Основою господарства сарматських племен було кочове тваринництво, а з часом і землеробство та ремесло. Особливістю їхнього суспільного життя була велика роль жінки

Майже 600 років сармати наводили жах на античний світ, але у III ст. їхньому володарюванню в українських степах настав край. Спершу нищівного удару їм завдали готи — германські племена, які просунулися з Північного Заходу, а в другій пол. IV ст. після Н. X. їх добили гуни — нові кочівники, що з'явилися у степовій Україні з Центральної Азії.

Античні міста-держави Північного Причорномор’я

Кінець 4 ст. до нашої ери ввійшли в історію як період Великої грецької колонізації. Її складовою було освоєння грецькими переселенцями територій Північного Причорномор’я. Перші колонії на території Північного Причорномор’я заснували вихідці з Мі- лета, Гераклеї Понтійської, Ефеса, Колофона, Теоса. Причини колонізації цих територій: багаті землі, щедра природа, перенаселення Греції та необхідність розселення частини її громадян на інші землі. У 2 ст. до нашої ери в районі острову Березань грецькі вихідці заснували місто Брисфеніду. Пізніше виникли Ольвія, Тира, Пантікапей, Херсонес, Феодосія, Фана- горія та ін. Найбільш освоєні греками-колоністами були райони Дністровського та Дніпро-Бужського лиманів, території Керченського і Таманського півостровів, Південно-Західного Криму та пониззя Кубані. Таким чином, усе Причорномор’я охоплюється грецькими колоністами. Мова йде, звичайно, лише про вузькі узбережні смуги моря та лиманів. Усі ж внутрішні території залишалися під місцевими племенами. Крім того, терміни «колонізація», «колонії» мають дещо умовний характер. По-перше, греки в абсолютній більшості випадків селилися на незайнятих місцевим населенням територіях. По-друге, відносини з навколишніми племенами могли бути мирними або ворожими, але ніколи ці племена не опинялися в залежності від грецьких міст.

Основою соціально-політичного й економічного життя грецьких колоній були поліси (міста-держави), навколо яких були сільськогосподарські округи (хори) з селищами, хуторами, окремими садибами.

За формою політичного устрою грецькі поліси були рабовласницькими республіками (виключенням стало Боспорське царство). Вони мали законодавчу (народні збори), судову владу, виконавчу. Громадяни полісів (крім жінок і рабів) користувалися широкими правами.

Грецькі міста-держави торгували із сусідніми племенами скіфів, сарматів та ін. Велася торгівля з Грецією, куди везли хліб, худобу, хутро, рибу, ліс, рабів. З Греції привозили маслинову олію, вина, тканини, зброю, предмети розкоші.

Незабаром грецькі поліси перетворилися на ремісничі центри, у яких виплавляли й обробляли залізо, виробляли тканини та кераміку, карбували монети. Навколо міст будувалися оборонні вали, планувалася ар-хітектура міських кварталів.

Поліси стали центром розвитку культури Північного Причорномор’я. Велика увага приділялася літературі, музиці, театру. Ольвії народилися філософи та вчені Віон і Сфер. Вони створили низку філософських та історичних творів. У Боспорському царстві ви-готовляли розписні вази з кольоровими каміннями, вставками зі скла та емалі. Херсонес був великим культурним центром. Тут мешкали поети, музиканти, скульптори, живописці, лікарі, архітектори.

Поиск по сайту: