АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Напрями підвищення ефективності уроку

Читайте также:
  1. I. Організація класу до уроку.
  2. III. Мета, стратегічні напрями та основні завдання Національної стратегії
  3. III. Підсумок уроку.
  4. III. Формування теми, мети і завдань уроку.
  5. IV. Основні напрями реалізації Національної стратегії
  6. IV. Підсумок уроку.
  7. IV. Підсумок уроку.
  8. IV. Підсумок уроку.
  9. IV. Підсумок уроку.
  10. IV. Підсумок уроку.
  11. V. Підсумок уроку.
  12. V. Підсумок уроку.

Ефективний урок характеризується за такими ознаками:

1. Керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; володіння методикою вимірювання знань, вихованості, творчих здібностей учнів, їхньої фізичної сили і здоров'я.

2. Напружена, досконало організована і результативна пізнавальна діяльність учнів.

3. Творчий, нестандартний підхід до розв'язання проблемних ситуацій, зв'язок змісту, форм і методів навчання

4. Диференційований підхід до окремих ласс учнів.

5. Ефективне використання кожної робочої хвилини уроку.

6. Атмосфера демократизму, гуманізація і гуманітаризація, діловитість, стимулювання дружного спілкування, прогнозування ходу навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології досягнення запрограмованих результатів.

Головні тенденції розвитку теорії уроку та шляхи його вдосконалення такі:

1. Спрямування кожного уроку на розв'язання головного завдання — забезпечення оптимального розвитку особистості кожного учня: формування гуманізму, загальної культури, широкого наукового світогляду, виховання працелюбства, вимогливості до себе, відповідальності, активності.

2. Посилення філософського звучання і філософського наповнення змісту уроку, вихід на аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства.

3. Розширення використаних методологічних знань, знань про знання і на цій основі ширше використання узагальнюючих схем вивчення матеріалу з елементами переносу, передбачення, прогнозування.

4. Чіткість і конкретність цілей уроку, діагностичний підхід до управління засвоєння знань, розвитку і виховання учнів. Визначення цілей навчання для блоку великої теми, що сприяє повнішому застосуванню закономірностей навчально-виховного процесу.

5. Поєднання классно-урочної, індивідуальної та лекційно-семінарської систем навчання (планування системи уроків, різних видів колективної, групової та індивідуальної роботи).

Поєднання раціонального та емоційного в процесі викладу нового матеріалу та протягом усього уроку. Оволодіння методами емоційного впливу на учнів.

7. Варіативність, гнучкість структури уроку, його неповторність і різноманітність.

8. Чітка диференціація змісту уроку, його цілей, методів і форм, урахування індивідуальних відмінностей учнів, їх пізнавальних і життєвих інтересів, різного темпу засвоєння матеріалу, їх задатків і здібностей.

9. Надання методичної допомоги вчителям в організації самоосвіти учнів.

10. Зростання ролі учня як суб'єкта навчання, надання йому допомоги в навчанні в той момент часу, тією мірою, коли і наскільки вона йому потрібна.

11. Застосування активних форм та методів навчання, проведення нетрадиційних уроків (урок-диспут, урок-конкурс, урок-спогад, урок філософського узагальнення, урок-гра та ін.) з метою розвитку творчих здібностей учнів.

12. Розширення програмованого навчання, комп'ютеризація освіти.

13. Широке використання опорних структурно-логічних схем, конспектів, сигналів у навчальному процесі.

14. Запровадження системно-розвиваючого навчання, посилення уваги до формування системи знань.

15. Здійснення міжпредметних зв'язків.

16. Подолання перевантаженості учнів.

17. Пошуки нових методів стимулювання та заохочення навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Виконайте завдання:

Розробіть програму дій проведення заняття зі спецдисципліни, відповідно Вашого профілю підготовки, яка б враховувала дані напрями підвищення ефективності уроку.(Форма виконання завдання – довільна)

Питання для самоконтролю:

1. Запропонуйте методи надання допомоги учневі в навчанні

2. Як Ви розумієте такі поняття як варіативність та гнучкість структури уроку?

3. Продемонструйте можливості викладача у подоланні перевантаженості учнів.

Рекомендована література

1. Педагогіка вищої школи: навч. Посіб. [для студ. Вищ. Навч. Закл.]/ З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін..; За ред.. З.Н. Курлянд. – 3-тє вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2007. – С.89-109, 180-220.

2. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. Посіб. [для студ. Вищ. Навч. Закл.] / М.М.Фіцула. – К.: Видавничий центр «Академія», 2006. – 528 с.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)