнованихпромислових потужностей.У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла четвертий п'ятирічний план (1946-1950 рр.)відбудови народного господарства, що передбачав перевищення його довоєнного рівня. В Україніпланувалося доведення на кінець п'ятирічки валової промислової продукції до 113 % порівняно з 1940 р.Поставки за рахунок репарацій з Німеччини, допомога з-за кордону були незначними. Основнимджерелом інвестицій в економіку залишалися внутрішні резерви. Відбудова господарства розпочалася зважкої промисловості. При цьому уряд керувався політичними мотивами: створити такий воєнно- промисловий комплекс, який би служив гарантом оборони країни і базою перемоги світового соціалізмунад капіталізмом.В Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес і великі тепловіелектростанції, металургійні заводи. У 1948 р. машинобудівних заводів працювало більше, ніж до війни.Розвиток важкої промисловості відбувався за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури, якіфінансувалися за залишковим принципом. Посилилася диспропорція в розвитку промисловості на користьгалузей воєнно-промислового комплексу. Досягнення науково-технічного прогресу впроваджувалися повільно.Підприємства працювали за старими технологіями, надзвичайно високими були енерго- і матеріаломісткістьвиробів. Цим було обумовлене технічне відставання Радянського Союзу від Заходу.Важливим джерелом відбудови став героїчний ентузіазм народу. Майже 90% працюючих булиохоплені різними формами соціалістичного змагання.У 1950 р. важка промисловість перевершила, а легка – ледве досягла 80% довоєнного рівня.Україна знову зайняла традиційне місце паливно-металургійної бази Радянського Союзу.У надзвичайно складних умовах проходила відбудова сільського господарства. Скоротилисяпосівні площі, не вистачало робочих рук, техніки, коней. Важким було становище селян: мізерна оплатапраці, високі податки на підсобне господарство, селяни не мали паспортів, на них не розповсюджувалосяпенсійне забезпечення, виплати по тимчасовій непрацездатності. Капіталовкладення в сільськегосподарство були недостатніми і складали не більше 7% загального обсягу асигнувань. Здійснюваласяполітика «ножиць цін» стосовно сільського господарства: державні заготівельні ціни залишилися на рівні1928 р., хоча ціни на промислову продукцію зросли у 20 разів. На кінець 1950 р. сільське господарство недосягла довоєнного рівня.

Грошова реформа 1947 р. З метою зміцнення фінансової системи (скорочення грошової маси,випущеної під час війни) у грудні 1947 р. було здійснено грошову реформу. Її проводили конфіскаційнимиметодами. Старі гроші, що перебували в обігу, обмінювалися на нові у співвідношенні 1:10. Вклади вОщадбанку до 3 тис. крб переоцінювалися 1:1, від 3 до 10 тис. – із розрахунку 3:2, а понад 10 тис. крб –зменшувалися наполовину. Грошова реформа привела об'єм грошової маси, що перебувала в обігу, у відповідність зпотребами господарства. Але вона призвела до конфіскації грошей у тих, хто заощадив певні суми.Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке знову було ошукане державою. В умовах повноївідсутності установ Ощадбанку на селі, обмін готівкових грошей, що зберігалися у селян вдома,здійснювався за невигідним співвідношенням.

Голод 1946-1947 рр. У період повоєнного відновлення господарства в Україні знов стався голод.Причинами цього явища стали:– повоєнна розруха;– відновлення важкої промисловості за рахунок сільського господарства;– запровадження для селян величезних податків (навіть на фруктові дерева);– розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за будь-яку ціну;– посуха 1946 р., що викликала неврожай усіх сільсько-господарських культур.Голод охопив більшість східних і частину південних областей України. Хлібозаготівельнакампанія проводилася під гаслом «Боротьба за хліб – це боротьба за соціалізм!»У роки голоду радянське керівництво надавало «інтернаціональну допомогу» країнам СхідноїЄвропи, у яких був встановлений соціалістичний лад, а також Франції, яка була союзницею в розгромінацистської Німеччини. Із Радянського Союзу ешелонами вивозився хліб до цих держав. У цей час у містахдіяла карткова система забезпечення населення хлібопродуктами. Селяни ж не мали й цього. Голодуючихназивали «колгоспниками, які мають гострі нестатки». У результаті голоду в Україні померло близько 1млн осіб.

Поиск по сайту: