 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Поняття витрат виробництва
До найважливіших параметрів, що характеризують роботу підприємства належать витрати виробництва, загальний доход та прибуток. Витрати виробництва складають основне обмеження в моделі поведінки фірми, залежать від продуктивності ресурсів, цін ресурсів та від технології, яку обирає підприємство для виробництва свого товару.
Витрати виробництва – це вартість факторів виробництва, використаних для створення певного обсягу продукції. В економічній теорії існують різні підходи до визначення категорії “вартість”. Так, прихильники трудової теорії вартості (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) вважали, що вартість – це втілена у товарі праця. Однак сьогодні більш поширеною в економічній теорії і, зокрема, в мікроекономіці є концепція альтернативної вартості. З позицій саме цієї концепції і будуть розглядатися витрати виробництва.
Центральне місце в аналізі господарської діяльності будь-якого комерційного підприємства займає аналіз витрат та доходу в тій або іншій формі. Вся сукупність витрат, пов’язаних з використанням ресурсів та послуг для виробництва продукції, називається витратами виробництва. Останні в залежності від їх відношення до власності підприємства та характеру обліку поділяються на зовнішні, або явні та внутрішні або неявні витрати.
До зовнішніх або явних витрат відносяться ті витрати, які підприємство має в результаті здійснення платежів за необхідні йому ресурси та послуги. До цих витрат відносять, наприклад, плату за сировину та матеріали, заробітну плату найманих працівників, сплату відсотків за кредити, ренту за оренду землі, оплату транспортних витрат, різного роду консультаційних послуг, тощо. В узагальненому вигляді можна сказати, що це ті витрати, які підкріплюються платіжними документами та проходять облік в бухгалтерських книгах. Тому зовнішні витрати умовно ще називають бухгалтерськими витратами.
Внутрішні або неявні витрати містять в собі витрати ресурсів, що належать підприємству. Це ті витрати, що не виступають у формі грошових платежів постачальників факторів виробництва та проміжних виробів. Оцінка внутрішніх витрат здійснюється або за допомогою співставлення вартості власних ресурсів до ринкових цін ідентичних ресурсів, які прийшлось би сплатити, якби підприємство не мало їх, або шляхом визначення грошових платежів, які можна було б отримати у випадку надання власних ресурсів іншим ринковим контрагентам. До внутрішніх витрат відносять також відшкодування зусиль, пов’язаних із реалізацією підприємницького таланту, ризиком, управлінням підприємством.
Сукупність явних та неявних витрат становить поняття економічних витрат, до яких відносять як фактично здійснені, так і недоотриманий дохід від найкращого потенційного можливого способу використання власних ресурсів (капіталу, грошових коштів).
На облік витрат виробництва суттєвий вплив створює фактор часу – той період, за який відбувається оцінка як здійснених витрат, так і отриманих результатів. Ось чому виходячи з фактору часу, витрати виробництва необхідно аналізувати окремо в короткостроковому та довгостроковому періодах. Використання цих понять не повинно асоціюватися з суворо визначеними проміжками часу. Стосовно до кожної окремої галузі ці поняття варіюються в достатньо широкому діапазоні. Тому для розподілу короткострокового та довгострокового періодів використовується критерій незмінності або зміни умов виробництва.
Якщо умови виробництва, технологія залишаються незмінними, а виробничі потужності підприємства – фіксованими, то мова іде про аналіз витрат в короткостроковому періоді. Тривалість характеризується зміною умов функціонування підприємства та пов’язана з реорганізацією, модернізацією, реконструкцією виробництва. Відповідно, в цьому випадку змінюються і всі види витрат як результат зміни вартісної оцінки кожного з ресурсів, що використовуються.
В короткостроковому періоді при стабільності базисних умов виробництва його витрати поділяють на постійні та змінні.
Постійні витрати(FC) – це витрати, що не залежать від обсягів виробництва продукції. Вони існують навіть тоді, коли продукція зовсім не виробляється. Наприклад, відсотки за кредит, амортизація, орендна плата, витрата на освітлення та опалення приміщень і т.д.
Змінні витрати(VC) – це вартість змінних ресурсів, що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції, тому ці витрати залежать від випуску продукції.
До основних видів постійних витрат відносять: відсотки за кредит, орендна плата, амортизація, капітальний ремонт, податки, страхові внески, витрати на управління.
До основних видів змінних витрат відносять: витрати на сировину та матеріали, оплата праці робітників, витрати на паливно-мастильні матеріали, витрати на електроенергію на виробничі цілі.
В сукупності постійні та змінні витрати становлять загальні або сукупні витрати.
Сукупні витрати (TC) – це загальний обсяг витрат призначених для виробництва певного обсягу продукції.
Сума постійних та змінних витрат дорівнює сумі внутрішніх та зовнішніх витрат. Складові як постійних, так і змінних витрат можуть бути віднесені або до внутрішніх, або до зовнішніх витрат в залежності від їх приналежності (власності на них). Взаємозв’язок між ними можливо представити у вигляді такої схеми (рис. 10.1):
Рис. 10.1. Взаємозв’язок видів витрат
Поряд із аналізом динаміки сумарних, постійних, змінних та загальних витрат важливо знати їхні величини, що припадають на одиницю продукції (Q). Саме цей вид витрат дозволяє здійснити співставлення витрат з ціною або виручкою, що отримана від реалізації одиниці продукції. Їх можна розрахувати по відношенню до постійних, змінних та сукупних витрат.
Середні витрати (AFC) – це обсяг постійних витрат (FC), що припадає на одиницю виробленої продукції (Q):
(10.1)
Середні змінні витрати (AVC) – це кількість змінних витрат виробництва (VC), що припадає на одиницю виробленої продукції (Q):
(10.2)
Крім того, можливо розрахувати величину граничних витрат.
Граничні витрати (MC) – це приріст сукупних витрат необхідних для виробництва додаткової одиниці продукції:
(10.3)
Граничні витрати показують, яку величину витрат буде мати фірма при зростанні виробництва на останню одиницю продукції, або тих коштів, які вона зекономить у випадку зменшення виробництва на кожну одиницю. В тому випадку, коли додаткові витрати на виробництво кожної додаткові одиниці продукції менше середніх витрат вже виготовлених одиниць, виробництво кожної наступної одиниці знизить середні загальні витрати.
Якщо витрати на наступну додаткову одиницю будуть вище, ніж середні витрати, її виробництво підвищить середні загальні витрати. Все це має місце в короткостроковому періоді.
Всі перелічені вище види витрат можливо представити графічно (рис. 10.2).
У довгостроковому періоді всі витрати стають змінними у зв’язку зі змінами, що періодично відбуваються в умовах виробництва в результаті інвестиційної діяльності. Тому в довгостроковій перспективі немає сенсу в окремому аналізі постійних та змінних витрат. Проте аналіз загальних середніх
C
TC
 |
A
а)
VC
 |
B
C
 |
FC
0 Q1 Q2 Q3 Q
С
MC
б)
ATC
A1
 |
AVC
B1
C1
AFC
 |
0 Q1 Q2 Q3 Q
Рис.10.2. Криві витрат підприємства та їх взаємозв’язок
витрат зберігає своє значення. Особливістю є те, що крива довгострокових середніх витрат є ланцюгом послідовно з’єднаних між собою кривих короткострокових витрат такого роду. Вона також має назву кривої вибору підприємства.
Поиск по сайту: