 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Практична робота №22
I Організаційна частина: проводиться перевірка присутніх, студентам повідомляється тема заняття та план роботи.
ІІ Тема: Діагностика індивідуального рівня здоров'я. Прогнозування здоров'я.
Мета: ознайомитись із методиками оцінки власного стану здоров’я: основними та додатковими методами діагностики, антропометрією, визначенням соматичної конституції людини, термометрією тіла, освоєння методів оцінки морфо-функціональної типології людини, ознайомитись із методиками оцінки власного стану здоров’я:діагностикою стану серцево-судинної, дихальної, системи, травної та видільної систем.
Обладнання: дзеркало, сантиметрова стрічка, ростомір, тонометр, спірометр, стето-фонендоскоп.
ІІІ Актуалізація опорних знань і контроль вихідного рівня знань студентів:
Запитання до студентів:
1. Перелічіть фактори, що визначають здоров'я й хворобу.
2. Що таке антропометрія? Основні антропометричні показники.
3. Що таке пульс? Методика вимірювання, норми.
4. Що таке АТ? Методика вимірювання, норма.
5. Що таке ЖЕЛ? Методика вимірювання, норма
IV Зміст основної частини заняття
1. Провести антропометричні вимірювання (зріст, вага, об’єм грудної клітини).
2. Провести розрахунок ідеальної ваги свого тіла.
3. Провести термометрію протягом 3 днів.
6. Побудувати графік температурної кривої.
7. Ознайомитися з методами дослідження показників стану
-серцево-судинної та дихальної систем.
-вести необхідні вимірювання та функціональні проби.
V Формування вмінь і навичок у студентів
1. Поняття здоров'я індивіда не є строго детермінованим, що пов'язане з різноманіттям факторів, що впливають на здоров'я людини, і більшим діапазоном індивідуальних коливань основних показників життєдіяльності. У практичній медицині для оцінки індивідуального здоров'я звичайно використовують поняття норми. Норма є біологічний оптимум живої системи. Цей інтервал має рухливі межі, у рамках яких зберігається оптимальний зв'язок із середовищем, а також погодженість всіх функцій організму. Нормальна система - це завжди оптимально функціонуюча система. З погляду такого розуміння норми навіть ті показники, які виходять за межі середньостатистичних, включаються в норму як оптимум. Нормально для людини те, що є для нього оптимальним.
2. Форма грудної клітки (мал. 1) у нормі може мати циліндричну, конічну або сплощену форму. Для визначення форми грудної клітки дослідник сідає на стілець і розташовує подушечки своїх великих пальців на реберних дугах обстежуваного так, щоб кінчики пальців стикалися в області вершини підреберного (епігастрального) кута. Сплощена грудна клітина — епігастральний кут менше 90°, циліндрична — кут 90° і конічна — кут більше 90°.
 |
Малюнок 1. Форма грудної клітки а) сплощена; б) циліндрична; в) конічна
3. Форма спини (мал. 2) може бути нормальної, сутулої, круглої і плоскої форми. У нормі хребет має чотири фізіологічних вигини, що виконують роль амортизатора: два вигини вперед - шийний і поперековий лордози й два назад - грудний і крижово-куприковий кіфози. При дослідженні форми спини (як і живота) дослідник розташовує обстежуваного боком до себе так, щоб добре видні були вигини хребта. Нормальна спина - помірковано виражені всі вигини хребта; сутула - збільшений грудний кіфоз; кругла - збільшені грудний кіфоз і згладжений поперековий лордоз; збільшені грудний кіфоз і поперековий лордоз; плоска спина - згладжені всі фізіологічні вигини хребта.
 |
Малюнок 2. Форма спини а) пряма; б) сутула; в) сплощена
4.Форма живота (мал. 3).
Впалий - характеризується практично повною відсутністю підшкірно-жирової тканини й слабким м'язовим тонусом передньої черевної стінки. Характерні виступаючі гребені підвздошних кісток.
Прямий живіт - гарний розвиток мускулатури черевного преса і її виразний тонус. Жировідкладення слабке або помірне.
Опуклий живіт - помітно виражений підшкірно-жировий шар. Розвиток м'язів слабке або помірне. Звичайно розвивається жирова складка над лобком. Кістковий рельєф тазових костей важко прощупується.
Малюнок 3. Форма живота а) впалий; б) прямий; в) опуклий
4. Мускулатура. Ступінь розвитку мускулатури оцінюється по величині й тургору (тонусу напруги) м'язової тканини на плечі й стегні в спокійному й напруженому станах і визначається як гарна, задовільна й слабка.
5. Слабкий ступінь - відсутність м'язового рельєфу, «малюнок» м'язів через покривні тканини не проглядається, тонус м'язів знижений (при здавлюванні знижений еластичний опір м'язів). Середня - помірний розвиток м'язів, під шкірою видний рельєф основних груп м'язів, гарний м'язовий тонус. Гарна - яскраво виражений розвиток кістякової мускулатури, чіткий її рельєф, сильний м'язовий тонус у напруженому стані.
6. Підшкірна жирова клітковина визначається по зглаженості кісткового рельєфу й по величині жирових складок. Останні виміряються за допомогою каліпера на животі (у точці перетинання ліній, що проходять горизонтально на рівні пупка й вертикально - через сосок), на спині (під лопаткою) і у верхній третині задньої поверхні плеча вертикально при спокійно опущеній руці (область триглавого м'яза). При відсутності каліпера можна використати метод пальпації: пальцями захоплюється шкірна складка шириною не менш 5 см в описані вище місцях й оцінюється її товщина. Розрізняють нормальну, знижену й підвищену вгодованість.
7. Нормальна вгодованість - кістковий рельєф видний в області ключиць, весь інший рельєф згладжений. Середня величина жирової складки - 7 - 9 мм. При пальпації шкірна складка береться вільно, але кінці пальців прощупуються не чітко. Знижена вгодованість - кістковий і м'язовий рельєфи чітко проглядаються, особливо ключиці й лопатки, видні ребра в місця прикріплення до грудей. Слабко виражений підшкірно-жировий шар, середня товщина жирової складки в межах 3 - 6 мм. При пальпації шкірної складки великий і вказівний пальці легко прощупують один одного.
8. Підвищена вгодованість - рясне жировідкладення на всіх ділянках тіла. Кістковий рельєф практично повністю згладжений. Помітне жировідкладення в області живота, спини, кінцівок. Товщина шкірної складки - 10 мм і вище. При пальпації шкірна складка захоплюється із працею.
9. Довжина тіла (ріст) - важливий показник фізичного розвитку людини. Вимір довжини тіла має велике значення для обчислення показників, що характеризують правильність, пропорційність статури. Ріст у чоловіків триває до 25 років, у жінок до 21-22 років.
10. Маса тіла - може змінюватися протягом дня, тому бажано визначати її в те саме час. При аналізі показника має значення його відповідність "ідеальній вазі".
Існує кілька способів розрахунку "ідеальної ваги". Найпоширеніший і близький до істиного визначається шляхом вирахування з показників довжини тіла (у див) умовні величин:
при рості менше 165 див віднімається цифра 100,
при рості 165 - 175 см -і-і-і "-і-і-і 105,
при рості понад 175 см -і-і- "-і-і-і 110,
У результаті виходить ідеальна вага в кілограмах.
За іншою методикою "ідеальна вага" (у кг) дорівнює: добутку довжини тіла в див на окружність грудної клітки (у см), діленому на 240.
Перевищення ідеальної ваги на 10% говорить про надлишкову масу тіла, що є чинником ризику для розвитку багатьох захворювань. Якщо вага на 10% і більше нижче ідеального, говорять про знижене харчування.
Вимір температури тіла проводиться медичним термометром. При вимірі температури тіла медичний термометр поміщають на 10 хв у пахвову западину. Термометр повинен щільно прилягати до шкіри, а плече притиснуте до грудей, щоб пахвова западина була закрита. У слабких хворих, а також у дітей треба під час виміру температури притримувати руку. Іноді роблять вимір температури в прямій кишці. У цьому випадку термометр змазують вазеліном і вводять у пряму кишку на 5-10 хв на відстань 6 - 7 див у положенні хворого на боці. Температура в прямій кишці на 0,5 -1 °С вище, ніж у пахвовій западині.
Звичайно температуру вимірюють 2 рази в день (в 7 – 8год 16-17 год). Показання термометра вносяться в температурний аркуш, де крапками позначаються ранкова й вечірня температура. По оцінках протягом декількох днів становлять температурну криву, що має при багатьох захворюваннях характерний вид.
Нормальною температурою при вимірі в пахвовій западині вважається 36,4- 36,8°С. Протягом дня температура тіла міняється: нижче всього вона буває між 3 й 6 ч ранку, над усе - між 5 й 9 ч вечора. Різниця між ранковою й вечірньою температурою в здорових людей не перевищує 0,6 °С.
Поиск по сайту: