 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Практична робота №21
I Організаційна частина: проводиться перевірка присутніх, студентам повідомляється тема заняття та план роботи.
ІІ Тема: Методика вивчення стану організму, викликаного стимуляцією органів чуття.
Мета: Оволодіти методикою оцінки реакції організму на вестибулярні,
рухові подразники, важливі для орієнтації організму у просторі.
Обладнання: Секундомір, гантелі (2-3 кг), крейда.
ІІІ Актуалізація опорних знань і контроль вихідного рівня знань студентів:
1. Загальні властивості аналізаторів
2. Вчення І.П. Павлова про аналізатори.
3. Функції слухового аналізатора.
IV Зміст основної частини заняття
1. Студенти працюють по двоє.
2. При роботі з групою учнів дослідження проводять два експериментатори.
3. Провести досліди і записати дані у протокол досліджень
V Формування вмінь і навичок у студентів
Реакції організму, як стан сердево-судинної, дихальної, м'язової та інших систем обумовлюються сигнальною інформатикою, яка поступає з органів чуття. Тому реакції організму складають добру інформацію для визначення фізичного розвитку вегетативних та пропріорецепторних процесів. У сукупності з іншими пробами, дослідження впливу збудження окремих аналізаторів допоможуть скласти повну картину про вікові особливості організму
Робота №1. Дослідження реакції організму на вестибулярні подразники.
Дослід №1. Тест Бондаревеького („Здоров'я", 1985, №3, С.;18).
Стоячи на одній нозі, руки на поясі, другу ногу зігнути в коліні та, розвернувши її в сторону, притиснути п'ятки до внутрішньої поверхні колінного суглобу опорної ноги. Зафіксуйте це положення, закрийте очі та включіть секундомір (краще, коли час відмічає інша людина). Вимкніть секундомір тоді, коли ви втратите рівновагу: опорна нога зрушиться з місця або змінить положення зігнута нога.
Зафіксувавши час, протягом якого вам вдалося простояти, тримаючи рівновагу, звірте його з таблицею.
Задовільними вважаються такі результати:
| Вік (в роках) | Час (в секундах) |
| 8,3 | |
| 10,8 | |
| 12,7 | |
| 14,4 | |
| 15,5 | |
| 16,9 | |
| 17,7 | |
| 17,8 | |
| Старше 15 років | 20,4 |
Дослід №2. Можна використовувати й інші вправи - тести (додатково, на розсуд досліджуваного).
1. Стопи на одній лінії, пальці лівої ноги упираються в п'ятку правої, руки на поясі. Стояти з закритими очима 15".
2. Стояти на носках, руки на поясі. Швидко нахиляти голову вправо і вліво. 10 разів в кожну сторону.
3. Стоячи на носках, руки на поясі. Швидко нахиляти голову вперед-назад. 10 разів туди й назад.
4. Стопи на одній лінії, пальці лівої ноги упираються в п'ятку правої, руки на поясі, Виконувати нахили тулубу вправо-вліво 5-6 разів.
Якщо всі вправи виконуються легко, чітко, значить, вестибулярний апарат функціонує нормально.
Якщо ж голова крутиться, нудота - вестибулярний апарат потребує тренувань.
Дослід №3. Дослідження впливу вестибулярного подразнення на рухи очей.
Досліджуваний швидко крутиться на місці протягом 30 с. Зупинившись, дивиться на ніс спостережнжа. Дослідник вивчає рухи його очей та описує їх характер та направлення. Ці рухи мають назву післяобертового ністагму.
Протягом того часу, поки вони зберігаються, координація рухів порушена, оскільки рецептори лабіринту посилають в ЦНС невірну інформацію. В результаті, людина стоїть нерухомо, а у неї виникає відчуття обертання.
Дослід №4. Перевірка координації після обертання:
1. Запропонувати досліджуваному доторкнутися до відмітки, зробленій крейдою на стіні на висоті його плеча. Зробити це спочатку з відкритими очима, а потім з закритими та після обертання протягом 30 с.
Явище промахування.
2. запропонувати пройти по лінії, проведеній крейдою на полу (загальна координація рухів).
Перевірте, скільки часу витратилося на відновлення нормальної координації.
3. Перевірте у досліджуваного порушення зорової координації, питаючи його під час обертання в період відновлення про те, в якому положенні знаходяться стрілки годинника, який висить та стіні лабораторії.
Робота №2. Руховий аналізатор.
Дослід №1. Оцінки реактивності нервово-м'язового апарату за допомогою теппінг-тесту.
Аркуш з надрукованим текстом розграфляється на 4 квадрати, які помічаються цифрами 1 - 2 - 3 - 4 по годинниковій стрілці.
По команді за 10 с досліджуваний максимально в бистрому темпі ставить крапки у квадраті.
Перехід від квадрата до квадрату відбувається кожні 10 с по команді. Стабільність кількості крапок або їх прогресивне збільшення - показники доброго функціонального стану нервової системи.
Зменшення кількості крапок від квадрата до квадрата свідчить про слабку рухомість нервових процесів та появи втоми.
Дослід №2. Визначення статичної витривалості.
Статична витривалість визначається шляхом утримання вантажу у заданому положенні.
Досліджуваному пропонується у положенні - руки в сторони на рівні плечей - утримати вантаж (гантелі у 2 чи 3 кг). Дослід можна проводити і з однією рукою. За допомогою секундоміру визначається час фіксування вантажу. Дослід припиняється при коливанні руки, зміні положення тіла.
Показник часу - найкраща оцінка витривалості. Чим менший час, тим більш відбитий недостатній розвиток м'язової витривалості.
Для порівняльної оцінки показників у дітей рекомендується використовувати таблицю, складену Д.В.Колесовим (Збірник „Новые исследования по возрастной физиологии", М., Педагогіка, 1986 г.. С.: 38-43.).
Поиск по сайту: